Условия по залогу сохраняют свою силу для нового собственника в случае наличия сведений об обременении, внесенных в реестр до отчуждения предмета залога. Такое заключение сделал ВС в постановлении №202/5584/18, текст которого печатает «Закон и Бизнес».
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
18 березня 2020 року м.Київ №202/5584/18
Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого — СИНЕЛЬНИКОВА Є.В.,
суддів: БІЛОКОНЬ О.В., ОСІЯНА О.М., САКАРИ Н.Ю. (суддя-доповідач), ШИПОВИЧА В.В. —
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника Особи 1, Особи 2, на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 27.03.2019 та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20.09.2019,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2018 року Особа 1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Акцент-Банк» про скасування державної реєстрації обтяження рухомого майна.
Позовна заява мотивована тим, що 12.07.2017 вона придбала в Особи 3 автомобіль Toyota Camry, право власності на який за нею зареєстровано 12.07.2017, що підтверджується відповідним свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.
Бажаючи продати вказане авто, вона 28.07.2018 отримала витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, наданий ДП «Національні інформаційні системи» на запит регіонального сервісного центру МВС у м.Києві, з якого дізналася, що 21.07.2017 на автомобіль Toyota Camry накладено обтяження — заставу рухомого майна. Підставою накладення обтяження зазначено договір застави від 12.06.2015, за яким обтяжувачем є ПАТ «А-Банк».
Зазначала, що на момент придбання транспортного засобу обтяження було відсутнє, накладене лише 21.07.2017, тоді як договір купівлі-продажу між сторонами укладено 12.07.2017. Таким чином, на належне їй майно було безпідставно накладено приватне обтяження, чим порушено її майнові права щодо розпорядження власністю.
На підставі цього Особа 1 просила суд виключити з реєстру запис про обтяження автомобіля Toyota Camry, 2007 р.в., вид обтяження — приватне обтяження, тип обтяження — застава рухомого майна, відомості про обмеження відчуження: заборона відчуження, обтяжувач — АТ «А-Банк», дата реєстрації обтяження — 21.07.2017.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Індустріального райсуду від 27.03.2019, залишеним без змін постановою ДнАС від 20.09.2019, у задоволенні позову Особи 1 відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що у ч.1 ст.27 закону «Про заставу» визначено, що застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених у законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи. За таких обставин реалізація майна, що є предметом застави, не припиняє застави, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи, тому підстав для задоволення позову Особи 1 немає.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі Особа 2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення про задоволення позову Особи 1 <…>.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що, ухвалюючи оскаржувані рішення, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували того, що відповідно до положень стcт.10, 12 закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» застава зберігає свою силу для нового власника майна за умови наявності в реєстрі відповідних відомостей про обтяження, які внесені до такого реєстру перед відчуженням предмета застави. У протилежному випадку набувач вважається добросовісним і набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень. Таким чином, оскільки на час придбання спірного автомобіля в держареєстрі були відсутні відомості про його обтяження, то Особа 1 є добросовісним набувачем автомобіля Toyota Camry та відповідно до ст.391 Цивільного кодексу має право вимагати усунення перешкод у здійсненні нею права користування та розпоряджання своїм майном, зокрема, шляхом скасування державної реєстрації обтяження рухомого майна.
Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу
У грудні 2019 року представник АТ «А-Банк», Омельченко Є.В., подав відзив на касаційну скаргу, указуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують і не свідчать про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
Фактичні обставини справи, установлені судами
12.07.2017 Особа 1 придбала в Особи 3 автомобіль Toyota Camry, право власності на який за Особою 1 зареєстровано 12.07.2017, що підтверджується відповідним свідоцтвом про реєстрацію.
На час придбання та проведення державної реєстрації за Особою 1 права власності транспортний засіб не перебував у будь-якому приватному чи публічному обтяженні, у тому числі в заставі.
Маючи намір продати зазначений автомобіль, Особа 1 звернулася до РСЦ МВС у м.Києві.
Однак згідно з витягом із ДРОРМ від 28.07.2018, наданого ДП «Національні інформаційні системи» на запит РСЦ МВС у м.Києві, 21.07.2017 за заявою АТ «А-Банк» було зареєстровано обтяження легкового автомобіля у вигляді застави, підставою накладення обтяження зазначено договір застави від 12.06.2015, обтяжувачем є ПАТ «А-Банк».
15.05.2015 між АТ «А-Банк» і Особою 3 був укладений кредитний договір, з метою забезпечення виконання зобов’язань за яким Особа 3 передав у заставу банку автомобіль Toyota Camry.
Станом на 9.11.2018 заборгованість за вказаним кредитним договором Особою 3 не погашена та становить 29766,73 грн. <…>.
2. Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить ВC, та застосовані норми права
Згідно із ч.1 ст.2 ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК кожна особа має право в порядку, установленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У ч.1 ст.15 ЦК встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб’єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
З цією метою суд повинен з’ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Звертаючись до суду із позовом про усунення перешкод у користуванні автомобілем Toyota Camry, Особа 1 зазначала, що на час придбання транспортного засобу в реєстрі були відсутні відомості про обтяження цього майна.
Застава є способом забезпечення зобов’язань; у силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (ст.572 ЦК та ст.1 закону «Про заставу»).
Відповідно до чч.1, 2 ст.20 закону «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов’язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. У разі ліквідації юридичної особи заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов’язання, забезпеченого заставою.
Згідно із ч.1 ст.589 ЦК в разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо іншого не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов’язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом (чч.1, 2 ст.590 ЦК).
Відповідно до ст.27 закону «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених у законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи; застава зберігає силу й у випадках, коли в установленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги.
Зазначені норми застосовуються з урахуванням положень закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, установлених з метою забезпечення виконання зобов’язань, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.
Відповідно до ч.3 ст.9 закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо іншого не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків:
• обтяжувач дав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження;
• відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.
У ст.10 закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено, що в разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, уважається його добросовісним набувачем згідно зі ст.388 ЦК за умови відсутності в ДРОРМ відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке майно без обтяжень.
Згідно зі ст.12 закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» взаємні права та обов’язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо іншого не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах із третіми особами, якщо іншого не встановлено цим законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є нечинним у відносинах із третіми особами, якщо іншого не встановлено цим законом. На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені законом.
Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства застава зберігає свою силу для нового власника майна за умови наявності в ДРОРМ відповідних відомостей про обтяження, які внесені до такого реєстру перед відчуженням предмета застави.
У противному випадку набувач вважається добросовісним і набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.
Вказаний правовий висновок висловлений у постановах Верховного Суду України: від 3.04.2013 у справі №6-7цс13, від 19.11.2014 у справі №6-168цс14 та в постановах Верховного Суду: від 10.10.2019 у справі №463/3582/17 і від 18.12.2019 у справі №619/4033/18.
Тому, установивши, що на час придбання позивачем спірного автомобіля в ДРОРМ були відсутні відомості про його обтяження, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову Особи 1, оскільки остання є добросовісним набувачем автомобіля Toyota Camry, а тому відповідно до ст.391 ЦК має право вимагати усунення перешкод у здійсненні нею права користування та розпоряджання своїм майном.
За таких підстав колегія суддів уважає наявними підстави для скасування держреєстрації обтяження, накладеного на автомобіль Toyota Camry <...>.
Оскільки під час розгляду справи повно встановлені обставини справи, однак суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували вищенаведені норми права, рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового — про задоволення позову Особи 1 <…>.
Керуючись стcт.402, 409, 412, 416 Цивільного процесуального кодексу, ВС
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника Особи 1, Особи 2, задовольнити.
Рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 27.03.2019 та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20.09.2019 скасувати.
Позов Особи 1 до АТ «Акцент-Банк» про скасування державної реєстрації обтяження рухомого майна задовольнити.
Виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про обтяження автомобіля Toyota Camry, 2007 р.в., дата реєстрації обтяження — 21.07.2017.
Стягнути з АТ «Акцент-Банк» на користь Особи 1 судовий збір у розмірі 3171,60 грн.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Материалы по теме
Банки заработали вдвое больше в 2023 году
07.12.2023
НБУ установил учетную ставку на уровне 16%
27.10.2023
Активы Нацбанка увеличились на 17%
24.08.2023
Комментарии
К статье не оставили пока что ни одного комментария. Напишите свой — и будете первым!