Доказывать объем наследуемого имущества и его стоимость должен наследник, возражающий против требований кредитора. Такое заключение сделал ВС в постановлении №607/98/17, текст которого печатает «Закон и Бизнес».
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
19 лютого 2020 року м.Київ №607/98/17
Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого — СИНЕЛЬНИКОВА Є.В.,
суддів: БІЛОКОНЬ О.В. (суддя-доповідач), ОСІЯНА О.М., САКАРИ Н.Ю., ШИПОВИЧА В.В. —
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 23.02.2018,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року ПАТ «Укрексімбанк» звернулося до суду з позовом до Особи 1, третя особа — Перша тернопільська державна контора, про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовну заяву мотивовано тим, що 4.09.2006 між банком і батьком відповідача Особою 2 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі $140000 до 30.08.2013.
Особа 2 належним чином не виконував умови кредитного договору, унаслідок чого допустив заборгованість у розмірі $44056,37, однак Інформація 1 позичальник помер. Посилаючись на те, що після смерті боржника спадщину прийняла його дочка Особа 1, банк просив стягнути з відповідача зазначену заборгованість, яка утворилася станом на 16.02.2011.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 16.11.2017 у задоволенні позову ПАТ «Укрексімбанк» відмовлено. Рішення мотивовано тим, що банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором поза межами позовної давності, про застосування якого заявила відповідач, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою АСТО від 23.02.2018 апеляційну скаргу ПАТ «Укрексімбанк» задоволено частково. Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 16.11.2017 скасовано й ухвалено нове — про відмову в задоволенні позову ПАТ «Укрексімбанк» з інших правових підстав.
Постанова мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про пропуск банком позовної давності, оскільки про те, що відповідач прийняла спадщину, банку стало відомо у 2016 році, з ухвали Тернопільського міськрайонного суду про встановлення юридичного факту. Разом з тим банку слід відмовити в задоволенні позову з підстав ненадання ним доказів на підтвердження наявності майна, яке ввійшло до спадкової маси та його вартості.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ПАТ «Укрексімбанк» просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що банк надав належні та допустимі докази наявності спадкового майна після смерті позичальника, зокрема відомості щодо автомобілів, які належали останньому, та підприємств, які заснував позичальник. Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що позивач подавав до суду першої інстанції клопотання про витребування інформації щодо успадкування відповідачем майна після смерті її батька та встановлення його розміру, однак таке клопотання залишилося судом поза увагою. При цьому відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч.3 ст.1296 Цивільного кодексу), а лише обмежує його право на розпорядження нею.
Фактичні обставини справи, установлені судами
4.09.2006 банк та Особа 2 уклали кредитний договір (з урахуванням унесених змін), відповідно до якого останній отримав кредит у сумі $140000 на строк до 30.08.2013 включно.
З вересня 2009 року Особа 2 припинив погашення кредиту, у зв’язку із чим банк 26.01.2011 подав позовну заяву до Особи 2 про стягнення заборгованості по кредитному договору.
Інформація 1 Особа 2 помер.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 5.04.2011 провадження у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором закрито у зв’язку зі смертю позичальника.
22.04.2011 ПАТ «Укрексімбанк» подав до ПТНК претензію про звернення стягнення на спадкову масу Особи 2, померлого Інформація 1, у рахунок погашення боргу перед банком у розмірі $93059,20.
Особа 1 є дочкою Особи 2, на час смерті останнього проживала з ним в одному будинку.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 7.04.2016, постановленою в цивільній справі №607/18231/15 за заявою Тернопільської міської ради, заінтересована особа — ПТНК, про визнання спадщини відумерлою встановлено, що дочка померлого Особа 1 відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК вважається такою, що прийняла спадщину як така, що постійно проживала разом зі спадкодавцем та протягом строку, установленого ст.1270 ЦК, не заявила про відмову від неї.
Позиція Верховного Суду
<...> У ст.1218 ЦК передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини й не припинилися внаслідок його смерті.
Зі смертю позичальника зобов’язання щодо повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред’явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються стст.1281 і 1282 ЦК.
Згідно із ст.1282 ЦК спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного в спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов’язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов’язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.
У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов’язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов’язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника в зобов’язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного в спадщину.
Таким чином, правовідносини, що виникли між банком і боржником після його смерті, трансформуються в зобов’язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника й вирішуються в порядку положень ст.1282 ЦК.
При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини:
чи пред’явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені в чч.2 та 3 ст.1281 ЦК, оскільки в разі пропуску таких строків на підставі ч.4 ст.1281 ЦК кредитор позбавляється права вимоги;
коло спадкоємців, які прийняли спадщину;
при дотриманні кредитором строків, визначених у ст.1281 ЦК, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд установлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);
при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника суду належить установити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до ч.1 ст.1282 ЦК.
Установлено, що Особа 1 є дочкою Особи 2 й у передбачений ст.1268 ЦК строк не відмовилася від прийняття спадщини.
З ухвали Тернопільського міськрайсуду від 7.04.2016 (справа №607/18231/15) видно, що спадкоємцем після померлого Особи 2 є Особа 1, яка прийняла спадщину шляхом постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вимоги до якої банк пред’явив у строки, установлені в ст.1281 ЦК.
З матеріалів справи вбачається, що Особі 2 належали 6 транспортних засобів: М 20, 1955 р.в.; Ssang Yong Actyon Sports, 2007 р.в.; ВАЗ 21213, 2004 р.в.; ЧАРЗ А091 «Богдан», 2004 р.в.; «Богдан» А092 02, 2008 р.в.; «Богдан» А09202, 2008 р.в.. Це підтверджується довідкою, виданою УДАІ УМВС у Тернопільській області.
Крім того, Особа 2 був засновником ТОВ «ЗТК «Тур-Сервер», ТОВ «Світ кераміки», ТОВ «Нива-Прем’єр», ТОГО «Футбольний клуб «Нива», ТОВ «Тернопільська газета», ТОВ «Редакція газети «Тернопільські оголошення», ПП «Західноукраїнська туристична компанія «Тіс-Тур», ПП «НТК «Нива-Прогрес», ТОВ «Авто-Сервер», ТОВ «Кортеспі».
Установивши відповідно до положень ст.1282 ЦК наявність порушеного права (наявність непогашеної заборгованості) та факт прийняття спадщини після смерті позичальника Особи 2 його дочкою Особою 1, наявність спадкового майна, суд апеляційної інстанції відмовив у позові з огляду на те, що позивачем не надано доказів того, що відповідач фактично прийняла спадщину на належне померлому майно та вартості цього майна.
У той же час суд не врахував того, що принцип змагальності цивільного процесу, закріплений у ст.81 ЦПК, передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов’язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.
Тому висновки суду про відмову в позові з тих підстав, що позивачем не зазначено перелік спадкового майна, не надано доказів, які підтверджують, яке саме майно одержано спадкоємцями в спадщину та яка вартість цього майна, суперечать вимогам процесуального закону, оскільки суд безпідставно поклав обов’язок доказування наведених обставин на сторону позивача.
Положеннями ч.5 ст.12 ЦПК на суд також покладені певні обов’язки щодо створення для сторін змагального процесу. Суд, зберігаючи об’єктивність і неупередженість, керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз’яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов’язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов’язків.
З матеріалів справи вбачається, що позивач просив суд установити, яке саме майно успадковане відповідачем, і встановити його вартість, однак суд не сприяв позивачу в реалізації його прав як кредитора спадкодавця, не витребував відповідних доказів щодо наявності спадкової маси та її вартості, чим самоусунувся від покладених на нього обов’язків.
Посилання суду апеляційної інстанції на те, що майно передане учасником товариства як вклад до статутного капіталу, є власністю товариства, а тому відповідач не успадкувала право на майно, товариства, засновником яких був спадкодавець, є необґрунтованим.
За змістом ч.5 ст.147 ЦК, частка в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи — учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства. Розрахунки зі спадкоємцями (правонаступниками) учасника, які не вступили до товариства, здійснюються відповідно до положень ст.148 ЦК.
Вирішуючи спір про спадкування частки учасника підприємницького товариства, необхідно враховувати, що це допускається стст.130, 147, 166 ЦК, стст.55, 69 закону «Про господарські товариства» від 19.09.91 №1576-XII і не підпадає під заборону п.2 ч.1 ст.1219 ЦК. При цьому спадкується не право на участь, а право на частку в статутному (складеному) капіталі.
Аналогічні роз’яснення викладені в п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 №7.
У ст.55 закону «Про господарські товариства» передбачено, що при реорганізації юрособи, учасника товариства, або у зв’язку зі смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства. При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до ТОВ або відмові товариства в прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається в грошовій або натуральній формі частка в майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юрособі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника. У цих випадках розмір статутного капіталу товариства підлягає зменшенню.
Указані норми права підтверджують право спадкоємця на отримання частки статутного капіталу після смерті померлого учасника товариства, яка у зв’язку зі смертю не зникає, а передається спадкоємцеві в грошовій або натуральній формі, унаслідок чого на цю частку зменшується статутний фонд товариства. Також за бажанням спадкоємця він має переважене право вступу до цього товариства.
З огляду на зазначене помилковим є висновок апеляційного суду про те, що майно, передане учасником товариства як вклад до статутного капіталу, є власністю товариства і, як наслідок, не може бути успадкованим.
При цьому пославшись на те, що відповідач не успадкувала вказаного майна, суд апеляційної інстанції не врахував висновку ВСУ, викладеного в постанові від 12.04.2017 у справі №6-2962цс16, відповідно до якого відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч.3 ст.1296 ЦК). Таким чином, спадкові права є майновим об’єктом цивільного права, оскільки вони дають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності в установленому законом порядку.
Таким чином, хоч отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до ст.1296 ЦК є правом, а не обов’язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора. Якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов’язку, передбаченого ст.1297 ЦК, зокрема з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця.
Отже, суд апеляційної інстанції поверхово розглянув справу, указавши на відсутність успадкованого відповідачем майна після смерті боржника, на зазначене уваги не звернув, чим позбавив кредитора права на задоволення своїх вимог щодо стягнення заборгованості, яка виникла на підставі кредитного договору.
Оскільки фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, та норма матеріального права, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, судом апеляційної інстанції належним чином не встановлені, не досліджено наявності обставин, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, оскаржуване рішення апеляційної інстанції не відповідає вимогам щодо законності й обґрунтованості, що відповідно до ст.411 ЦПК є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Щодо клопотання про розгляд справи з викликом позивача
У касаційній скарзі ПАТ «Укрексімбанк» просить проводити розгляд справи за участю його представника.
<...> Згідно з ч.1 ст.402 ЦПК в суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням ст.400 цього кодексу.
В абз.2 ч.1 даної статті визначено, що в разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.
Таким чином, питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішується ВС з огляду на встановлену необхідність таких пояснень.
ВС створив учасникам процесу в цій справі належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, у яких такий рух описаний. Крім того, кожен з учасників справи мав право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК.
З огляду на вказане, а також те, що сторони у справі вже надали аргументи щодо поданої касаційної скарги, остання розглядається без повідомлення та виклику учасників справи.
Отже, оскільки ЦПК передбачає можливість розгляду справи в письмовому провадженні без виклику учасників справи, аргументи про розгляд справи за участю сторін у справі є непереконливими, тому відсутня необхідність у виклику осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень, у зв’язку із чим у задоволенні клопотання слід відмовити.
Керуючись стст.400, 409, 411, 416 ЦПК, ВС
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» задовольнити частково.
Постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 23.02.2018 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Комментарии
К статье не оставили пока что ни одного комментария. Напишите свой — и будете первым!