Доказывание очевидности невыполнения должным образом работы по договору подряда возлагается на заказчика. Такое заключение сделал ВС в постановлении №911/1570/18, текст которого печатает «Закон и Бизнес».
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
19 грудня 2019 року м.Київ №911/1570/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого — О.О.МАМАЛУЙ,
суддів О.М. БАРАНЕЦЬ, В.І. СТУДЕНЕЦЬ,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГлассПро» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2019 та на рішення Господарського суду Київської області від 26.06.2019 за позовом ТОВ «Авіаційний розрахунковий центр» до ТОВ «ГлассПро» про стягнення 571959,65 грн.,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
ТОВ «Авіаційний розрахунковий центр» звернулося до господарського суду з позовом до ТОВ «ГлассПро» про стягнення 571959,65 грн. авансу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору підряду від 26.07.2017 №ГП-1000314 позивачем сплачено відповідачу в рахунок авансу 571959,65 грн., проте відповідач свої зобов’язання щодо виготовлення, доставки, монтування цільноскляних конструкцій належним чином, у повному обсязі та у визначені договором строки не виконав, на вимогу позивача кошти не повернув.
2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття
Рішенням ГСКО від 26.06.2019, залишеним без змін постановою ПАГС від 17.09.2019, позов задоволено повністю.
Судові рішення мотивовані тим, що, оскільки відповідачем неналежно виконано взяті на себе зобов’язання в частині забезпечення якості змонтованої конструкції, позивач обґрунтовано вимагає повернення сплаченого відповідачу на умовах договору підряду розміру авансового платежу.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
ТОВ «ГлассПро», не погоджуючись з рішенням та постановою, звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
У скарзі зазначається, що судом не було взято до уваги та не надано правової оцінки письмовим доказам, які наявні в матеріалах справи, а саме — не враховано, що позивачем не було надано жодного доказу, який би підтверджував, що виготовлені на порушення технологічних норм конструкції не відповідають технічним характеристикам, встановленим для виробів такого типу, не відповідають завданню замовника та не можуть безпечно експлуатуватись на об’єкті.
Суд залишив поза увагою висновок від 21.08.2018 ДП «Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій», наданий відповідачем, в якому зазначено, що, незважаючи на недоліки, конструкції наявного козирка будівлі можуть експлуатуватись, оскільки вони відповідають нормам з питань забезпечення міцності та стійкості конструкцій.
Також скаржник вказує, що судом було безпідставно взято до уваги повідомлення судового експерта Черніна Я.О., в якому останній зазначив про неможливість надання висновку судової будівельно-технічної експертизи, але зробив припущення про наявні порушення, посилаючись на відсутність інформації про використання матеріалів та умов виконання робіт.
За доводами скаржника судом першої інстанції безпідставно взято до уваги лист від 5.02.2019 №3173/02-19, в якому позивач посилається на договір від 10.05.2016 ГП-1000296, тоді як предметом спору є стягнення коштів за договором від 26.07.2017 №ГП-1000314.
Скаржник зазначає, що, посилаючись на норми ст.858 ЦК та на лист позивача від 13.06.2018, суди не врахували, що цей лист не містить доказів істотних недоліків у роботі, позивач лише запропонував припинити дію договору, тобто не відмовився від договору, а вказана стаття передбачає стягнення збитків, а не суми попередньої оплати.
На думку скаржника, суд апеляційної інстанції безпідставно посилається на норми ч.2 ст.639 ЦК, яка не може застосовуватись до спірних правовідносин.
4. Позиції інших учасників справи
ТОВ «Авіаційний розрахунковий центр» у відзиві на касаційну скаргу вказує про її необґрунтованість належними та допустимими доказами, а твердження скаржника про незаконність судових рішень вважає помилковими.
5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій
26.07.2017 між ТОВ «Авіаційний розрахунковий центр» як замовником та ТОВ «ГлассПро» як виконавцем укладено договір підряду №ГП-1000314.
Відповідно до п.1.1 договору підряду виконавець зобов’язується за завданням замовника виготовити, здійснити доставку та змонтувати своїми силами та із своїх матеріалів цільноскляні конструкції, загальна площа виробів — 49,72 м2 на об’єкті замовника за адресою: м.Київ, вул. Волинська, 67, та здати такі роботи замовнику у встановлений договором строк, а замовник зобов’язується прийняти, а також оплатити роботи у порядку та в розмірах, передбачених договором.
Згідно з п.1.3 договору підряду перелік робіт, які виконуються виконавцем за договором, та їх обсяг визначено сторонами у «Специфікації та розрахунку вартості робіт», які є невід’ємною частиною договору.
За умовами п.2.1 договору підряду, вартість робіт становить 714949,56 грн., включаючи ПДВ.
За пп.2.2.1, 2.2.2 договору підряду, розрахунки за договором здійснюються поетапно: замовник переказує на рахунок виконавця аванс у розмірі 80% від загальної вартості робіт протягом 5 банківських днів з дня підписання сторонами цього договору; залишок вартості у розмірі 20% від вартості робіт переказується замовником протягом 5 банківських днів після підписання акта виконаних робіт.
Відповідно до п.3.1 договору підряду роботи за цим договором виконуються протягом 40 робочих днів: 1-й етап: протягом 10 робочих днів після дати надходження авансу згідно з п.2.2.1 договору на поточний рахунок виконавця виконавець починає роботи щодо монтажу закладних деталей; 2-й етап: після письмового повідомлення замовником виконавця про наявність будівельної готовності виконавець протягом 30 робочих днів встановлює конструкцію козирків.
Згідно з пп.7.1, 7.2 договору підряду по закінченні виконання робіт, визначених договором, виконавець передає виконані роботи замовнику за актом виконаних робіт, який повинен бути підписаний протягом 7 днів з моменту передання замовнику. У разі відмови від підписання акта або у разі ненадання протягом 7 днів мотивованої відмови від його підписання роботи вважаються виконаними, прийнятими та такими, які підлягають кінцевій оплаті з боку замовника.
На виконання умов договору підряду позивач переказав відповідачу в рахунок авансу 571959,65 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 6.09.2017 №69 та від 2.10.2017 №115.
13.06.2018 позивач звернувся до відповідача із листом №3052/06-18, в якому стверджував, що станом на 13.06.2018 роботи на об’єкті не завершені, конструкції не відповідають технічним характеристикам, встановленим для виробів такого характеру, не відповідають технічному завданню замовника, виготовлені з порушенням будівельних норм та не можуть безпечно експлуатуватись на об’єкті, пропозицій щодо усунення недоліків виконаних робіт від виконавця не надходило, у зв’язку з чим позивач пропонував припинити дію договору підряду та повернути кошти в сумі 571959,65 грн.
Відповідач вказаний лист залишив без відповіді та задоволення.
Після звернення позивача до суду та відкриття провадження у цій справі відповідач звертався до позивача із листом від 20.08.2018 №18, додаючи акт здачі-прийняття робіт №ГП-0000674 та видаткову накладну від 21.08.2018 №ГП-0000674 на суму 432580,06 грн., підписані з боку відповідача.
У відповідь позивачем було надіслано відповідачу лист від 31.08.2018 про відмову від підписання акта здачі-прийняття робіт №ГП-0000674 у зв’язку з виявленими недоліками у роботі.
6. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови
Позивач, звертаючись з цим позовом про стягнення з відповідача авансового платежу, послався, зокрема, на норми ч.3 ст.849 ч.2 ст.852 ЦК.
Господарські суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, посилаючись на норми ст.858 ЦК, виходили із того, що відповідач на порушення умов договору не здійснив підрядних робіт належної якості.
ВС вважає висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для повернення позивачу сплаченого відповідачу авансу передчасними, оскільки їх зроблено з неповним з’ясуванням обставин, які мають значення для правильного вирішення спору у цій справі.
Відповідно до ст.837 ЦК за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно зі ст.857 ЦК робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти — вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.
Як вбачається із встановлених судами обставин, позивач, звертаючись до відповідача 13.06.2018 із листом №3052/06-18, в якому пропонував припинити дію договору підряду, посилався на незавершення робіт до 13.06.2018, невідповідність конструкцій технічним характеристикам, технічному завданню замовника та будівельним нормам.
Тобто в листі визначено фактично дві підстави для односторонньої відмови замовника від договору підряду — порушення строків виконання та невідповідність робіт необхідним характеристикам.
Права замовника під час виконання роботи підрядником передбачені ст.849 ЦК, відповідно до якої:
— замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника (ч.1 статті);
— якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (ч.2 статті);
— якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги —відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (ч.3 статті);
— замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору. (ч.4 статті).
Правовий аналіз положень ст.849 ЦК дозволяє дійти висновку, що вони встановлюють підстави для відмови замовника від договору підряду та відповідні правові наслідки такої відмови. При цьому положення чч.2, 3 та 4 ст.849 ЦК містять самостійні підстави відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки таких дій.
Верховний Суд звертає увагу, що ч.3 ст.849 ЦК, на яку посилається позивач у позовній заяві, дає право замовнику, якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, призначити підрядникові строк для усунення недоліків. І лише в разі невиконання підрядником цієї вимоги відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.
Доказування очевидності невиконання належним чином роботи за підрядним договором покладається на замовника.
Разом з тим ч.2 вказаної статті дає замовнику право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її так повільно, що закінчення її у строк стає неможливим.
Частиною 4 ст.849 ЦК замовнику надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи з можливістю виплати замовником підряднику плати за виконану роботу з відшкодуванням збитків підряднику, і визначене цією нормою право не може бути обмежене.
З урахуванням наведеного та зважаючи на те, що спір у справі стосується саме повернення попередньої оплати за договором підряду у зв’язку з відмовою замовника від договору, ВС констатує, що для правильного вирішення цього спору суду необхідно достовірно з’ясовувати обставини щодо підстав такої відмови з урахуванням положень ст.849 ЦК.
При цьому, як вбачається з оскаржуваних рішень, судами попередніх інстанцій взагалі не було досліджено підстав відмови замовника від договору підряду згідно з наведеною нормою права.
Зазначаючи про припинення договору в односторонньому порядку у зв’язку з відмовою замовника від договору, суди не встановили, на підставі якої статті закону чи пункту договору підряду замовник відмовився від договору, чи є обставини, на які він посилався в листі від 13.06.2018, доведеними і чи є вони достатніми для відмови від договору з урахуванням ст.849 ЦК.
Вказане призвело до неврахування судами встановлених чч.2, 3, 4 ст.849 ЦК правових наслідків, що настають у зв’язку з відмовою замовника від договору підряду.
Суди послались на приписи ст.858 ЦК, якою передбачено відповідальність підрядника за неналежну якість роботи.
Вказана стаття встановлює, що коли робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника:
1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк;
2) пропорційного зменшення ціни роботи;
3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.
Проте судами не досліджено, чи було використано замовником передбачене ч.1 ст.858 ЦК право.
Згідно з ч.3 ст.858 ЦК, якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.
З аналізу вказаної норми вбачається, що істотні відступи від умов договору підряду або інші істотні недоліки у роботі поділяються на ті, що не можуть бути усунені і ті, що не були усунені у встановлений замовником розумний строк.
Такі недоліки дають замовнику право на відмову від договору та отримання відшкодування спричинених збитків.
Проте із судових рішень не вбачається встановлення обставин наявності саме істотних недоліків чи відступів від договору, які не можуть бути усунені або не були усунені у встановлений строк.
У висновку ДП «Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій» від 21.08.2018, який було надано відповідачем, зазначається про пошкодження та недоліки, які необхідно усунути, що свідчить про те, що ці недоліки можливо усунути.
З огляду на це Верховний Суд вважає передчасним застосування у цьому випадку ч.3 ст.858 ЦК.
При цьому у висновку від 21.08.2018 також зазначено, що, незважаючи на вказані недоліки, конструкції наявного козирка будівлі можуть експлуатуватися, оскільки вони відповідають нормам з питань забезпечення міцності та стійкості конструкцій.
Проте судами не надано оцінки вказаному та не встановлено, чи можуть бути недоліки істотними за зазначених умов.
Крім того, ВС вважає, що суди безпідставно послалися на обставини, зазначені судовим експертом Черніним Я.О. у повідомленні про неможливість надання висновку судової будівельно-технічної експертизи від 5.04.2019 вих. №15/01-19, оскільки експертом не було проведено експертизу та не було надано відповіді на поставлені йому судом питання.
Верховний Суд також погоджується з доводами скаржника про помилковість застосування судом апеляційної інстанції норм ч.2 ст.639 ЦК, яка регулює відносини купівлі-продажу, а не підряду, а тому не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Вказуючи про наявність підстав для повернення авансового платежу замовнику, суд першої інстанції взагалі не навів норм права, на підставі яких зроблено такий висновок. При цьому суди обох інстанцій не врахували, що положення ст.849 ЦК не встановлюють права замовника на повернення попередньої оплати за договором. Як вказувалось вище, положення зазначеної статті передбачають право замовника на відшкодування збитків підрядником, при цьому для застосування таких правових наслідків суду необхідно встановити обставини невиконання підрядником умов договору підряду.
Зважаючи на викладене, ВС констатує, що судами попередніх інстанцій належним чином не досліджено всіх обставин у цій справі та не надано їм належної правової оцінки. З урахуванням вищезазначених положень матеріального права, враховуючи повноваження суду касаційної інстанції, визначені у ст.300 ГПК, рішення та постанова судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа — переданню на новий розгляд до суду першої інстанції.
7. Висновки ВС за результатами розгляду касаційної скарги та дії, які повинен виконати суд першої інстанції при новому розгляді
Відповідно до ч.3 ст.310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Виходячи з вищевикладеного, з дотриманням передбачених ГПК меж перегляду судових рішень, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, ВС дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.
Під час нового розгляду суду необхідно врахувати наведене, з’ясувати усі істотні обставини справи, дослідивши надані учасниками справи докази, надати їм належну оцінку, встановити, на підставі якої саме правової норми (статті, частини статті, пункту) якого нормативно-правового акта чи пункту договору позивач відмовився від договору підряду, чи доведена фактична наявність підстав для односторонньої відмови від договору згідно наведених вище норм, в тому числі ст.849 ЦК, які наслідки такої односторонньої відмови та чи наявні підстави для повернення всієї суми авансового платежу з огляду на встановлені обставини справи.
За результатами розгляду справи господарському суду слід здійснити розподіл судових витрат згідно з нормами процесуального законодавства.
Керуючись стст.300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК, ВС
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ТОВ «ГлассПро» задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Київської області від 26.06.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2019 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до ГСКО.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Материалы по теме
Комментарии
К статье не оставили пока что ни одного комментария. Напишите свой — и будете первым!