Если исковые требования связаны с обоснованностью цены на услуги, предоставленные на основании договора, спор подлежит решению хозяйственным судом
Вищий господарський суд України
Інформаційний лист
22 січня 2013 року №01-06/86/2013
Щодо вирішення спорів, пов’язаних зі стягненням податку на додану вартість, включеного до суми збору та плати за послуги, які надаються у морських торговельних портах України
Господарським судам України
З метою забезпечення правильної й однакової судової практики у вирішенні спорів, пов’язаних зі стягненням сум податку на додану вартість, включених до сум збору та плати за послуги, які надаються в морських торговельних портах України, Вищий господарський суд вважає за необхідне звернути увагу господарських судів на таке.
1. Відповідно до ст.84 Кодексу торговельного мореплавства в морському порту справляються такі цільові портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, вантажний, адміністративний та санітарний. Інші види зборів можуть встановлюватися законодавчими актами.
За змістом стст.106, 115 Кодексу торговельного мореплавства із суден, що користуються послугами державних морських лоцманів, справляється лоцманський збір; окремий збір також справляється із суден, що користуються послугами служби регулювання руху суден. Порядок справляння і розмір названих зборів встановлюється Міністерством транспорту за погодженням з Міністерством економіки.
Розміри портових зборів, порядок обліку та використання коштів від портових зборів встановлений Положенням про портові збори, затвердженим постановою КМ від 12.10.2000 №1544.
Наказом Міністерства транспорту від 27.06.96 №214 (у редакції наказу Міністерства транспорту від 15.12.2000 №711) затверджено Збори і плату за послуги, що надаються суднам закордонного плавання у морських портах України, а саме лоцманський збір, збір за користування послугами служби регулювання руху суден, швартовний збір, плату за роботу буксирів при швартовних операціях, плату за користування плавзасобами, плату за агентські послуги, супервайзерську винагороду.
2. У п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду від 24.10.2011 №10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» зазначено, що у вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір — господарським, слід виходити з визначень, наведених у ст.3 ГК.
Вартість будь-якої послуги, роботи, товару відповідно до чинного законодавства включає в себе податок на додану вартість, і наявність між сторонами спору про стягнення заборгованості за надані послуги, в тому числі й стосовно правильності визначення позивачем вартості наданих послуг, не змінює правової природи відносин між сторонами у справі, що виникли із господарського договору, саме як господарських.
Отже, з урахуванням того, що позовні вимоги пов’язані з обгрунтованістю ціни за послуги, надані на підставі господарського договору, а також з огляду на те, що сторонами у спорі виступають суб’єкти господарювання, відповідні спори підлягають вирішенню господарськими судами.
3. Порядок оподаткування податком на додану вартість, у тому числі визначення платників податку, умов реєстрації суб’єкта господарювання як платника податку на додану вартість, визначення бази оподаткування регламентується Податковим кодексом.
Статтею 197 ПК визначено операції, звільнені від оподаткування податком на додану вартість; зокрема, звільняються від оподаткування операції з постачання послуг:
— з перевезення (переміщення) пасажирів та вантажів транзитом через митну територію України, а також з постачання послуг, пов’язаних із таким перевезенням [переміщенням (п.197.8)];
— що надаються іноземним та вітчизняним суднам, які здійснюють міжнародні перевезення пасажирів, їхнього багажу і вантажів та оплачуються ними відповідно до законодавства України портовими зборами (п.197.9).
У вирішенні спорів, пов’язаних зі стягненням сум податку на додану вартість, включених до сум збору та плати за послуги, які надаються у морських торговельних портах, слід враховувати, що підставою для звільнення від оподаткування податком на додану вартість відповідно до наведених положень ст.197 ПК є підтвердження належними доказами здійснення судном міжнародного перевезення пасажирів, їхнього багажу, вантажів та міжнародних відправлень, перетин державного кордону України та відповідне митне оформлення.
За приписами пп.195.1.3 п.195.1 ст.195 ПК, перевезення вважається міжнародним, якщо таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.
Водночас відповідно до ч.1 ст.2 закону «Про прикордонний контроль» прикордонний контроль — це державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.
Згідно з ч.1 ст.12 названого закону відмітка про перетинання державного кордону проставляється у паспортних документах іноземців, осіб без громадянства; імміграційних картках іноземців, осіб без громадянства, якщо в їх паспортних документах не передбачено сторінок для відміток про перетинання державного кордону; інших документах у випадках, передбачених законодавством.
Отже, належними доказами перевезення (переміщення) суднами пасажирів транзитом через митну територію України є документи, які свідчать про перетинання пасажирами суден державного кордону України з прибуттям з іноземного порту, заходом до декількох портів України та вибуттями в іноземний порт і містять відомості про попередні та наступні після українських іноземні порти заходів цих суден, кількість пасажирів.
Факт надання послуг з перевезення (переміщення) пасажирів транзитом через митну територію України, а також з постачання послуг, пов’язаних із таким перевезенням (переміщенням), може підтверджуватися, зокрема, списками пасажирів з відмітками Державної прикордонної служби про здійснення прикордонного контролю та з відмітками про перетинання державного кордону, а також загальними (генеральними) деклараціями по цих суднах.
Відповідно до ст.1 закону «Про транзит вантажів» транзит вантажів є перевезення транспортними засобами транзиту транзитних вантажів під митним контролем через територію України між двома пунктами або в межах одного пункту пропуску через державний кордон України; транзитні послуги (роботи) — це безпосередньо пов’язана з транзитом вантажів підприємницька діяльність учасників транзиту, що здійснюється в межах договорів (контрактів) перевезення, транспортного експедирування, доручення, агентських угод тощо; учасники транзиту — вантажовласники та суб’єкти підприємницької діяльності (перевізники, порти, станції, експедитори, морські агенти, декларанти та інші), які у встановленому порядку надають (виконують) транзитні послуги (роботи).
Отже, у разі надання послуг, пов’язаних із транзитним перевезенням вантажів, підставою застосування п.197.8 ст.197 ПК є підтвердження того, що однією зі сторін договору, на підставі якого надаються такі послуги, є вантажовласник (отримувач транзитних послуг).
Статтею 6 закону «Про транзит вантажів» визначено перелік документів, якими супроводжується транзит вантажів, а саме: товарно-транспортною накладною, складеною мовою міжнародного спілкування. Декларування транзитних вантажів, що переміщуються морським і річковим транспортом, відповідно до вимог законодавства України здійснюється за поданням митним органам коносамента (BILL of Lading) та вантажної митної декларації (ВМД).
При цьому слід враховувати, що згідно з наведеною нормою права на товари (крім підакцизних), що переміщуються транзитом морським і річковим транспортом у контейнерах та під час зберігання залишаються в межах одного пункту пропуску чи зони митного контролю морського порту, вантажна митна декларація не подається; водночас митне оформлення транзиту підакцизних вантажів будь-яким видом транспорту провадиться виключно за умови подання митним органам вантажної митної декларації (ВМД).
Разом з тим з огляду на обов’язковість, зокрема надання послуг з лоцманської проводки та регулювання руху суден при здійсненні транзитного перевезення пасажирів та вантажів через порти, ці послуги є такими, що пов’язані з транзитним перевезенням, а відтак згідно з п.197.8 ст.197 ПК підлягають звільненню від оподаткування податком на додану вартість.
Таке звільнення від оподаткування здійснюється незалежно від наявності або відсутності вантажу на судні під час знаходження його у міжнародному рейсі та прямуванні «у баласті» (без вантажу) до або з порту України для завантаження або вивантаження, перетинання при цьому кордону України та проведення митних процедур.
Материалы по теме
Метро в Праге будет работать без машинистов
08.02.2024
Как вернуть уплаченный штраф, уточнила БП ВС
05.09.2023
Комментарии
К статье не оставили пока что ни одного комментария. Напишите свой — и будете первым!