Эксперты спрогнозировали чего ожидать гражданам в 2020 году от почти единоличной власти Президента
Наступивший год поставит вызовы не только перед украинской политической элитой, но и перед гражданами. Эксперты отмечают: при отсутствии диалога между властью и украинцами в проигрыше останутся все, поэтому страна должна выполнить огромное «домашнее задание».
Внутрішня безпека
Не встигли годинники просигналізувати про початок 2020 року, як світ потрапив у новий вир геополітичних подій, які з Україною не пов’язані, але матимуть безпосередній вплив на кожного нашого громадянина. Як наслідок, на рівень життя українців упливатиме безліч тенденцій. Так, декому вдасться зберегти свій рівень можливостей, а декому — примножити статки.
Реформа правоохоронних органів, розпочата ще попереднім Урядом, поки що не дала бажаного ефекту. Адже, на думку експертів, унаслідок реформи прокуратури вона залишиться без кадрового правонаступництва. Тож найбільш досвідчені фахівці полишать її лави, звільнивши свої місця амбітним, проте не дуже професійним. Державне бюро розслідувань так само буде паралізованим, тож якісної роботи від них, на думку експертів, громадяни раніше від осені не побачать.
Навіть попри те, що профільний парламентський комітет намагається узгодити процес реформ та зробити їх більш поміркованими, навряд чи ефект від цього українці встигнуть відчути в 2020 році. Більш-менш стабільним залишається МВС, проте це жодним чином не позначається на рівні злочинності та протидії таким ганебним явищам, як рейдерство.
Військові експерти прогнозують певну стагнацію у всій системі правоохоронних органів, яка зумовлена відсутністю чіткої та послідовної державної концепції. Тож особи керівного офіцерського складу займуть позицію «вичікування», а окремі досвідчені фахівці перейдуть з державної служби до бізнесу.
Бізнес-клімат
Антиелітарна революція, яка відбулась внаслідок президентських та парламентських виборів 2019 року, створила величезні можливості для запровадження якісних економічних реформ. Натомість, проаналізувавши останні тенденції законотворення, можна із впевненістю сказати, що покращувати бізнес-середовище не планують. Адже низький економічний ресурс та зменшення дефіциту бюджету й надалі долатимуть за рахунок платників податків.
На користь цих тверджень указують окремі законопроекти, які були прийняті або обговорюються. Зокрема, голова Комітету ВР з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев, який просуває ідею збільшення фінансового навантаження на бізнес під гаслом «Ми повинні зробити крок назустріч один одному», неодноразово заявляв про необхідність таких кроків. Фактично нам пропонують сплачувати ще більші податки в обмін на зручний сервіс їх адміністрування.
Натомість результати такої політики вже позначаються не лише на галузі важкої промисловості, але й агровиробниках, які торік зазнали збитків на всіх фронтах.
Обіцяне створення демілітаризованого органу, який займався би фінансовими розслідуваннями, так само, на думку бізнесу, зазнає провалу. Адже створення Бюро фінансових розслідувань нагадує реінкарнацію податкової поліції. Принаймні якщо тенденції, відображені у законопроекті №1208 будуть збережені, то платники податків вважатимуться шахраями, навіть якщо неподання звітності відбулося не з їхньої вини, а через погану роботу серверів податкової. Крім того, тиск на бізнес за допомогою реєстрації кримінальних проваджень на підставі актів перевірок не припиниться.
Не кращою залишається і ситуація у газо-нафтовій та вугільній промисловостях. Адже, незважаючи на можливості для зниження цін хоча б для населення, Уряд перекладає відповідальність за прийняття рішень на органи місцевого самоврядування. Якщо «децентралізація по-президентськи» триватиме в такому ж дусі, то в Україні поступово посилюватимуться тенденції до її дроблення.
Адже на відкуп місцевій владі віддаються всі важливі питання щодо не лише тарифів та податкової політики, але й землі. Зокрема, голова Комітету ВР з питань аграрної та земельної реформи Микола Сольський неодноразово підкреслював, що ідея передання землі громадам жива та здорова.
Крім того, у бізнесі зберігається тенденція до закриття та банкрутства. Як свідчать економісти, навіть Кодекс з процедур банкрутства не покращить ситуації. Вести бізнес стає все невигідніше, а в умовах неможливості захисту приватної власності та свого життя і цілком неефективних правоохоронних органів на жодні інвестиції розраховувати не варто.
Цікаві дані наводила колишня голова Комітету ВР з питань фінансів, податкової та митної політики Ніна Южаніна, яка, потрапивши в опозицію, визнала, що єдиним інвестором української економіки залишаються її громадяни. Причому як ті, що працюють у державі та чесно сплачують податки, так і заробітчани. Наприклад, перекази, які надійшли в Україну протягом 2019 року від заробітчан, сягнули понад $12 млрд. На тлі цих даних транші, отримані Україною від МВФ, видаються мізерними й потребують повернення кредиторам із відсотками.
Соціальний діалог
З огляду на активне старіння нації та трудову міграцію, якщо парламентарі приймуть рішення щодо обмеження прав працівників (що закладено в основу проекту Трудового кодексу), то буде завдано шкоди не лише інтересам держави, але і її безпеці. Зокрема, це відбуватиметься на тлі спрощення процесів легалізації трудових мігрантів у Німеччині та можливостей, які надають українцям країни-сусіди. Зважаючи на децентралізацію, про яку було згадано, при досягненні критичної межі співвідношення мігрантів та родин, які перебувають в Україні, ми зможемо поступово потрапити у вир місцевих референдумів щодо автономізації регіонів.
Тож перед чинною владою стоїть складне питання: або домовлятися із представниками малого та середнього бізнесу в Україні, змінюючи вектор реформ, або шукати підтримки у старих режимів, зокрема олігархічних кіл. В таких умовах навряд чи варто очікувати закінчення епохи бідності. Адже рівень соціального забезпечення продовжує скорочуватись, влада робить все, аби зменшити бюджетне навантаження. Зокрема, скорочуючи видатки на пенсії та субсидії. Водночас того, чи досягне Україна дна у 2020-му, не беруться прогнозувати ні економісти, ні політологи.
Змінити ситуацію можна лише за наявності дуже великого попиту. Та, на превеликий жаль, можна передбачити, що він не з’явиться ні у міжнародних партнерів, ні у молоді у формі нових та життєздатних концепцій. Тож у 2020 році українцям, швидше за все, доведеться обирати, в якій державі вони хочуть жити. Чи це буде капіталістична країна з високими податками й високим рівнем соціального захисту, чи кожен виживатиме, як зможе. Тож за відсутності підприємницького та напіваферистичного таланту людина не матиме коштів ні на життя, ні на соціальні блага.
Водночас життя без діалогу із владою та пошуку здорових компромісів перетвориться на очікування великої депресії. Звісно, якщо не встигнути купити квиток до більш стабільної юрисдикції. Вибір за кожним з нас.
Материалы по теме
Комментарии
К статье не оставили пока что ни одного комментария. Напишите свой — и будете первым!