Сын и внук, длительное время не проживавшие вместе с матерью, перестают быть членами ее семьи. Такое заключение сделал ВС в постановлении №243/9627/16-ц, текст которого печатает «Закон и Бизнес».
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
16 жовтня 2019 року м.Київ №243/9627/16-ц
Верховний Суд у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого — ДУНДАР І.О. (суддя-доповідач),
суддів: АНТОНЕНКО Н.О., ЖУРАВЕЛЬ В.І., КРАСНОЩОКОВА Є.В., РУСИНЧУКА М.М. —
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Особи 1 на рішення Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 13.04.2017 та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 8.06.2017.
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року Особа 1 звернулася до суду з позовом до Особи 4, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього Особи 3, Особи 2, третя особа — Хрестищенська сільська рада, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
У лютому 2017 року позивач уточнила позовні вимоги, виключивши Особу 4 з відповідачів.
Позов мотивовано тим, що позивачу на праві власності належить будинок за Адресою 1.
У жовтні 2013 року її син Особа 2 разом зі своєю сім’єю виїхав із вказаного будинку, але з реєстраційного обліку вони не знялися. Відтоді в будинку не з’являлися, належних їм речей в будинку немає.
Просила визнати Особу 2, Особу 3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням — житловим будинком за Адресою 1.
У січні 2017 року Особа 2, який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього Особи 3, звернувся до суду з позовною заявою до Особи 1, третя особа — Хрестищенська сільрада, про вселення у житловий будинок та зобов’язання не чинити перешкод у користуванні житловим будинком.
Позов мотивовано тим, що його матір Особа 1 постійно створювала неможливі умови для проживання в будинку. 20.10.2013 вигнала його з родиною з дому, навіть не давши можливості забрати необхідні речі. У цьому будинку він проживав з дитинства, постійно підтримував житло в належному технічному стані, здійснював поточні ремонтні роботи. 27.12.2016 його дружина Особа 4 добровільно знялася з реєстрації в спірному домоволодінні. Оскільки на теперішній час шлюбні відносини між ним та дружиною припинені, вони дійшли згоди, що дитина Особа 3 має проживати з батьком.
Просив суд уселити його та сина Особу 3 у будинок за Адресою 1, зобов’язати Особу 1 не чинити йому та Особі 3 перешкод у користуванні вказаним житловим будинком.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Слов’янського міськрайсуду від 13.04.2017, залишеним без змін ухвалою АСДО від 8.06.2017, позовні вимоги Особи 1 до Особи 2, який діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітнього Особи 3, за участю третьої особи — Хрестищенської сільради, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, залишені без задоволення.
Зустрічні позовні вимоги Особи 2, який діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітнього Особи 3, до Особи 1, за участю третьої особи — Хрестищенської сільради, про вселення в житловий будинок та зобов’язання не чинити перешкод у користуванні житловим будинком задоволені.
Вселено Особу 2 та Особу 3 у будинок за Адресою 1.
Зобов’язано Особу 1 не чинити перешкод Особі 2 та Особі 3 у користуванні будинком за Адресою 1.
Вирішено питання про стягнення судового збору.
Рішення суду мотивовано тим, що Особа 2 зі своїм сином Особою 3 не втратили право користування спірним будинком, оскільки не проживали в ньому більш як 3 роки з поважних причин. Особа 2 і Особа 3 є членами сім’ї власника домоволодіння Особи 1, вони не позбавлені права користування зазначеним приміщенням, яким не могли користуватися з поважних причин через вчинення позивачем перешкод.
Короткий зміст вимог, наведених у касаційній скарзі
У червні 2016 року Особа 1 через засоби поштового зв’язку подала до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Слов’янського міськрайсуду від 13.04.2017 та ухвалу АСДО від 8.06.2017, ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення порушують право позивача на розпорядження належним будинком. Свідок Особа 5 не працює в поліції. Позивач не чинила перешкод відповідачам у користуванні будинком. Шлюб між її сином та Особою 4 не припинено. Вони мають на праві власності квартиру за Адресою 4. Неповнолітня дитина повинна проживати в цій квартирі разом з батьками. Суд не застосував правової позиції Верховного Суду України.
Позиція інших учасників справи
Інші учасники справи відзив на касаційну скаргу не надали <…>.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги, ВС дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами встановлено, що рішенням Слов’янського міськрайсуду від 2.12.2004 за Особою 1 визнано право власності на будинок за Адресою 1.
Особа 2, його дружина Особа 4 і згодом їхній син Особа 3 вселилися в житловий будинок за Адресою 1 за згодою власника Особи 1, їхнє місце проживання було зареєстроване за зазначеною адресою, зазначене домоволодіння було місцем їх постійного проживання. Особа 2 разом зі своєю дружиною Особою 4 та сином Особою 3 з жовтня 2013 року в спірному домоволодінні не проживають.
Відмовляючи в задоволенні позову Особі 1 та задовольняючи зустрічний позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Особа 2 та Особа 3 набули право користування спірним домоволодінням за Адресою 1 як члени сім’ї власника будинку, право користування спірним будинком вони не втратили, оскільки не проживали в ньому понад 3 роки з поважних причин.
Але з такими висновками судів погодитися неможливо з таких підстав.
Обґрунтовуючи позов, Особа 1 посилалася на те, що реєстрація відповідачів у спірному будинку перешкоджає її вільному користуванню та розпорядженню належним їй будинком.
За змістом ч.1 ст.321 ЦК, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
У ч.1 ст.16 ЦК встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст.391 ЦК власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Аналіз положень гл.32 ЦК свідчить, що сервітут — це право обмеженого користування чужою нерухомістю в певному аспекті, не пов’язане з позбавленням власника нерухомого майна правомочностей володіння, користування та розпорядження щодо цього майна.
Відповідачі вселилась у спірну квартиру як члени сім’ї (син та онук власника квартири — позивача Особи 1) і набули право користуванням чужим майном, яке за своєю суттю є сервітутом.
Відповідно до ч.2 ст.406 ЦК сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.
Якщо відповідачі спільним побутом із позивачем не пов’язані, їхнє право на користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу власника цього майна на підставі ч.2 ст.406 ЦК.
Згідно із ч.4 ст.263 ЦПК при виборі й застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах ВС.
Аналогічний висновок зроблений ВС у постанові від 16.01.2019 в справі №243/7004/17-ц.
Право користування житлом, яке перебуває у власності особи, мають члени сім’ї власника (подружжя, їхні діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Відповідно до чч.2 та 4 ст.3 СК сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. Сім’я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також інших підстав, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім’ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім’ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім’ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов’язки осіб, які об’єдналися для спільного проживання.
Суди встановили, що Особа 2 та неповнолітній Особа 3 тривалий час не проживають разом з Особою 1, тобто вони перестали бути членами сім’ї позивача.
Отже, право Особи 2 та неповнолітнього Особи 3 на користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу власника.
Висновки ВС
Відповідно до ст.412 ЦПК підставами для скасування судових рішень повністю або частково й ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
Оскільки суди повно встановили обставини по справі, але неправильно застосували норми матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржені судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову Особи 1 та відмову в задоволенні позову Особи 2 <…>.
Керуючись стст.400, 409, 412, 416 ЦПК, ВС
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Особи 1 задовольнити.
Рішення Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 13.04.2017 та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 8.06.2017 скасувати, прийняти нову постанову.
Позов Особи 1 до Особи 2, який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього Особи 3, третя особа — Хрестищенська сільська рада, про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом, задовольнити.
Визнати Особу 2 та Особу 3 такими, що втратили право користування житловим будинком за Адресою 1.
У задоволенні зустрічного позову Особи 2, який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього Особи 3, до Особи 1, третя особа — Хрестищенська сільрада, про вселення в житловий будинок та зобов’язання не чинити перешкод у користуванні житловим будинком відмовити.
Стягнути з Особи 2 на користь Особи 1 судовий збір у розмірі 3290,96 грн.
З моменту прийняття постанови скасовані рішення Слов’янського міськрайсуду від 13.04.2017 та ухвала Апеляційного суду Донецької області від 8.06.2017 втрачають законну силу.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Материалы по теме
Комментарии
К статье не оставили пока что ни одного комментария. Напишите свой — и будете первым!