Пока директор в отпуске

Должностная инструкция сотрудника организации не является документом, предоставляющим полномочия для заключения договоров от имени юридического лица. Такое заключение сделал ВС в постановлении №712/8637/17, текст которого печатает «Закон и Бизнес».

Верховний Суд

Іменем України

Постанова

3 липня 2019 року                             м.Київ                               №712/8637/17

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого — СТУПАК О.В.,
суддів: ГУЛЕЙКОВА І.Ю., ОЛІЙНИК А.С., ПОГРІБНОГО С.О. (суддя-доповідач), ЯРЕМКА В.В. —

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Комунального підприємства «Дирекція парків» Черкаської міської ради на рішення Соснівського районного суду м.Черкас від 4.08.2017 та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 11.10.2017,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

Особа 1 у липні 2017 року звернувся до суду з позовом до КП «ДП» про визнання дисциплінарного стягнення незаконним.

Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що 14.06.2016 він прийнятий на роботу в КП «ДП» на посаду заступника директора. 29.06.2017 його ознайомили з наказом «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності Особи 1» від 29.06.2017, згідно з яким йому оголошено догану. Позивач зазначає, що з наказом про дисциплінарне стягнення не згодний, вважає, що він підлягає скасуванню, оскільки в оскаржуваному наказі зазначено, що в період перебування директора підприємства у відпустці з 29.05.2017 до 12.06.2017 позивачем підписаний договір про відповідальне зберігання між КП «ДП» та КП «Челуш», у той час коли право першого підпису надано заступнику директора відповідно до наказу від 3.04.2017 «Про надання права підпису». Особа 1 зазначає, що відповідно до посадової інструкції заступника директора підприємства він належить до категорії «керівники» й мав право діяти від імені підприємства, представляти інтереси підприємства у відносинах із його структурними підрозділами. Крім того, зазначає, що про наказ «Про надання права підпису» від 3.04.2017 він не знав і під час його роботи директор підприємства його не ознайомлював із цим наказом. Уважає, що директор підприємства повинен був урахувати ступінь тяжкості вчинення проступку й заподіяну шкоду, обставини, за яких учинено проступок, та той факт, що збитків через укладення угоди підприємству не завдано.

Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив відмовити в його задоволенні внаслідок його необґрунтованості.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Соснівського райсуду від 4.08.2017 позов Особи 1 задоволений, визнано незаконним і скасовано наказ КП «ДП» «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності Особи 1» від 29.06.2017.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, керувався тим, що позивач, підписавши договори, не допустив перевищення своїх повноважень, а також порушення трудової дисципліни, тому наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення Особі 1 догани є незаконним і підлягає скасуванню. У наведеному висновку суд керувався тим, що відповідно до посадової інструкції заступника директора підприємства КП «ДП» заступник директора належить до категорії «керівники» та має право діяти від імені підприємства, представляти інтереси підприємства у відносинах із структурними підрозділами підприємства, організаціями й органами державної влади з комерційних питань. Тобто позивачем не допущено перевищення своїх повноважень під час підписання договору.

Ухвалою АСЧО від 11.10.2017 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що в діях Особи 1, які полягають у підписанні ним 2.06.2017 від імені КП «ДП» договору про відповідальне зберігання, не встановлено порушень трудової дисципліни, які би слугували підставою для застосування до нього заходу дисциплінарного стягнення.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, КП «ДП» просило скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовувалася неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій. Заявник зазначив, що позивач не був уповноважений підприємством на укладення від його імені договорів, оскільки про таке не зазначено в статуті відповідача й жодних довіреностей на вчинення таких дій відповідач позивачу не надавав.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив <…>.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

ВС перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Обставини, установлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до наказу від 14.06.2016 Особа 1 прийнятий на роботу до КП «ДП» на посаду заступника директора.

Наказом КП «ДП» «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності Особи 1» від 29.06.2017 позивачу оголошено догану за те, що в період перебування директора підприємства у відпустці з 29.05.2017 до 12.06.2017 заступником директора Особою 1 2.06.2017 підписаний договір між КП «ДП» та КП «Челуш» про відповідальне зберігання.

23.06.2017 позивач надав директору КП «ДП» пояснювальну записку, в якій зазначив, що його дії повністю узгоджуються з посадовою інструкцією заступника директора КП «ДП». З наказом про право першого підпису він ознайомлений не був і про його існування також не був повідомлений та вважав, що він, як заступник директора, діяв у межах своїх повноважень.

Відповідно до посадової інструкції заступника директора КП «ДП» посада позивача належить до категорії «керівники». У розд.3 посадової інструкції, який регламентує права заступника директора, зазначено, що він має право діяти від імені підприємства, представляти інтереси підприємства у взаємовідносинах зі структурними підрозділами підприємства, організаціями й органами державної влади з комерційних питань.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Під час оцінки застосування судами норм матеріального права до спірних правовідносин ВС застосовує їх системний аналіз.

Відповідно до ч.1 ст.21 КЗпП трудовий договір — це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізособа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату й забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно зі ст.139 КЗпП працівники зобов’язані працювати чесно й сумлінно, своєчасно й точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової та технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до ст.147 КЗпП за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки одне з таких заходів стягнення: догана та звільнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку й заподіяну шкоду, обставини, за яких учинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) та повідомляється працівникові під розписку (ст.149 КЗпП).

За правилом ст.150 КЗпП, дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником у порядку, установленому чинним законодавством.

Наведені правила надають позивачу право оскаржувати застосоване до нього дисциплінарне стягнення з визначенням загальних критеріїв оцінки їх правомірності.

У частині оцінки дій позивача від імені юридичної особи, одним з керівників якої він є, Суд зобов’язаний виходити з таких положень чинного законодавства.

Згідно із ч.1 ст.2 ЦК юридична особа є учасником цивільних відносин.

Відповідно до ч.2 ст.80 ЦК юридична особа наділяється цивільною правоздатністю та дієздатністю.

Згідно з ч.1 ст.92 ЦК юрособа набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

У ст.237 ЦК передбачено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, установлених актами цивільного законодавства.

Правочини юрособа вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи ст.237 ЦК утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону діє від її імені, зобов’язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, у тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

Відповідно до ст.246 ЦК довіреність від імені юрособи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юрособи.

Отже, підставою для представництва юрособи є установчий документ або видана в законний спосіб довіреність.

Виходячи з наведеного, Суд дійшов висновку, що посадова інструкція працівника організації не є таким документом, який надає повноваження на укладення договорів від імені юрособи, оскільки відповідно до чинного законодавства не є документом, який породжує певні управлінські чи/та представницькі функції посадової особи названої організації.

З урахуванням наведеного суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки оцінка юрособою факту перевищення позивачем своїх службових повноважень є обґрунтованою, позивач діяв без достатніх на те повноважень від імені організації.

Верховним Судом ураховано, що необізнаність позивача про наказ «Про надання права підпису» від 3.04.2017 іншому заступнику директора не впливає на оцінку дій Особи 1 та не доводить правомірності його вчинків, оскільки, як зазначено, підставами для представництва юрособи є виключно установчий документ або видана в законний спосіб відповідна довіреність.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, рішення судів першої й апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового — про відмову в задоволенні позовних вимог <…>.

Розподіл судових витрат

Згідно з пп.«б», «в» п.4 ч.1 ст.416 ЦПК резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається в тому числі з нового розподілу судових витрат, понесених у зв’язку з розглядом справи в судах першої та апеляційної інстанцій, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни, а також розподілу судових витрат, понесених у зв’язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.

Враховуючи, що ВС зробив висновок про відмову в задоволенні позову, судові витати, понесені у зв’язку з розглядом справи в суді першої інстанції, покладаються на позивача, оскільки спір не пов’язаний з предметом розгляду, передбаченим у п.1 ч.1 ст.5 закону «Про судовий збір» і позивач не звільнений від сплати збору.

Судові витрати, понесені КП «ДП» у зв’язку з розглядом справи в судах апеляційної та касаційної інстанцій, підлягають відшкодуванню позивачем на користь заявника.

Керуючись стст.400, 409, 412, 416 ЦПК, ВС

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу КП «Дирекція парків» Черкаської міської ради задовольнити.

Рішення Соснівського районного суду м.Черкас від 4.08.2017 та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 11.10.2017 скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Особи 1 до КП «ДП» про визнання дисциплінарного стягнення незаконним відмовити повністю.

Стягнути з Особи 1 на користь КП «ДП» судові витрати, понесені у зв’язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, у розмірі 704,00 грн.

Стягнути з Особи 1 на користь КП «ДП» судові витрати, понесені у зв’язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, у розмірі 768,00 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.