Судья, вышедший в отставку, мог выбрать только один из двух вариантов социального обеспечения — получение пенсии или не облагаемого налогом ежемесячного пожизненного денежного содержания.
Верховний Суд України
Іменем України
Постанова
20 листопада 2012 року м.Київ 21-360а12
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого — Терлецького О.О.,суддів: Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Тітова Ю.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Особи 1 до Управління Пенсійного фонду в Центрально-Міському районі м.Макіївки Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2011 року Особа 1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати неправомірними дії управління ПФ, які полягали в припиненні виплати їй пенсії за віком, призначеної відповідно до вимог закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9.07.2003 №1058-ІV за рахунок коштів ПФ, зобов’язати управління ПФ відновити з 1.01.2011 виплачувати їй довічно пенсію за віком, не припиняючи виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
На обгрунтування позову Особа 1 зазначила, що вона є суддею у відставці. На час звільнення з посади судді отримувала заробітну плату, щомісячне грошове утримання та пенсію за віком. Після звільнення з посади судді вона звернулася до управління ПФУ із заявою про призначення щомісячного грошового утримання з подальшою виплатою пенсії за віком. Управління ПФУ у січні 2011 року призначило Особі 1 щомісячне довічне грошове утримання та повідомило про припинення виплати пенсії за віком.
Центрально-Міський районний суд м.Макіївки Донецької області постановою від 6.06.2011 позовні вимоги задовольнив. Ухвалюючи таке рішення, суд виходив із того, що поняття «пенсія» в розумінні закону №1058-ІV та «щомісячне довічне грошове утримання судді» не є тотожними, оскільки статус судді зберігається і після виходу у відставку. У судді у відставці відповідно до ст.43 закону «Про статус суддів» від 15.12.92 №2862-XII (втратив чинністі із 1.01.2011) є право вибору між пенсією державного службовця та щомісячним довічним грошовим утриманням, при цьому виплата одного з цих видів забезпечення виключає виплату іншого. Однак законодавство, яке діяло на момент виникнення спірних відносин, не передбачало вибору між пенсією за віком на загальних підставах та довічним щомісячним грошовим утриманням. Тому зазначені правові норми не виключають права на отримання пенсії за віком на загальних підставах одночасно з довічним грошовим утриманням.
Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 31.01.2012, залишеною без змін ухвалою ВАС від 24.07.2012, постанову суду першої інстанції скасував, у задоволенні позову відмовив. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове — про відмову в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд, з рішенням якого погодився і суд касаційної інстанції, виходив із того, що відповідно до ч.2 ст.10 закону №1058-ІV, чч.1 та 4 ст.43 закону №2862-XII у судді, який вийшов у відставку, виникає право вибору на отримання пенсії чи щомісячного довічного грошового утримання, а тому законодавство, чинне на час виникнення спірних відносин, не передбачало можливості одночасного отримання пенсії, в тому числі за віком, і щомісячного довічного грошового утримання.
У заяві про перегляд судових рішень ВС з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.237 КАС, Особа 1 просить скасувати ухвалу ВАС та направити справу на новий касаційний розгляд.
На обгрунтування заяви додала копію ухвали ВАС від 10.04.2012 (№К/9991/25010/11), яка, на її думку, підтверджує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах.
Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС дійшла висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції закону №2862-XII і вважає, що в задоволенні заяви необхідно відмовити з таких підстав.
У справі, що розглядається, суд касаційної інстанції, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідно до ст.43 закону №2862-XII позивач при виході у відставку з посади судді обрала щомісячне довічне грошове утримання, а не пенсію на умовах, зазначених у ст.37 закону «Про державну службу» від 16.12.93 №3723-XII. Крім того, системний аналіз норм законів №1058-ІV, №2862-XII та №3723-XII не дає підстав уважати, що суддя у відставці має право на одночасне отримання пенсії, призначеної на загальних підставах, визначених у законі №1058-ІV, та пенсії, призначеної відповідно до закону №3723-XII, чи щомісячного довічного грошового утримання.
У судовому рішенні, наданому на підтвердження неоднакового застосування норм права у подібних правовідносинах, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що в судді у відставці є право вибору між пенсією, передбаченою ст.37 закону №3723-XII, та щомісячним довічним грошовим утриманням, при цьому виплата одного з цих видів забезпечення виключає виплату іншого. Однак чинним законодавством не передбачено вибору судді у відставці між пенсією за віком на загальних підставах та довічним щомісячним грошовим утриманням, тобто зміст зазначених правових норм не виключає права судді у відставці на одночасне отримання пенсії за віком на загальних підставах та довічного грошового утримання.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, колегія суддів виходить із такого.
Згідно з ч.1 ст.4 закону №1058-ІV до законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, крім Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, цього закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, належать і закони, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов’язкового державного пенсійного страхування й недержавного пенсійного забезпечення.
Відповідно до ст.5 закону №1058-ІV цей закон регулює відносини, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених зазначеним законом, або в частині, що не суперечить цьому закону. Виключно цим законом визначаються види пенсійних виплат, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
Пунктом 2 ч.1 ст.8 закону №1058-ІV передбачено, що право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають лише особи, які не отримують пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел.
Згідно з ч.2 ст.10 цього закону особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Частина 4 ст.43 закону №2862-XII (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних відносин) передбачала виплату судді, який пішов у відставку та має не менш ніж 20-річний стаж, за його вибором пенсії на умовах, передбачених ст.37 закону №3723-XII, або звільненого від сплати податку щомісячного довічного грошового утримання.
Відповідно до ч.8 ст.43 закону №2862-XII передбачалася можливість виплати судді пенсії на загальних підставах, тобто згідно із законом №1058-ІV — тільки в разі припинення його відставки.
Аналіз ст.43 закону №2862-XII, норм законів №1058-ІV, №3723-XII свідчить про те, що ст.43 закону №2862-XII встановлено можливість вибору суддею, який пішов у відставку та має не менш ніж 20-річний стаж суддівської роботи, одного з двох варіантів соціального забезпечення за настання зазначеного юридичного факту (оформлення виходу у відставку) — отримання пенсії з урахуванням віку та стажу роботи на умовах, визначених ст.37 закону №3723-XII, або неоподатковуваного щомісячного довічного грошового утримання у відповідних відсотках (від 80 до 90 — залежно від стажу роботи на посаді судді) від заробітної плати працюючого на аналогічній посаді судді.
За таких обставин у справі, що розглядається, ВАС правильно застосував норми матеріального права, тому підстав для задоволення заяви Особи 1 немає.
Керуючись стст.241, 242, 244 КАС, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС
ПОСТАНОВИЛА:
У задоволенні заяви Особі 1 відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого п.2 ч.1 ст.237 КАС.
Материалы по теме
Комментарии
К статье не оставили пока что ни одного комментария. Напишите свой — и будете первым!