Депутаты — на паузе

ЕСПЧ не возражал против того, что КС может влиять на свободу собраний в парламенте

В Страсбурге согласились с Конституционным судом, что политическая партия может проводить кампанию за изменение законодательства государства или правовых либо конституционных структур. Но при условии использования законных и демократических средств для этого и если предложенные изменения совместны с фундаментальными принципами демократии.

Що вміє КС?

Заявниками у справі «Forcadell i Lluis and others v. Spain» є 76 громадян, які проживають у Барселоні. Справа стосується рішення КС країни про зупинення проведення пленарного засідання парламенту автономного співтовариства Каталонія 9 жовтня 2017 р.

1.10.2017 був проведений несанкціонований референдум для вирішення питання про відокремлення Каталонії від Іспанії. 4.10.2017 дві парламентські групи (56,3% від чисельності членів парламенту) звернулися із запитом до бюро парламенту Каталонії про скликання пленарного засідання, під час якого глава уряду автономного регіону мав оцінити результати референдуму про самовизначення від 1 жовтня та їхні наслідки відповідно до закону №19/2017. Бюро задовольнило запит і засідання було заплановане на 10:00 9 жовтня.

Три інші парламентські групи (які представляли 43,7% місць) заперечували проти скликання цього засідання на підставі того, що воно порушило би правила парламенту Каталонії. 16 його членів від Соціалістичної партії подали заяву до КС для отримання тимчасового заходу, який зупиняє проведення пленарного засідання. КС оголосив заяву прийнятною та видав наказ про тимчасове зупинення його проведення.

10.10.2017 (на день пізніше від дати запланованого засідання) глава уряду Каталонії прийшов на пленарне засідання парламенту й оголосив про незалежність Каталонії. 26.04.2018 КС, ухвалюючи рішення по суті, зауважив, що процедура, якої дотримувалося бюро парламенту для скликання пленарного засідання, не враховувала тимчасового зупинення дії закону №19/2017, оголошеного ним 7.09.2017, і не дозволяла членам парламенту — заявникам виконувати свої обов’язки. Суд зазначив, що завданням парламенту Каталонії було представництво всього населення, а не лише певних політичних фракцій, навіть якщо останні становили більшість.

Inter alia

Посилаючись на стст.10 та 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.3 Першого протоколу до неї, заявники поскаржилися на те, що рішення КС зупинити скликання пленарного засідання порушує їхні права, гарантовані цими статтями, оскільки їм не дозволяли висловлювати бажання виборців, які брали участь у референдумі 1.10.2017. Посилаючись на ст.6 конвенції, заявники стверджували, що ні парламент, ні вони самі не мали доступу до суду для того, щоб подати скарги.

У світлі обставин справи ЄСПЛ уважав, що права та свободи, на які посилалися заявники, стосувалися їх особисто, а не парламенту Каталонії як установи. Із цього випливає, що заявників можна було позначити як «групу окремих осіб», котрі стверджують, що вони є жертвами порушення прав, викладених у конвенції, у розумінні ст.34.

Суд уважав за потрібне оцінити скаргу відповідно до ст.11. У зв’язку із цим він зазначив, що право на свободу зібрань, як і право на свободу вираження поглядів, є основним правом і однією з основ демократичної держави. Наголошено, що рішення КС від 5.10.2017 про тимчасове зупинення проведення пленарного засідання 9 жовтня мало правову основу в законодавстві Іспанії, а саме — в розд.56 основного закону про Конституційний суд, де передбачено можливість ужиття заходів, спрямованих на запобігання тому, щоб апеляція до цього суду стала недійсною. Ці заходи можуть бути оскаржені протягом 5 днів з моменту повідомлення. Крім того, пленарне засідання було скликане відповідно до закону №19/2017, дія якого була тимчасово зупинена 7.09.2017 КС. Про це всі депутати були повідомлені особисто. Суд дотримувався думки, що зупинення проведення пленарного засідання мало, inter alia, законні цілі «гарантування суспільної безпеки», «запобігання заворушенням» та «захисту прав і свобод інших осіб».

Згідно зі страсбурзьким прецедентним правом тільки переконливі та нагальні причини можуть бути підставою для обмеження свободи об’єднань. ЄСПЛ зауважив, що рішення парламенту про надання дозволу на проведення пленарного засідання випливало, inter alia, з нездатності функціонувати після зупинення дії закону №19/2017. Таким чином, видаючи наказ про зупинення дії закону, КС намагався забезпечити дотримання власних рішень. Це рішення виявилось обґрунтованим, оскільки, як зазначив Євросуд, органи конституційної юрисдикції були уповноважені вживати необхідних заходів для забезпечення дотримання своїх актів.

Суд погодився з КС, що політична партія може проводити кампанію за зміну законодавства держави або правових чи конституційних структур за умови, що використовуються законні та демократичні засоби для цього та запропоновані зміни сумісні з фундаментальними принципами демократії. ЄСПЛ також уважав, що необхідно уникати ситуацій, в яких парламентарям, котрі становлять меншість, було б заборонено виконувати свої обов’язки, як зазначено в рішенні КС від 26.04.2018.

Суд дійшов висновку, що втручання в право заявників на свободу зібрань можна було вважати таким, що відповідає «нагальній суспільній потребі» і, відповідно, «необхідним у демократичному суспільстві». Тому відхилив скаргу як явно необґрунтовану.

У Страсбурзі також зауважили: щоб справа, яка стосується референдумів, підпадала під дію ст.3 Першого протоколу до конвенції, провадження, про яке йде мова, повинне проводитися за таких умов, аби забезпечити вільне вираження думки народу при виборі законодавчої влади.

ЄСПЛ переконаний, що цих умов не було дотримано. Пленарне засідання парламенту скликано відповідно до закону, дію якого зупинив КС. Тому рішення, прийняте бюро парламенту, з’явилося внаслідок невиконання акта КС, спрямованого на захист конституційного ладу.