Вещественные доказательства правды

ВСП защитила прокурора, не вернувшего изъятое имущество владельцам вопреки указанию сверху

Арестованные документы и компьютеры стали причиной выговора. Ведь и владельцы, и суд, и руководитель требовали вернуть их на место. Однако прокурор решил не поддаваться на давление.

Догана для непокірного

У середині 2017 року департамент із розслідування особливо важких справ у сфері економіки Генеральної прокуратури розпочав кримінальне розслідування за фактами фіктивного підприємництва, тобто придбання або створення суб’єктів господарської діяльності задля прикриття незаконних фінансових операцій — відмивання грошей. Процесуальним керівником у справі став Микита Тельпіс.

Наприкінці року до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів надійшли скарги від двох страхових компаній на М.Тельпіса. З першої стає відомо, що слідчий провів обшук нежитлового приміщення в столиці й вилучив речі та документи, що прямо не зазначалися в ухвалі суду, якою дано дозвіл на цей обшук. 5 ноутбуків і 35 жорстких дисків опинились у прокуратурі.

Страхова компанія подала клопотання про повернення майна. Печерський районний суд м.Києва задовольнив його, але прокуратура не поспішала розставатися з арештованою технікою. У скарзі запевняють: хоча суд давав дозвіл на обшук, але не було ні слова про вилучення документів і комп’ютерів.

Друга компанія також постраждала від дій слідчих. Обшук провели в приміщенні фірми в Полтаві. Вилучили папки зі звітністю за І половину 2017 року, копії службових записок щодо страхових виплат і листи. Той самий Печерський райсуд зобов’язав прокурора повернути документи, але М.Тельпіс знову проігнорував припис.

Більше того, навіть Генеральний прокурор спробував уплинути на впертого підлеглого. Написав лист, в якому наголосив, що таке порушення прав суб’єктів господарювання недопустиме. Вказівки згори М.Тельпіс теж не виконав. Арештованих документів і комп’ютерів власникам не повернули.

Вилучені під час обшуків речі та документи визнані речовими доказами, що унеможливлює повернення їх власникам, пояснювали в прокуратурі.

КДКП побачила в упертості М.Тельпіса дисциплінарний проступок. Адже він порушив права учасників кримінального провадження, зокрема право власності. Це може призвести до визнання зібраних доказів недопустимими та до стягнення з держави компенсації за заподіяну шкоду. Прокурор дістав догану, але з таким рішенням не погодився та поскаржився до Вищої ради правосуддя.

Родові ознаки

«Насамперед звертаю увагу, що, за законом, майно, яке не вказане в дозволі суду на обшук, вважається тимчасово вилученим. Однак в ухвалі на проведення обшуку зазначено індивідуальні або родові ознаки відповідно до ст.184 Цивільного кодексу. Звернення до суду щодо його арешту було безпідставним», — почав свій захист прокурор.

Далі він розповів про випадки, коли речі не повернули власникові. У першому це були комп’ютери та документи, вилучені в Києві. У жовтні слідчий суддя прийняв рішення про повернення речей страховій компанії. Проте на засіданні, коли це відбулося, М.Тельпіс був відсутнім.

У листопаді інший прокурор надіслав клопотання про визнання вилученого майна речовими доказами. А лише в грудні до нього надійшло рішення суду про повернення майна. Повернути речові докази в кримінальному провадженні М.Тельпіс ніяк не міг.

Що стосується документів, вилучених у Полтаві, то там — інша історія. Суддя в ухвалі припустився помилки в адресі. Документ повернули в суд для її виправлення. Згодом, коли ухвала надійшла ще раз, М.Тельпіс відразу дав слідчому вказівку повернути вилучені папки. Слідчий неодноразово намагався сконтактуватися з власником, аби виконати доручення. Але страховики, мабуть, вирішили, що в прокуратурі вони будуть цілішими.

«Все ж не розумію: вас покарали за те, що ви не виконали рішення слідчого судді й не повернули майно, чи за те, що ви до прийняття цього рішення не виконали вимог КПК й не повернули майна?» — поцікавилась Ірина Мамонтова.

«Як я зрозумів із рішення КДКП, мене притягнули за порушення закону «Про звернення громадян», а також за ненадання належної відповіді на звернення (стст.28, 220 КПК)», — відповів скаржник.

«Неповернення коли? Після ухвали слідчого судді чи до цього?» — «За неповернення майна після ухвали», — відповів Л.Тельпіс.

До слова, страхова компанія безрезультатно оскаржила накладення арешту на майно, що є речовими доказами, в апеляційному суді.

ВРП, проаналізувавши всі надані докази, дійшла висновку, що задля збереження речових доказів прокурор міг не повертати майно власнику. Тому рішення КДКП скасували й вирішили закрити провадження.

Закон і Бізнес