Сложная дилемма ареста

Является ли нарушением права на защиту неознакомление подозреваемого с копией устного ходатайства прокурора?

Ходатайство о замене меры пресечения должно быть письменным или устным? Специалисты дважды рассматривали дело, однако к единодушному выводу так и не пришли.

Ув’язнення непокірного

Суддя Обухівського районного суду Київської області Тетяна Проць улітку 2016 року розглядала провадження стосовно дорожньо-транспортної пригоди з тяжкими наслідками. На підготовчому засіданні прокурор заявив усне клопотання про зміну запобіжного заходу щодо підозрюваного, який на цей час перебував під домашнім арештом. Причиною стала нахабна поведінка чоловіка, який залякував потерпілих і тиснув на свідків.

Більше того, порушник Правил дорожнього руху продовжував їздити на своїй машині, наче й не було нічого, хоча її визнали речовим доказом і суд заборонив користуватися цим транспортним засобом. Нехтування забороною свідчило про невиконання судового рішення, а отже, був ризик пошкодження речового доказу або впливу в інший спосіб на розслідування.

Т.Проць під час засідання поставила прокурору уточнювальне запитання: заявлене клопотання про зміну запобіжного заходу є усним чи письмовим? Прокурор відповів, що усним. Суддю це не збентежило, і вона дозволила відправити чоловіка за ґрати на найближчі 60 днів.

Підозрюваний оскаржив ухвалу в Апеляційному суді Київської області, але там відмовили у відкритті провадження. Бо згідно з чинним кримінальним процесуальним законодавством ухвала про зміну запобіжного заходу окремому перегляду не підлягає.

У подальшому строк тримання під вартою було подовжено аж до травня 2017 року. Тобто майже рік чоловік перебував у неволі. Аж доки через тривалу відпустку Т.Проць не було визначено іншого суддю для розгляду справи. Він і оголосив обвинувальний вирок за ч.2 ст.286 Кримінального кодексу — 7 років позбавлення волі.

Обвинувачений продовжував перебувати за ґратами, хоча апеляційний суд частково задовольнив його скаргу й повернув справу до першої інстанції. Проте підсудний і далі залишався під арештом, бо інший суддя також вирішив, що наявні ризики виправдовують його тримання під вартою. Розгляд кримінальної справи досі не закінчено.

За формальними ознаками

Тим часом адвокат водія поскаржився на Т.Проць через те, що клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу було усним. Проти жінки відкрили дисциплінарне провадження.

У поясненнях Т.Проць зауважила, що чинний Кримінальний процесуальний кодекс не вимагає подавати клопотання виключно в письмовому вигляді. Також не забороняється розгляд усних клопотань на стадії судового провадження. Розгляд клопотань — це дії суду, а не вимоги щодо їх оформлення й подання. Крім того, законниця наголосила: колеги неодноразово подовжували строк тримання під вартою, що свідчить про правильність її рішення.

Одначе друга дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вирішила інакше. Вона звернула увагу на гл.18 КПК, де містяться вимоги саме до письмового клопотання про зміну запобіжного заходу, його форми та змісту, а також щодо внесення клопотання про продовження дії запобіжного заходу не пізніше ніж за 5 днів до закінчення відповідного строку. Розглядаючи усне клопотання, суддя не проконтролювала дотримання цих вимог.

Крім того, усне клопотання прокурора унеможливлює ознайомлення з викладеними в ньому обставинами та документами. Отже, не були забезпечені засади рівності всіх учасників процесу.

Попри це, Т.Проць була цілком упевнена, що не порушила закону. Тому оскаржила висновок ДДП ВРП. Рада двічі вивчала скаргу. Під час першого розгляду суддя ще раз озвучила свої аргументи. Член ради Ірина Мамонтова запитала, чи порушувала Т.Проць засади рівності, дискримінуючи підсудного за однією з ознак, указаних у ст.10 КПК. Володарка мантії запевняла, що ні.

Проте член ВРП Андрій Бойко підтримав рішення дисциплінарної палати. «У КПК чітко вказано, що копія клопотання надається підозрюваному не менше ніж за 3 год. до розгляду. Усне клопотання не може мати копії. Це не є правом обвинуваченого чи його адвоката отримати такий документ. Це — обов’язок судді виконати вимогу, оскільки мова йде про можливість забезпечити ефективний захист».

Щоправда, він визнав, що в судах практикують подовження строку тримання під вартою за усним клопотанням. Однак тут мова йде про зміну запобіжного заходу, а це вже зовсім інша ситуація, яку закон чітко регламентує.

Першого разу рішення так і не вдалося прийняти, тому справу відклали. Вдруге Рада також не змогла дійти одностайного висновку, чи є в діях Т.Проць підстави для накладання стягнення: 2 члени ВРП додали до рішення окремі думки. Утім, більшість представників колегіального органу проголосували за те, аби переглянути висновок дисциплінарної палати й закрити провадження.