Фискальные квадратные метры

Неполучение НУР до 1 июля не освободит от уплаты налога на недвижимость, но штрафные санкции без него не будут насчитывать

До 1 июля налоговики должны были отправить физическим лицам расчеты по налогу на недвижимость, отличающуюся от земельного участка. Однако общеизвестным является нарушение фискалами сроков для направления соответствующих налоговых уведомлений-решений. Как действовать в случае неполучения такого «письма счастья» до 1.07.2018?

Максимальна ставка

Нагадаємо, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізособи, з нерезидентами включно, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Базою оподаткування є загальна площа об’єкта, у тому числі його часток.

Залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об’єктів ставка податку встановлюється рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаних територіальних громад у розмірі, що не перевищує 1,5% мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного року, за 1 м². Відповідно, при нарахуванні податку в 2018 році застосовується величина м.з.п. станом на 1.01.2017 — 3200 грн. Отже, розмір ставки не може перевищувати 48 грн. за 1 м².

Сума податку коригуватиметься залежно від належності об’єкта до того чи іншого типу. Дізнатися про розмір ставки в конкретному населеному пункті можна, звернувшись до податкової або органу місцевого самоврядування.

Розрахунок бази оподаткування

Механізм визначення суми податку на нерухомість, відмінну від земельної ділянки, можна описати так:

1. Установлюється загальна площа об’єкта оподаткування.

2. Ця величина зменшується на розмір неоподатковуваної площі. Зокрема:

• для квартир (незалежно від їх кількості) — на 60 м²;

• для житлових будинків — на 120 м²;

• для різних типів об’єктів житлової нерухомості, у тому числі їхніх часток (у разі одночасного володіння квартирою та житловим будинком) — на 180 м².

3. До отриманої різниці застосовується відповідна ставка податку.

ПК виходить із принципу консолідованого нарахування податку на нерухомість, тобто математичного додавання загальної площі квартир/будинків.

Тобто податок сплачується за кожен квадратний метр, що перевищує норму неоподатковуваної площі. Наприклад, за умови, що фізична особа є власником двох квартир, одна з яких площею 80 м², а інша — 100 м², база оподаткування становитиме 120 (80 + 100 – 60) м². Коли ж фізособа є одночасно власником квартири площею 100 м² і будинку площею 150 м², база становитиме 70 (100 + 150 – 180) м².

Обов’язок обчислення суми податкового зобов’язання покладається на органи контролю.

Чекайте повідомлення

Податкові повідомлення-рішення про сплату податку та відповідні платіжні реквізити, зокрема органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об’єктів, надсилаються (вручаються) платникові органом контролю за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за звітним. Проте часто митарі не вкладаються в зазначені строки. Для платника це матиме такі наслідки.

Оскільки строк сплати податкового зобов’язання обраховується з дня вручення податкового повідомлення-рішення (протягом 60 днів з моменту вручення), до платника не можуть застосовуватися будь-які штрафні санкції. Вони застосовуватимуться у випадку несплати суми податку протягом 60 днів з моменту вручення ППР.

У разі отримання ППР після законодавчо встановленого строку платник не звільняється від обов’язку сплати податку. Якщо сума грошового зобов’язання розраховується органом контролю, платник не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми. Проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов’язання й має право оскаржити суму в порядку, встановленому ПК.

Платник не зобов’язаний звертатися до фіскалів з інформацією щодо об’єкта оподаткування у випадку неотримання ППР, оскільки відповідний обов’язок не передбачений законодавством, зокрема ст.16 ПК. При цьому згідно зі ст.19 Конституції правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відомості, необхідні для розрахунку податку за місцем розташування об’єкта, подаються органам контролю органами державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також органами, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізосіб. Для обчислення бази оподаткування митарі користуються даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Таким чином, ідентифікація об’єктів оподаткування здійснюється органом контролю без участі платника.

Оскільки обов’язок інформування податківців відсутній, неподання даних про об’єкти не може розглядатись як правопорушення. Крім того, гл.11 ПК, яка закріплює положення про відповідальність за порушення норм податкового законодавства, не містить санкції за таку поведінку.

Отже, інформування органу контролю про наявність об’єкта оподаткування є виключно правом, а не обов’язком платника, що виключає можливість притягнення до відповідальності за невчинення таких дій.

Особливості пільг

Особливості надання пільг щодо податку на нерухомість наведені в п.266.4 ст.266 ПК. Так, пільги у вигляді неоподатковуваної площі, надаються виключно фізичним особам незалежно від резидентності. Таке зменшення надається один раз за кожен звітний рік.

Водночас пільга стосується саме житлової нерухомості, що унеможливлює її поширення на об’єкти нежитлового фонду.

Органи місцевого самоврядування також можуть установлювати пільги для фізосіб. Причому для об’єктів як житлової, так і нежитлової нерухомості. Доцільно детально ознайомитися з рішенням такого органу про встановлення місцевих податків.

Порядок і строки оскарження

Що ж до оскарження рішень органу контролю про нарахування податку, то платники можуть це робити в адміністративному та судовому порядку. Разом з тим оскарження податкового повідомлення-рішення з підстави невчасного (після 1 липня) його направлення органом контролю, швидше за все, буде безрезультатним.

Свідченням наведеного є численна судова практика. Наприклад, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у постанові від 16.05.2018 (справа №808/144/18) дійшов такого висновку: «Сам факт порушення контролюючим органом строків направлення податкового повідомлення-рішення не може бути підставою для звільнення платника від обов’язку щодо своєчасної сплати суми податку».

У випадку несплати або неоскарження податкового зобов’язання за відповідним рішенням органу контролю протягом 60 днів до платника будуть застосовані штрафні санкції у розмірі 10% у разі затримки до 30 днів і 20% — понад цей строк.