Управляющий партнер юридической компании «Bossom Group» Диана Коломийцева:

«Юрист-инхаус и внешний советник имеют два разных типа профессионального мышления»

Юрист-инхаус — специалист, способный решать множество вопросов, возникающих в ходе деятельности компании, в которой он работает. Но иногда и «универсальному бойцу» может понадобиться помощь коллег по юридическому цеху. Также инхаус может уйти в самостоятельное плавание. О том, как выбрать советчика и как осмелиться открыть собственный юридический бизнес, рассказывает управляющий партнер юридической компании «Bossom Group» Диана КОЛОМИЙЦЕВА.

«Ефективність роботи юриста-інхауса виміряти реально»

— Багато років правова спільнота сперечається з приводу того, в кого робота важча — в юриста-інхауса чи в юриста, який провадить виключно правничу діяльність. Чи можна виміряти ефективність роботи інхаусів у великих компаніях?

— Маючи багаторічний досвід роботи інхаусом у великих компаніях, з упевненістю можу сказати, що ефективність діяльності юриста-інхауса (юридичного департаменту чи відділу компанії бізнесу) виміряти реально. Для цього можна використати кілька критеріїв оцінки:

• аналіз причин виникнення складних питань компанії, їх кількості та актуальності;

• контрольованість і плановість їх ефективного вирішення «внутрішніми» юридичними ресурсами;

• запобігання повторенню ситуації за допомогою правильно розробленої та реалізованої стратегії правового захисту або зміни вектора чи підходів до юридичного супроводу діяльності компанії.

Інакше кажучи, що менше компанія має нетипових проблемних ситуацій, з прогнозованим вектором вирішення, то ефективніша робота внутрішніх юристів.

— Яким чином юридичному відділу обґрунтувати потребу в залученні фахівців, адже професія «тиж’юрист» передбачає, що теоретично правник має впоратися з будь-яким завданням?

— Межа розуміння компетенції внутрішнього юридичного обслуговування дуже тонка й багатогранна. Безумовно, правильно підібраний персонал юридичного департаменту компанії та правильно розподілені функціональна компетенції та професійна спеціалізація між юристами дають змогу вирішувати всі питання діяльності компанії внутрішніми юридичними ресурсами. Проте будь-яка компанія має власну долю, виклики та завдання, які вона повинна вирішити на своєму підприємницькому шляху.

— І які чинники є вирішальними для такого вибору?

— Ключовим є і залишатиметься питання щодо відповідності «внутрішніх» юридичних ресурсів викликам часу та новим завданням, які виникатимуть на шляху розвитку компанії. Тож кожного разу при появі нетипових проблем власник компанії або її керівник мають давати оцінку такій відповідності. При цьому, вирішуючи питання, варто виходити з наявності мотивації та зацікавленості внутрішнього юриста професійно зростати, вдосконалюватися та використовувати нові професійні інструменти.

Внутрішній юридичний ресурс компанії має відповідати тим завданням, які виникають у бізнесу. Але, як показує практика, стан фактичної відповідності буває не завжди. За таких умов внутрішні юристи компанії будуть здатні розв’язувати тільки частину проблем, що призведе до необхідності залучення зовнішніх консультантів. Отже, зовнішні юристи необхідні тоді, коли є потреба вирішити завдання, що стоїть перед компанією, і є розуміння того, що вони зможуть це зробити ефективніше, ніж внутрішні юристи.

«Орієнтиром вибору зовнішнього консультанта має бути довіра»

— Чим слід керуватись, аби запросити найкращих спеціалістів?

— Репутація юридичної компанії або окремих її правників, досвід реалізації подібних проектів та рекомендації осіб, яким довіряє керівник чи власник компанії, — це все базові орієнтири, які допоможуть зробити правильний вибір зовнішнього юридичного радника. Проте цього недостатньо. Ще одним рівнозначним критерієм остаточного вибору зовнішнього консультанта має бути довіра, яка базується на суб’єктивному сприйнятті професійного рівня зовнішнього консультанта, а також наявність у нього внутрішньої зацікавленості у вирішенні поставленого завдання. Це складний вибір, якому треба приділяти не менше часу й уваги, ніж при підборі внутрішніх юридичних кадрів.

— Як довго триває співпраця: юристів запрошують під конкретний проект чи вони супроводжують діяльність бізнесу в цілому? Який варіант кращий?

— Наша компанія має різний досвід співпраці — від комплексного ведення бізнесу кількох підприємств одночасно до проектних робіт. Маємо досвід повної заміни внутрішніх юристів зовнішнім юридичним аутсорсингом в особі нашої команди.

На форму співпраці впливає кілька факторів. До них можна віднести конкретні завдання, які стоять перед бізнесом, його власником або керівником, а також оцінка ефективності роботи внутрішніх юристів. Останнє слово у виборі варіанта співпраці завжди залишається за власником або керівником бізнесу. При цьому вимоги до зовнішнього юридичного радника жорсткіші, ніж до юриста-інхауса. Тому незалежно від форми співпраці зовнішній юридичний радник має завжди розуміти бізнес-процеси та бізнес-плани клієнта, оскільки це опосередковано може вплинути не тільки на результат, якого очікує клієнт, а й на юридичний факт, який йому потрібен.

«Я за ефективність і професіоналізм кожного на своєму місці»

— Чи не зросте потреба в зовнішніх фахівцях із завершенням судової реформи та встановленням адвокатської монополії на представництво інтересів осіб у судах? Можливо, бізнесу варто готувати своїх адвокатів?

— Стати адвокатом чи залишатися юрисконсультом компанії — це питання внутрішнього вибору кожного юриста, а не бізнесу. Безумовно, отримання статусу адвоката — це ще один крок на шляху професійного зростання та самовдосконалення юриста. Тому в цьому питанні я не радила би бізнесу впливати на вибір юриста-інхауса. Адже статус адвоката передбачає отримання юристом нових прав та обов’язків, які треба навчитися виконувати. Чи потрібні компанії адвокати, які не відповідають цьому статусу, але отримали свідоцтво на вимогу компанії, щоб залишитися на роботі? Наскільки такі адвокати будуть ефективними для бізнесу? Про це треба запитувати керівника бізнесу, перш ніж ставити відповідні завдання перед юристом-інхаусом.

Я за ефективність і професіоналізм кожного на своєму місці. Крім того, сьогодні процесуальне законодавство дозволяє здійснювати представництво інтересів компанії в суді через її керівника або члена виконавчого органу відповідно до статуту компанії. Тож юрист, який не бачить себе адвокатом і хоче залишатися інхаусом, має перспективи кар’єрного зростання до члена виконавчого органу підприємства. У свою чергу підприємство теж може суттєво покращити або змінити показник своєї ефективності, включивши до складу свого виконавчого органу юриста (наприклад, у статусі члена дирекції).

Судова реформа та зміни законодавства — це вимога часу, показник розвитку суспільства в цілому. А професіонали як у статусі адвоката, так і в статусі інхауса матимуть попит завжди.

— Юристи, які провадять правничу діяльність, працюють з багатьма клієнтами й вирішують різноманітні питання. Чи можна говорити про те, що інхауси працюють з одним клієнтом (тобто зі своєю компанією)? Та чи не замулюється око, адже питання стосуються одного бізнесу і, мабуть, є однотипними?

— Тут усе залежить від внутрішньої та зовнішньої політики компанії, від сучасності та креативності підприємницького мислення власників або керівників бізнесу. Юристи-інхауси завжди підлаштовують свої професійні навички та прагнення до завдань компанії. Якщо стратегія компанії передбачає проактивні дії в обраному секторі економічної діяльності, то юрист-інхаус зможе в ній затриматися тільки за умови постійного професійного зростання та самовдосконалення. А якщо політика керівництва зводиться до необхідності утримання поточних економічних показників, без освоєння нових ринків, нових технологій в обраному секторі, без удосконалення власних товарів (робіт, послуг), то і юрист-інхаус такої компанії зведе свої професійні навички до виконання типових завдань та юридичних операцій. Причому такі операції теж треба вміти робити правильно і без помилок.

Тому значення юриста в компанії не можна применшувати. Інакше кажучи, кожен юрист-інхаус відображає політику компанії, в якій він працює. Звичайно, в юристів, які провадять правничу діяльність, коло клієнтів суттєво відрізняється. У зовнішніх консультантів має бути своя спеціалізація, але вона значно різниться від спеціалізації внутрішнього юриста. Адже, попри можливу типовість тих чи інших юридичних процесів, які забезпечує зовнішній юридичний радник, вихідні дані завжди неповторні в кожного клієнта. А це чи не щоразу впливає як на зміст юридичного процесу, так і на його результат.

«Ліпшого шляху для створення юридичного бізнесу, ніж шлях від інхауса, немає»

— Чи легко наважитися розпочати власну юридичну практику?

— Ні, це дуже складний процес. Юрист-інхаус і зовнішній юридичний радник мають два різні типи професійного мислення, у кожного з яких свої формули. Перейти зі статусу інхауса в статус юриста з власною практикою означає почати життя з нуля, з чистого аркуша. Адже паралельно доведеться напрацьовувати клієнтську базу, здобувати професійні навички, які юристу-інхаусу ніколи не були потрібні. Це, наприклад, опанування знань щодо ведення бізнесу, формування професійного колективу, організація та ведення всіх внутрішніх процесів діяльності юридичної компанії. При цьому слід постійно та неухильно самовдосконалюватись, адже, як сказала Коко Шанель, «у вас ніколи не буде другого шансу справити перше враження».

Водночас можу з власного досвіду сказати, що ліпшого шляху для створення власного юридичного бізнесу, ніж шлях від інхауса, немає. Оскільки тільки робота юриста в бізнесі дає змогу зрозуміти всі його тонкощі, які є необхідними для надання якісних послуг.

— Як створити юридичний бізнес в Україні? До яких нюансів варто бути готовим?

— Юридичний бізнес дуже специфічний. Він зводиться, по суті, до операцій купівлі-продажу професійних юридичних знань і навичок, які не матеріалізуються як товар чи продукція, а є послугами. Тому, відкриваючи юридичний бізнес, треба бути готовим відповісти на запитання: чому саме до твоєї компанії має звернутися клієнт по правову допомогу? Чим твоя юридична компанія краща за інші, які вже мають напрацьований досвід, клієнтів, історію?

Відкриваючи юридичну компанію, треба бути готовим не лише вирішувати нові професійні завдання та бізнес-питання, а й постійно розвиватися в усіх напрямах. Це рішення назавжди змінює життя, розширюючи його межі. Як на мене, це тільки на краще.

— Переважна більшість працівників вашої компанії були інхаусами. Чи не виникатиме конфлікту інтересів, якщо вони представлятимуть інтереси конкурентів колишніх роботодавців?

— Сам факт надання правової допомоги або юридичних послуг конкурентам колишніх роботодавців не є конфліктом інтересів. Конфлікт інтересів виникає тоді, коли була отримана інформація, яка може бути використана проти колишнього роботодавця. Професійна етика адвокатів та юристів нашої компанії не дозволить нам виконувати доручення клієнтів, які можуть бути зведені до використання відомої нам інформації.

Крім того, кожному юристу, який починав свій професійний шлях як інхаус, а тепер має власний бізнес, мабуть, хотілося би бачити серед своїх постійних клієнтів колишніх роботодавців. Адже саме робота інхаусом у таких компаніях зумовила наш сьогоднішній професійний шлях та успіх.

«Рухайтесь. Якщо немає вітру, беріться за весла»

— Особисто ви працюєте у сфері земельного права. Ваше ставлення до мораторію на продаж угідь, з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, який недавно зобов’язав Україну прийняти більш збалансований закон щодо продажу землі.

— Питання мораторію на обіг земель сільськогосподарського призначення вже давно перейшло з юридичного факту в політичний стан. Прийняте рішення ЄСПЛ може стати поштовхом до оперативного вирішення цього питання у двох інстанціях: у Верховній Раді (шляхом прийняття однієї із версій закону про обіг цих земель) або в Конституційному Суді (шляхом визнання п.15 «Перехідних положень» Земельного кодексу неконституційним).

Хочеться вірити, що ми свідомо поставимося до того факту, що земля сільськогосподарського призначення в будь-якій країні є стратегічним ресурсом народу та самої держави. Саме тому питання скасування мораторію має вирішуватися не під впливом зовнішніх важелів, а за наявності розробленої та затвердженої стратегії щодо розвитку цього ринку, інструментів контролю за дотриманням земельного законодавства, у тому числі в частині охорони земель, жорсткої відповідальності за його виконання. Ці інструменти є в кожній європейській країні з відкритим ринком земель, інакше внутрішню безпеку країни неможливо забезпечити.

Тож вирішити питання щодо обігу земель сільськогосподарського призначення в Україні можна за умови використання всіх зазначених інструментів, що мають базуватися на прогнозованій моделі розвитку економіки.

— Однією з проблем аграрного сектору є відсутність доступу до кредитних ресурсів. До чого має бути готовий фермер, який бере кредит у банку?

— Вступаючи в кредитні відносини з банком, фермерські господарства мають бути готові до трьох етапів взаємин.

Перший полягає в перевірці банком фінансової спроможності фермерського господарства шляхом аналізу відповідної документації підприємства, бізнес-плану кредитування, перевірки активів на предмет їх ліквідності, у тому числі з юридичної точки зору.

Другий пов’язаний з аналізом проектів договорів, які пропонує банк, серед яких обов’язково буде кредитна угода, договір застави рухомого та нерухомого майна й договір поруки, що, як правило, укладається з власником бізнесу. На цьому етапі необхідно усвідомити правові та економічні ризики, які виникнуть у фермерського господарства відразу ж після укладання договорів. Також важливо розподілити обов’язки щодо подальшого обслуговування кредиту серед персоналу майбутнього позичальника.

Третій етап — безпосередньо укладення договорів кредитування, забезпечення та їх подальше обслуговування.

Тож, починаючи кредитні відносини з банком або іншою фінансовою установою, необхідно бути готовим до того, що їх оформлення може тривати місяці, при цьому в щоденному режимі співпраці. Крім того, банк не дає 100% гарантій отримання кредитних ресурсів фермерським господарством, оскільки перевірка документації відбувається до моменту оформлення кредитного договору. Тож ключовим у взаєминах із банком з приводу кредитування є оперативність і системність опрацювання запитів фінустанови щодо підготовки та передання фінансової та юридичної документації, а також якість останньої.

— Чи сприятиме розвитку АПК механізм аграрних розписок, упроваджений цього року?

— Так, однозначно сприятиме. Аграрні розписки передбачають строкове кредитування під заставу майбутнього врожаю або продукції тваринництва. До позитивних переваг аграрних розписок як механізму кредитування можна віднести такі:

• широке коло кредиторів, якими можуть бути фізичні та юридичні особи без обмежень;

• необов’язковість процентної ставки або її встановлення за домовленістю сторін;

• розмір застави не може бути меншим від розміру зобов’язання;

• можливість обрання між товарною та фінансовою агарними розписками, залежно від можливостей позичальника;

• можливість передання прав кредитора за аграрною розпискою необмежену кількість раз.

Механізм агарних розписок уже активно працює в Україні й показує свою ефективність. Він дає змогу великим і середнім сільгосппідприємствам кредитувати інших товаровиробників на індивідуальних умовах.

— Як би ви охарактеризували розвиток агробізнесу в Україні?

— Тут нам допоможе давній латинський вислів: «Відчуйте попутний вітер у вашому вітрилі. Рухайтесь. Якщо немає вітру, беріться за весла».