Полагаясь на фортуну

Как избежать ответственности за перевозку пассажиров без лицензии

Рассматривая административные дела о предоставлении услуг по перевозке пассажиров без лицензии, судьи сталкиваются со сложностями формирования доказательной базы, а также с невозможностью притягивания нарушителя к ответственности в случае, если он находится на территории, неподконтрольной Украине.

«Янтар» за півтисячі

У Каланчацькому райсуді підготували узагальнення практики за наслідками розгляду справ про адміністративні правопорушення, відповідальність за які передбачена ст.155¹, чч.1, 3, 4 ст.156, ст.164 Кодексу про адміністративні правопорушення. Охоплюється період із 1.01 до 17.10.2017.

Охорона суспільних відносин у сфері послуг, у галузі торгівлі, громадського харчування, фінансів і підприємницької діяльності провадиться за допомогою різноманітних засобів, зокрема шляхом установлення й реалізації заходів юридичної відповідальності за порушення загальнообов’язкових правил і норм. Одним із її видів є адміністративна відповідальність, яка настає головним чином за вчинення адміністративних проступків (гл.12 КпАП).

До юрисдикції судів віднесено розгляд справ про адміністративні правопорушення у сфері підприємницької діяльності. Так, згідно зі ст.221 КпАП в районних судах слухають справи, порушені за ст.155¹, чч.1, 3 і 4 ст.156, стст.160, 162—162³, 163¹—163⁴, ч.2 ст.163⁷, стст.163¹², 164, 164³, 164⁵—164¹⁸, 166¹—166⁴, чч.1, 2, 9 та 10 ст.166⁶, стст.166⁸—166¹², 166¹⁴—166¹⁸, 166²¹—166²⁵ кодексу.

За вказаний період у суді розглядалися справи за ст.156 «Порушення правил торгівлі пивом, алкогольними, слабоалкогольними напоями і тютюновими виробами» та ст.164 «Порушення порядку провадження господарської діяльності» КпАП. За ст.156 КпАП розглядалась одна справа.

Так, працівники поліції склали адміністративний протокол за фактом продажу пива «Янтар» об’ємом 0,5 л (зі вмістом спирту 4,6%) неповнолітньому. Обмеження щодо продажу алкогольних напоїв і тютюнових виробів установлюються ст.15³ закону «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». Відповідно до неї забороняється продаж алкогольних напоїв та тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років. Продавець алкогольних напоїв або тютюнових виробів має право вимагати в покупця документ, що засвідчує його вік, якщо виникли сумніви в досягненні таким 18 років. Проте згідно з поясненнями непов-нолітнього продавець не запитала про вік, що також є порушенням п.10 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджених постановою Кабінету Міністрів від 30.07.96 №845.

Суд під час розгляду протоколу врахував усі обставини справи та визначив, що накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. буде достатнім для запобігання вчиненню нових проступків.

Підприємництво без ліцензії

Кваліфікуючою ознакою правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.1 ст.164 КпАП, є «провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб’єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди)». Суб’єкт господарювання набуває право на відповідну діяльність без одержання документа дозвільного характеру за умови, якщо в установленому порядку подано заяву та документи в повному обсязі, але в установлений законом строк документ дозвільного характеру чи рішення про відмову в його видачі не видано або не направлено. Копія опису прийнятих документів з відміткою про дату їх прийняття є підтвердженням подання заяви та документів адміністратору або дозвільному органу.

Об’єктом указаного правопорушення є суспільні відносини у сфері регулювання господарської діяльності. Згідно із чч.1 і 2 ст.3 Господарського кодексу під господарською діяльністю «розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб’єкти підприємництва — підприємцями». Відповідно до ст.42 ГК «підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку».

Суб’єктивна сторона зазначеного проступку характеризується наявністю умислу правопорушника, спрямованого на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі. Згідно із ч.1 ст.20 закону «Про ліцензування видів господарської діяльності» «за провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, без ліцензії чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування посадові особи суб’єктів господарювання несуть адміністративну відповідальність», передбачену КпАП.

Штраф — за місцем проживання

За ст.164 КпАП в провадженні суду протягом указаного періоду перебувало 36 справ. Вони були пов’язані з незаконним перевезенням пасажирів.

Відповідно до ст.255 КпАП протоколи за цією статтею в частині, що стосується правопорушень у галузі господарської діяльності, пов’язаної з перевезенням пасажирів і вантажів, складають працівники центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті. Конкретно йдеться про Чорноморське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки. Всі зафіксовані працівниками управління факти, стосувалися перевезення пасажирів без одержання ліцензії на цей вид діяльності через контрольний пункт в’їзду-виїзду в зоні проведення АТО «Каланчак» на кордоні з окупованим Кримом.

4 протоколи були повернені  органу, що його склав, для дооформлення. В одній зі справ причиною повернення стало відображення в протоколі недостовірних даних про місце проживання правопорушника, що унеможливлює здійснення своєчасного повідомлення особи про дату та час проведення судового засідання. Ще в одному протоколі був зазначений 2013 рік народження правопорушника. А у двох справах суддя виявив інші недоліки при складанні протоколу, а саме — відсутність свідків і матеріалів на підтвердження викладених обставин.

21 справу було розглянуто. 11 осіб притягнуто до адмінвідповідальності. Санкція статті передбачає накладення штрафу від 1000 до 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. На всіх осіб накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. та стягнуто судовий збір на користь держави в сумі 320 грн.

Двоє покараних оскаржили рішення, і вони були скасовані апеляційною інстанцією. Відповідно до вимог стст.245, 252, 280, 283 КпАП при розгляді справи про адмінправопорушення забезпечується всебічне, повне та об’єктивне з’ясування обставин. Підлягають з’ясуванню питання про те, чи було вчинене правопорушення та чи винна особа в цьому. Рішення приймається на підставі доказів, долучених у суді й оцінених суддею за його внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Зміст постанови судді про притягнення особи до адмінвідповідальності має бути суголосним вимогам, визначеним у стст.283—284 КпАП. У постанові потрібно зазначити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою правопорушення, та мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник. Одначе цих вимог закону при ухваленні оскаржуваних постанов суд першої інстанції не дотримався.

Так, в одній справі апеляційна інстанція зауважила, що ні в протоколі про адмінправопорушення, ні в постанові суду не вказані докази стосовно того, що особа дійсно зай-малася господарською діяльністю, купувалися квитки за проїзд, були сплачені кошти водію. Крім того, суддя у своїй постанові не виклала обставин, які би свідчили про адмінправопорушення, встановлені при розгляді справи, та висновків про вину особи. У постанові відтворені лише формальні дані протоколу про правопорушення.

В іншій справі суд не врахував, що норма ст.164 КпАП має бланкетний характер, тому в протоколі повинне бути посилання на норму спеціального закону, який регламентує ту чи іншу діяльність, що потребує ліцензування, або державну реєстрацію суб’єкта господарювання. Суд також не встановив, кому надавалися послуги, їх регулярність та отримання прибутку.

Добровільно штрафу не сплатила жодна особа. Виконавчі документи для стягнення в примусовому порядку було направлено тільки стосовно осіб, котрі проживають на підкон-трольній території. В інших випадках рішення суду виконати неможливо, оскільки правопорушники є жителями Криму.

За відсутності доказів

Відносно 12 осіб провадження було закрито. 6 справ закрито за малозначністю. Наприклад, в одній справі суд урахував пояснення правопорушника, що він не перевозив пасажирів, а їздив до родичів у Ялту, повертався з родичкою, щиро кається й зобов’язується не вчиняти такого правопорушення.

2 справи закриті у зв’язку з відсутністю в діях складу правопорушення. Так, в одній справі суд, дослідивши матеріали та взявши до уваги пояснення представника особи, дійшов висновку, що дії правопорушника не вказують на вчинення порушень, зазначених у диспозиції ч.1 ст.164 КпАП. По-перше, перевезення пасажирів було одноразовим і не мало регулярного та суттєвого характеру. По-друге, особа, стосовно якої складено протокол, не мала будь-якого наміру провадити господарську діяльність.

4 провадження закрили у зв’язку із закінченням строку притягнення до відповідальності та накладення стягнення. Так, в одній справі правопорушення було вчинено 6.04.2017. 10.05.2017 протокол був повернутий для дооформлення. Після усунення недоліків протокол знову був скерований до суду, але перебіг тримісячного строку вже збіг. Тому 22.08.2017 суддя ухвалила рішення про закриття провадження.

Судді під час розгляду справ цієї категорії керувалися національним законодавством. Проблеми при розгляді адмінматеріалів за ч.1 ст.164 КпАП виникають, як правило, при вивченні доказової бази, а точніше — за її відсутності.

Деякі матеріали справ не містять жодних доказів, які би свідчили про самостійність, регулярність і тривалість діяльності, отримання від неї прибутку, тобто докази провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб’єкта господарювання. Факт одноразового перевезення пасажирів за плату не може кваліфікуватись як заняття господарською діяльністю, а вийти за межі протоколу про адмінправопорушення суд не має права.

Згідно зі ст.62 Конституції обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи трактуються на її користь. Крім того, суд невправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену в протоколі про адмінправопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже, діючи таким чином, він неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у §1 ст.6 конвенції передбачено, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який… встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до §2 ст.6 конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями §3 ст.6 конвенції «кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права:

<…> b) мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту;

с) захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або — за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника — одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя...»

Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює конвенція для кримінального провадження, на розгляд справ про адмін-правопорушення.

Вердикт без виконання

Другою проблемою залишається виконання судового рішення, і це стосується не тільки справ цієї категорії. Саме на завершальній стадії судового провадження досягається результат, який бажає мати держава, починаючи з моменту складання протоколу про правопорушення.

Утілення в життя судового рішення про притягнення до адмінвідповідальності слугує справі захисту прав громадян, суспільства, держави від правопорушень, забезпечує потерпілим відшкодування завданої шкоди. Тяганина ж із приведенням судових рішень до виконання, відхилення від закону в процесі їх реалізації можуть звести нанівець, зробити марною велику й важку роботу як органів, що фіксують правопорушення, так і суду.

Ситуація, що склалася через окупацію Криму та непідконтрольність деяких територій Донбасу, призвела до того, що затрачені людські й матеріальні ресурси виявляються марними. Штрафи в таких справах сплачуються тільки за наявності правосвідомості громадян, в іншому ж разі санкції залишаються на папері. І хоча це більше політичні питання, ніж суддівські, проблема на сьогодні залишається невирішеною.