Председатель КАС в составе Верховного Суда Михаил Смокович:

«Чем меньше дел допустим до БП ВС, тем больше это будет видетельствовать о нашем единстве»

Начиная с 15 декабря в Кассационный административный суд в составе Верховного Суда уже поступают кассационные жалобы и исковые заявления. Кроме того, с Высшего административного суда в ВС передаются остатки дел. Служители Фемиды получили в производство первые дела. С какими трудностями столкнулись обладатели мантий? Каких решений от них ждет общество? Об этом «ЗиБ» рассказал председатель КАС в составе ВС Михаил СМОКОВИЧ.

«Швидке набрання чинності кодексом зовсім не вплине на якість правосуддя»

— Михайле Івановичу, Головою нового ВС стала людина не із системи, а от усі касаційні установи очолили колишні представники вищих спеціалізованих судів. Якщо перший факт суспільство сприйняло позитивно, то до другого поставилося неоднозначно. Вважаєте, що касаційні суди мають очолити саме судді?

— Так, на мій погляд, у цей період головами касаційних судів у складі ВС повинні бути судді тих касаційних судів, які вже припинили процесуальну діяльність. По-перше, у нових судових установах потрібно організувати діяльність, починаючи з канцелярії і закінчуючи забезпеченням роботи судових палат. По-друге, слід забезпечити роботу усіх структурних підрозділів суду за різними напрямами, а також подбати про створення належних умов для діяльності всіх призначених суддів. Краще від колишніх суддів вищих спеціалізованих судів ніхто не знає, як працює касаційний суд та як організувати у ньому роботу. Думаю, обрання головами касаційних судів суддів вищих спеціалізованих судів було найкращим рішенням. Проаналізувавши перші дні роботи судів, можу з упевненістю сказати: такий вибір виявився виправданим.

Так, сьогодні суспільство хоче отримувати нові судові рішення, справедливе вирішення справ. Повірте, голови не впливають на ці речі: відновлювати довіру своїми рішеннями будуть судді, які прийшли до касаційних судів. Узагалі, на мою думку, голови суду — слуги суддів. Словами важко передати, скільки різнопланових завдань щодня потрібно вирішити голові суду: я, наприклад, о пів на восьму вже на роботі, а працюю до 22:00. До того ж керівникам потрібно тримати себе в «професійній формі»: вони, як і судді, котрі не займають адміністративних посад, теж розглядають справи.

— Все ж таки, коли стали керівником КАС, розуміли, що, можливо, критика лунатиме й у ваш бік?

— Від суспільства можна чекати критики будь-чого чи незадоволення будь-чим, навіть справедливими діями та вчинками. Адже є категорія людей, які завжди знайдуть недоліки, негатив. Особисто я спрямовую свою роботу в таке русло, щоб отримати позитивний результат. Можливо, не завжди результат на 100% є таким, яким мав би бути. Та всі мої рішення й дії скеровані на досягнення позитиву, у жодному разі — не на створення конфліктних відносин. Завжди шукаю компроміс, вихід зі складної ситуації у такий спосіб, аби рішенням були задоволені всі.

Критика не з’явилася тільки сьогодні: вона супроводжувала мене протягом усієї моєї юридичної діяльності. Та й у буденному житті доводиться чути багато критичних зауважень. Якщо критика конструктивна, то, звичайно, на неї варто зважати, щось змінювати. А критика заради критики, на мій погляд, не є справедливою, її метою не є виправлення певних недоліків.

— Пленум ВС вирішив, що днем початку його роботи, а отже, і днем набрання чинності новими процесуальними кодексами, має бути саме 15 грудня. Це обурило багатьох суддів місцевих судів (особливо загальної юрисдикції), адже вони розраховували, що матимуть трохи більше часу для вивчення нових положень кодексів. Така поспішність може позначитися на якості рішень суддів окружних адміністративних судів?

— У нас просто немає часу на розкачування. Ми не можемо зволікати, а маємо відновлювати довіру громадян до судової влади, вирішувати справи за новими підходами, стандартами та вимогами. З кодексами, точніше їхніми проектами, ще до підписання Президентом можна було ознайомитися. Крім того, 90% положень кодексів залишилися такими, якими були прийняті в першому читанні. Тому в адмінсудах проводилося навчання за проектом Кодексу адміністративного судочинства. Судді ознайомлювалися з основними новелами, міжнародними принципами, імплементованими в наше законодавство.

Адмінсуди вже давно звикли до законодавчих змін, оперативного їх вивчення навіть під час вирішення справ. Це стосується, наприклад, виборчих спорів, справ щодо надання статусу біженця тощо. До того ж, як би ми не вивчали кодекси, без застосування їхніх положень на практиці це лише поверхове ознайомлення. Саме під час апробації кодексу, під час розгляду справ бачимо деякі колізії у нормах права, а також — неоднакове розуміння певних положень. Для цього ми з усіх судів збираємо запитання, систематизуємо їх, намагаємося дати на них відповіді.

На мою думку, швидке набрання чинності кодексом зовсім не вплине на якість правосуддя. Судді місцевих судів молоді, прогресивні, мають високий рівень володіння комп’ютерними та іншими технологіями, швидко навчаються та оперативно можуть знайти потрібну їм інформацію.

— Ви сказали, що під час розгляду справ служителі Феміди стикаються з певними колізіями. Якими саме?

— Наприклад, буквально вчора переглядав норму «Перехідних положень» КАС щодо порядку подання апеляційних та касаційних скарг. Так, у п.15.5 зазначається, що такі скарги подаються учасниками справ за правилами, які діяли до набрання чинності новою редакцією кодексу. Робиш висновок, що це стосується процедури подання скарг.

Утім, у тілі кодексу, зокрема в положеннях щодо вимог до касаційної скарги, немає норми, яка указувала б на те, що особа, котра подає таку скаргу, повинна вказати інших учасників судового розгляду, їхні адреси та інші дані. Постало питання: як повідомити цих осіб, що надійшла касаційна скарга, відкрито провадження у справі? Крім того, у ст.335 КАС ідеться про те, що суд касаційної інстанції надсилає копії скарги та доданих до неї матеріалів учасникам справи разом з ухвалою про відкриття провадження. А в суду немає інформації про них.

Тоді ж знову повертаємося до п.15.5 «Перехідних положень» і робимо висновок, що в цьому пункті мова йде про те, що касаційна скарга повинна подаватися за старими правилами до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Адже коли запрацює ЄСІТС, у касаційній скарзі не потрібно буде вказувати всіх учасників процесу, бо їхні дані вже будуть занесені до цієї системи: касаційна скарга реєструється, суддя заходить до ЄСІТС і бачить інформацію про сторони у справі.

На перший погляд може здатися, що це колізія, але коли розбираєшся в цьому питанні, розумієш, що тут немає суперечностей: касаційна скарга подається за правилами, які діяли до набрання чинності новою редакцією кодексу. І це стосується не тільки порядку подання скарги, а і її змісту, адже необхідно забезпечити реалізацію прав усіх учасників процесу — повідомити про відкриття касаційного провадження, надіслати копії.

— До вас звертаються судді окружних та апеляційних судів з проханням розібратися з деякими новелами кодексу?

— Так, звертаються. Нещодавно в Київському апеляційному адміністративному суді відбувся семінар, на якому обговорювалися новели кодексу. На заході з’ясовувалися загальні аспекти новел нової редакції КАС, принципи адміністративного судочинства, особливості розгляду справ за правилами спрощеного позовного провадження. Йшлося також про зразкову і типову справи (критерії, вимоги, нюанси оскарження), розмежування юрисдикції.

Крім того, якщо виникає певна проблема, судді КАС збираються і обговорюють її. Наприклад, порушували питання відводу та самовідводу…

— Там теж є якісь нюанси?

— Особливих проблем немає. Але є питання щодо розгляду заяви про відвід, коли суддя вважає, що останній не є обґрунтованим. Коли суддя переконаний, що відвід обґрунтований, то він самостійно задовольняє заяву. Коли ж у нього протилежна думка, то він робить відповідний висновок, і тоді заява про відвід потрапляє на перерозподіл іншому судді. Норма передбачає: «Відвід розглядається суддею». У першої інстанції із цим проблем немає. А от що стосується касаційної інстанції, яка розглядає справи колегіально, то було незрозуміло, що робити із словом «суддею», вжитому в однині. Суддя касаційної інстанції має одноособово розглянути таку заяву чи все ж таки повинен відбутися колегіальний розгляд? Після дискусії ми зробили висновок: має бути колегіальний розгляд.

— Я так розумію, на даному етапі ви, знайшовши певні огріхи, вирішуєте, як їх усунути.

— Я не сказав би, що це огріхи. Глобальних проблем немає.

— То немає потреби вносити зміни до кодексу?

— Можливо, потрібні тільки деякі уточнення. А так кодекси потужні й прогресивні. Недавно мені зателефонував голова Запорізького окружного адміністративного суду Олег Прудивус, який раніше обурювався, навіщо прийняли нову редакцію кодексу. Тепер, коли почав вивчати нові положення, сказав: «Цей кодекс мені подобається все більше й більше».

«Помилка в адресі суду не повинна бути перешкодою в доступі до судочинства»

— З якими складнощами, так би мовити, перехідного періоду вже довелося стикнутися КАС? Хто більше відчуває ці труднощі: громадяни чи судді?

— Непросто і громадянам, і суддям. На одній із зустрічей голови касаційних судів пообіцяли, що зроблять усе, аби не виникало ситуацій, коли касаційна скарга має повертатися громадянину через те, що він її подав не до того касаційного суду. Якщо документи, які мали б подаватися до КАС, надійдуть на адресу ВС, тобто на вул. П.Орлика, 8, їх передадуть нам. Якщо подано до КАС, а необхідно було до Касаційного господарського суду, ми передамо їм.

Тут має діяти принцип «відкритого вікна»: до якого касаційного суду особа не подала б пакет документів, він обов’язково потрапить до потрібної установи. Помилка в адресі суду не повинна бути перешкодою в доступі до судочинства.

Звичайно, деякі судді неоднозначно ставляться до цього питання. Вони звикли дотримуватися закону, який говорить: якщо касаційна скарга подана не у відповідному порядку або не до відповідного суду, то вона залишається без розгляду. Думаю, цю норму жоден суддя ВС не застосує саме з тих підстав, що касаційна скарга потрапила на адресу не того суду. Адже відтепер у нас працює єдиний ВС.

— Якими питаннями нині переймаються судді?

— Зараз розробляємо шаблони судових рішень, які мають бути уніфіковані за формою та змістом. Наприклад, як зазначати назву установи, яка прийняла рішення: «касаційний суд у складі ВС» чи все ж таки «ВС»? Ось такі питання виникають.

— Виходить, рішення за формою та змістом відрізнятимуться від тих, які приймав ВАС?

— Ми будемо розробляти більш повні та мотивовані рішення. Пленум ВС створив робочу групу щодо напрацювання стандартів структури рішення. Але поки що зміст та форму судового рішення визначають процесуальні кодекси. Якщо напрацювання робочої групи сприймуться не тільки суддями ВС, а й правничою спільнотою, громадянами, то тоді необхідно буде вносити зміни до кодексів: виписувати, які складові повинні бути в судовому рішенні. Тоді й працюватимемо за новими правилами. Зараз нові вимоги до форми та змісту судового рішення мало чим відрізняються від старих.

— Є навіть думки про те, що рішення ВС за формою мають бути схожими на рішення Європейського суду з прав людини.

— Такі думки є. Наприклад, мені така форма рішення не подобається. Норми законів зазначаються на початку рішення, їх дуже багато, і коли ти вже читаєш сотий пункт, де згадується та чи інша стаття, потрібно повертатися чи не на початок документа, аби розібратися з тонкощами тієї статті.

Також у деяких рішеннях ЄСПЛ (особливо коли мова йде про сатисфакцію) незрозумілі навіть мотиви: недостатньо обґрунтовано, чому Суд зробив певний висновок. Іноді в рішенні немає висновку, а лише зазначається: «Відмовити в сатисфакції».

Мені подобається форма тих рішень, які приймав ВАС. Можливо, вони мають бути повнішими. Також, мабуть, деякі рішення ВАС були нормативно перевантажені, бо дуже багато викладалося положень закону, а слід, напевно, було робити певний витяг із цих норм.

У наших рішеннях є логічне викладення, можна простежити за розвитком думки, не потрібно повертатися до прочитаного. А коли дехто пропонує, щоб обставини справи, мотивування зазначалися на початку документа, а нормативна база — десь наприкінці, то, думаю, це є неприйнятним, ми не звикли до такого. Порушити усталені традиції буде непросто.

Тому мені більше до вподоби рішення, які стали для нас звичаєвими. Можливо, в них потрібно давати чіткіші відповіді на доводи, наведені в позовних заявах, касаційних скаргах. Напевно, у такому випадку можна використовувати й пункти. Наприклад, суд спростовує наведені доводи і в рішенні під пунктом №1 зазначається: такий-то довід спростовується таким чином. Далі, відповідно, під №№2, 3, 4 тощо спростовуються інші доводи.

— Мабуть, потрібно, щоб судді уникали спростування доказу одним лише наведенням норми закону, без жодних пояснень, обґрунтувань. Адже таке часто зустрічається в рішеннях.

— Розумієте, тут дещо залежить і від законодавчої техніки. Є норми, з яких все прямо випливає, і тому немає потреби робити висновок. Проте є норми, які необхідно розтлумачити, пояснити, чому суд застосував їх у відповідних правовідносинах. Через навантаження, яке було в суддів касаційних судів, ВСУ, не можна виключати, що рішення були скороченими, неповністю виписаними.

«Від ВС чекають нових рішень з урахуванням принципу верховенства права»

— Зараз усі чекають від ВС нових вердиктів. Як вважаєте, довіра суспільства до ВС зросте тільки в тому випадку, коли він прийматиме не такі рішення, які ухвалювали вищі спецсуди, ВСУ, можливо, навіть діаметрально протилежні?

— Думаю, нових — це значить справедливих…

— Ті були несправедливі?

— Трішки не так: справедливих рішень із застосуванням принципу верховенства права. Адже при прийнятті рішень багато суддів, так би мовити, віддають перевагу принципу законності — буквальному розумінню закону. Тепер від ВС чекають нових рішень з урахуванням принципу верховенства права, нових підходів до встановлення обставин у справі, нових механізмів тлумачення законодавства.

А також з урахуванням такого варіанта: коли суд засумнівався в законі, може прийняти рішення, яке йому не відповідає, і звернутися до Конституційного Суду з тим, щоб визнати цей нормативно-правовий акт неконституційним. Раніше, коли суд бачив, що закон чи окремі його норми не відповідають Конституції, зупиняв провадження у справі та звертався до КС.

Крім того, ще один новий механізм — установлення строку виконання рішення. Суспільство чим незадоволене? Невиконанням мільйонів судових рішень. Нині можна визначити строк, за який суб’єкт владних повноважень повинен виконати рішення. У разі невиконання до вказаного терміну доведеться сплатити великий штраф.

Є й така новела: суд, скасовуючи нормативно-правовий акт, наприклад щодо встановлення тарифів, оплати комунальних послуг, може зобов’язати відповідного суб’єкта прийняти акт, виходячи з позиції суду. Тобто фактично суду дозволили втручатися в нормотворчу діяльність.

Такий комплекс нових механізмів та застосування принципу верховенства права дадуть змогу вийти на справедливе рішення.

— То ви припускаєте, що ці рішення за своєю суттю будуть іншими. Наприклад, уже є правова позиція…

— Наприклад, щодо деяких питань є правові позиції ВСУ, ми маємо їх дотримуватися. Але якщо не погоджуватимемося з ними, бачитимемо, що вони несправедливі, не відповідають сьогоденню, то будемо звертатися до Великої палати ВС про розгляд такої справи.

— Тепер у КАС є об’єднана палата. Можливо, вона стане тим фільтром, який не допускатиме до ВП ВС велику кількість справ?

— Об’єднана палата знаходить вихід із ситуації, коли дві або три палати касаційного суду одну й ту саму норму застосовують неоднаково. Об’єднана палата розглядає справу й робить висновок, як правильно застосовувати норму. Звичайно, ця палата стане одним з фільтрів.

Ще один фільтр — розгляд справи палатою відповідного касаційного суду: якщо колегія суддів не згодна з рішенням іншої колегії, то справа передається до палати.

Чим менше справ допустимо до ВП ВС, тим більше це свідчитиме про нашу єдність, уміння знаходити єдину позицію, здатність іти на компроміс та слухати, переконувати одне одного, обґрунтовувати свої позиції. Це все свідчитиме про нашу силу. Якщо багато справ доходитиме до ВП ВС, то це говоритиме про нашу слабкість, означатиме, що ми тут, у КАС, не можемо досягти компромісу.

Крім того, є й обов’язкові підстави для направлення справи до ВП ВС: питання про визначення юрисдикції. До того ж Велика палата переглядатиме справи в апеляційному порядку, які КАС розглядатиме як суд першої інстанції.

— КАС делегував до ВП ВС чотирьох суддів. Можливо, варто було б направити для роботи туди колишнього представника адвокатської чи наукової спільноти? Чи ВП ВС краще працюватиме, якщо в її складі буде саме суддівська більшість?

— Троє із чотирьох суддів КАС також займаються науковою діяльністю. Збори суддів вирішили, що зараз така розстановка сил — найкращий варіант. Як ви знаєте, один кандидат-науковець претендував на посаду у ВП ВС, але отримав менше голосів, ніж його колеги. Були й такі науковці, які нині категорично відмовилися йти до ВП ВС. Вони розуміють, які завдання стоять перед цим органом, а також те, що, жодного дня не пропрацювавши в суді, не відчувши «судового духу», не варто йти до Великої палати. Можливо, вони себе бачать у цій палаті, але пізніше, коли матимуть певний стаж на посаді судді. Мабуть, розпочинати суддівську кар’єру з нуля у ВП ВС не можна.

Ще є науковці, які кажуть: у КАС усе вирішується, ось тут ми повинні дискутувати, знаходити правильне рішення, а не там. Вони не бачать себе у ВП ВС. Чесно кажучи, якби навіть не був головою суду, ніколи не пішов би до Великої палати, бо, на мій погляд, там нецікаво: основна судова практика формується саме в касаційних судах.

— Чи багато справ доходитиме до ВП ВС?

— Багато справ з різних юрисдикцій. І буде дуже непросто суддям з різних юрисдикцій вивчати, вникати у справи, в яких вони, можливо, ніколи в житті не приймали рішень. Там будуть свої складнощі.

«Не думаю, що голос секретаря ВП ВС матиме якусь перевагу і що для адмінсудочинства будуть певні преференції»

— Як сприйняли звістку про те, що секретарем ВП ВС став суддя КАС Всеволод Князєв?

— Це дуже приємна звістка. Думаю, збори зробили правильний вибір. Адже справ адміністративної юрисдикції там буде найбільше. Звісно, як я вже сказав, намагатимемося не допускати до ВП ВС справ, які розглядаються в касаційному порядку. Але справи, які КАС слухатиме як суд першої інстанції, палаті доведеться переглядати в апеляційному порядку. Крім того, вони ще напряму розглядатимуть справи про оскарження рішень Вищої ради правосуддя щодо притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності. Таких справ буде багато, тому секретарем палати має бути суддя з КАС. Думаю, з урахуванням таких нюансів збори ВП ВС теж дійшли такого висновку.

— Може, такий кадровий вибір уплине і на формування нових правових позицій. Ми ж знаємо ситуацію, коли ВСУ часто не погоджувався з рішеннями ВАС.

— ВСУ був дуже далеко від нас. Суди не могли довго чекати, поки ВСУ висловить свою позицію. Зараз усі суди під одним дахом, тому зволікань не буде. А взагалі, не думаю, що голос секретаря ВП ВС матиме якусь перевагу і що для адмінсудочинства будуть певні преференції.

— Наскільки пам’ятаю, у ВАС не було окремої палати з розгляду виборчих спорів. Зараз така з’явилася.

— Така палата була у 2007 чи 2008 році, але проіснувала недовго, бо судді не захотіли йти до неї. Щоб палата була повноцінною, потрібні були 5 суддів, а охочих набралося тільки 4. Щоправда, виборчі спори розглядала одна судова палата ВАС, а не різні.

Зараз законодавець чомусь вирішив, що необхідно створити палату для розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян. Це не означає, що палата розглядатиме тільки ці справи. Вона лише так називається. Більшість справ, які вона слухатиме, — щодо проходження публічної служби. Крім того, вирішуватиме й інші спори: щодо надання статусу біженця, щодо видворення іноземців, щодо порушень у сфері громадського порядку.

— Дякую, що, попри такий щільний графік роботи, знайшли час поспілкуватися з нами. Принагідно дозвольте привітати вас із Новим роком та побажати скорішої реалізації всього запланованого.

— І вам дякую. Наші двері завжди відчинені, і ми повсякчас раді вас бачити.