Слуга двух господ

Может ли госслужащий работать помощником или стажером адвоката?

Существует мнение, что достаточно сдать квалификационный экзамен, проработать помощником адвоката или пройти стажировку, чтобы получить адвокатское свидетельство. Потом — продолжить работу на госслужбе, подав заявление о приостановлении деятельности адвоката. Однако в таком сценарии есть «слабое звено».

Заборонене суміщення

Відповідно до ст.7 закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» «не може набувати статус адвоката особа, яка здійснює діяльність, несумісну із статусом адвоката». Крім того, ст.16 цього закону визначені обставини, що унеможливлюють роботу помічником адвоката.

Отже, несумісною з діяльністю адвоката відповідно до ст.7 закону є:

• робота на посадах, зазначених у п.1 ч.1 ст.4 закону «Про засади запобігання і протидії корупції»;

• військова або альтернативна (невійськова) служба;

• нотаріальна діяльність;

• судово-експертна діяльність.

Хоча закон «Про засади запобігання і протидії корупції» втратив чинність, але нині діє закон «Про запобігання корупції». Тож саме нормами останнього слід керуватися при визначенні діяльності, несумісної зі статусом адвоката.

Згідно з п.1 ч.1 ст.3 закону «Про запобігання корупції» суб’єктами, на яких поширюється дія цього акта, є «особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування».

Ці ж норми фактично продубльовані в Положенні про помічника адвоката, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 25.09.2015 №113.

Таким чином, для помічника адвоката встановлена пряма заборона на виконання роботи, несумісної з діяльністю адвоката. Тому особа, уповноважена на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування, під час перебування на службі не може бути помічником адвоката.

А для уникнення колізій слід унести зміни до абз.1 ст.7 закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і викласти його в такій редакції: «робота на посадах осіб, зазначених у пункті 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції».

Іспит для всіх

Стосовно стажування склалася невизначена ситуація. Прямої заборони щодо несумісності не встановлено ні в законі «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ні в Положенні про організацію та порядок проходження стажування для отримання особою свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, затвердженому рішенням РАУ від 25.09.2015 №114.

Не змогли дати чіткої відповіді на це питання й представники рад адвокатів м.Києва та Київської області. Вони запропонували звернутися до Національної асоціації адвокатів України. В останній порадили направити письмовий запит із цього приводу.

Втім, відповідно до ч.2 ст.10 закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» «стажистом адвоката може бути особа, яка на день початку стажування має дійсне свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту. Стажування може здійснюватися у вільний від основної роботи час стажиста».

Більш повно цю норму розкриває п.1.2 положення №114, в якому зазначено, що «стажистом адвоката може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, свідоцтво про складення якого є дійсним на день початку стажування».

Отже, однією з головних вимог до стажиста є наявність свідоцтва про складення кваліфікаційного іспиту. Відповідно до ч.1 ст.8 закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» «особа, яка виявила бажання стати адвокатом та відповідає вимогам частин першої та другої статті 6 цього закону, має право звернутися до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за місцем проживання із заявою про допуск до складення кваліфікаційного іспиту». Тобто можна стверджувати, що на особу, яка бажає скласти кваліфікаційний іспит, не поширюється заборона щодо несумісності.

Цей висновок підтверджується й п.11 розд.2 Порядку допуску до складання кваліфікаційного іспиту, затвердженого в новій редакції рішенням РСУ від 30.08.2014 №101. У ньому зазначено, що не є перешкодою для вирішення питання про допуск до складення кваліфікаційного іспиту особи, якщо вона на час звернення із заявою про допуск та складення кваліфікаційного іспиту обіймає посади, передбачені ч.1 ст.7 закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

На розсуд рад

Із цього випливає припущення, що для отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю достатньо скласти кваліфіспит та пройти стажування, при цьому залишаючись посадовою особою, яка уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Однак таке твердження спростовується п.11 розд.2 Порядку допуску до складання кваліфікаційного іспиту. В ньому зазначено, що «оцінка несумісності займаних особою посад з адвокатською діяльністю здійснюється радою адвокатів регіону при вирішенні питання про допуск особи до стажування/видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю». Фактично це єдина норма, зі змісту якої можна дійти висновку, що під час проходження стажування та на момент видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на особу все ж поширюються вимоги несумісності.

Таким чином, до складання кваліфіспиту може бути допущена особа, яка виконує роботу, несумісну з діяльністю адвоката, але під час проходження стажування на неї поширюється норма стосовно несумісності. Тож така особа під час стажування не може працювати на посаді, що передбачає виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Аби уникнути різночитань, доцільно доповнити ст.10 закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ч.10 такого змісту:

«Стажисту адвоката забороняється суміщати стажування в адвоката з діяльністю, несумісною з діяльністю адвоката. Стажистом адвоката не можуть бути особи, зазначені в частині другій статті 6 цього Закону».

P.S. З позицією НААУ щодо можливості суміщення стажування зі статусом держслужбовця ми ознайомимо вас у наступних числах «ЗіБ».