От регистрации до ферм и санкций

На пути к постановлению пленума ВХУ по корпоративным отношениям осталось 4 нерешенные проблемы

Высший хозяйственный суд приблизился к принятию долгожданного постановления пленума, посвященного особенностям решения корпоративных споров. Правда, по поводу нескольких аспектов все еще ведутся дискуссии, а школы права выражают противоположные позиции. Окончательно же урегулировать все вопросы и договориться о разделе «сфер влияния» с общими судами необходимо в течение нескольких месяцев. Это позволит окончательно принять постановление уже на следующем пленуме.

Тривале очікування

Ухвалену в першому читанні постанову пленуму ВГС «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних відносин», безперечно, можна назвати довгоочікуваною. Свої останні роз’яснення із цього приводу Верховний Суд давав ще 7 років тому, і, як наголосив секретар першої судової палати ВГС Валерій Картере, вже тоді постанова не могла повною мірою вирішити низку складних питань. А, зважаючи на внесення змін до законодавства, роз’яснення ще й застаріли. Сам же ВГС у 2013 р. із цього приводу підготував узагальнення, але, очевидно, так само не зумів відповісти на всі нагальні питання.

Власне, роз’яснення ВС і згадане узагальнення й стали тією платформою, від якої відштовхувалася робоча група під час підготовки проекту документа. Разом з тим свої пропозиції надали господарські суди з різних регіонів, а також судові палати ВГС. Одним же із заключних етапів підготовки проекту став круглий стіл, який відбувся у жовтні: на нього були винесені найбільш дискусійні моменти. Щоправда, сказати, що всі сторони дійшли спільної думки, не можна. Наприклад, стосовно набуття корпоративних прав у разі відчуження частки учасником дві правові школи займають протилежні позиції.

За таких умов, пояснив В.Картере, необхідно, щоб сам колектив суду зумів виробити спільне бачення. «Ми пройшли довгий шлях, але зараз головне, щоб пленум сприйняв ці позиції і щоб голосування було свідомим. Важливо, аби це було дійсно позицією ВГС, а не робочої групи з підготовки проекту», — підкреслив він.

Сільськогосподарський «волейбол»

Першим зі спірних питань є положення про те, що спори стосовно часток власності у фермерських господарствах та управління ними є корпоративними і, відповідно, відносяться до юрисдикції господарських судів. Як відзначив В.Картере, така норма може викликати здивування, але прописати її змусили об’єктивні обставини.

Річ у тім, що 2 суди із системи загальних судів припинили розгляд подібних справ, мотивуючи це тим, що такі спори є корпоративними, а тому сторони мали б звертатися до «господарників». Водночас з’явилась і протилежна ухвала. Господарський суд Дніпропетровської області закрив провадження у справі та направив спір до загальних судів. «Отже, складається ситуація, коли члени фермерського господарства взагалі можуть залишитися без вирішення свого питання», — наголосив В.Картере.

Саме тому, пояснив секретар палати, це положення й було включене до проекту. При цьому в робочій групі цілком готові до критики й прагнуть з’ясувати, як цю проблематику оцінює юридична спільнота. Такої ж позиції дотримується і керівництво ВГС, наголошуючи, що мова в жодному разі не має йти про «перетягування ковдри». Головне — чітко прописати, до яких судів мають звертатися сторони. Висловити свою позицію із цього приводу пообіцяв і заступник голови Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ Станіслав Кравченко. Тому не виключено: якщо загальні суди погодяться взяти фермерські спори «під своє крило», із постанови ВГС це положення буде викреслене.

Придбання без використання

Одним із найдискусійніших питань виявилося набуття корпоративних прав особою, яка купує частку підприємства. Як повідомив В.Картере, відповідно до чинної практики цей час обчислюється з моменту державної реєстрації. Водночас, указав він, така позиція була розкритикована науковцями, і з їхніми зауваженнями, підкреслив доповідач, важко не погодитися.

«В практичній площині це означає, що може виникнути така ситуація. Особа придбає частку в розмірі 90%, а інший співвласник в той же час ухвалюватиме власні рішення, передаватиме майно підприємства в іпотеку і так далі. І доки не відбудеться реєстрація, доки власник 90% не стане титульним володільцем корпоративних прав, він не зможе навіть оскаржити всі ці рішення», — наголосив секретар палати.

В.Картере вказав, що, працюючи над проектом, робоча група могла б піти стандартним шляхом, зазначивши, що постанова пленуму приймається на основі узагальнення судової практики. Однак, на його переконання, це лише «законсервувало» б проблему. Тому було вирішено звернутися по пораду до науковців. Труднощі лише в тому, що і в позиціях учених немає одностайності. Як наслідок, остаточну позицію вироблять самі судді.

Втрачені голоси

Ще одна досить актуальна для практикуючих юристів проблема: чи потрібно зважати при визначенні кворуму на голоси померлих учасників. Якщо виходити з того, що враховувати їх необхідно, то це може призвести до випадків, коли разом зі смертю власника більш ніж 50% голосів фактично зникатиме й товариство, адже зібрати кворум не вдасться.

«Досить серйозні вчені доводять, що ці голоси треба враховувати. Але як в такому разі зібрати збори — незрозуміло», — зауважив В.Картере і вирішив винести на подальше обговорення й це питання. Хоча, схоже, судді таку позицію науковців не підтримають.

Спершу заплатити?

Труднощі виникають і через законодавчу невизначеність щодо права голосу в учасників, які не сплатили своєї частки.«Наше законодавство не встановило наслідків несплати. Коли ж проаналізувати регулювання в сусідніх країнах, то формулювання в ньому можуть бути різні, але в цілому «дух» актів такий: якщо після завершення року особа не сплатила своєї частки, вона втрачає право на голос», — звернув увагу доповідач.

Вітчизняна ж практика йде таким шляхом: негативні наслідки для особи ініціює саме товариство. Зокрема, може бути зменшено розмір частки. Але оскільки в законодавстві позбавлення права голосу не передбачено, в судовому порядку воно також неможливе. Водночас висловлюється й альтернативна точка зору, за якою суди повинні мати право на застосування таких обмежень. Тому ВГС ще слід буде дійти спільної позиції щодо цього питання.

На узгодження всіх спірних моментів судді ще матимуть кілька місяців. Як правило, наприкінці зими або на початку весни у вищих судах відбуваються засідання пленумів, на яких підбиваються підсумки року. Напевно, до цього часу робоча група спробує підготувати остаточну версію постанови щодо корпоративних відносин. В іншому разі судам доведеться і надалі самостійно визначатись у проблемних аспектах.