Изменения только на бумаге

Эксперты определили ключевой фактор эффективности процедуры банкротства

Институт частных судебных исполнителей, достойная оплата труда арбитражных управляющих, расширение прав кредиторов и другие новации могут быть введены в процедуру банкротства в ближайшее время. Вот только улучшат ли они ее эффективность? Некоторые специалисты в этом не уверены.

Готовий? Пішов!

На І форумі з конкурсного права, ініційованому Асоціацією правників України, чиновники, банкіри та юристи вчергове взялися за модернізацію «банкрутної» царини.

Головним чинником успіху директор департаменту з питань судової роботи та банкрутства Міністерства юстиції Олександр Олійник визначив виконання судових рішень. Наразі відомство розробило законопроекти №№2506а та 2507а, які передбачають запровадження інституту приватних виконавців, регламентацію їх діяльності та оптимізацію всього процесу виконання вердиктів.

В актах міститься і відповідь на запитання, яке «ЗіБ» раніше ставив експертам: чи матимуть «приватники» механізм, аби змушувати осіб віддавати заборговане? Так, у проекті №2506а вказується, що опір, погрози або насильство стосовно як державних виконавців, так і їхніх «приватних» колег тягтимуть за собою відповідальність. Цей же захист поширюватиметься й на виконавців, які залишили свої посади, якщо підставою правопорушення стосовно них стане їхня професійна діяльність.

А ось питання про те, чи готова виконавча спільнота до подібних змін, поки що залишається без відповіді, що змушує деяких експертів порівнювати новації зі стрибком з парашутом: готовий, не готовий, а стрибати доведеться.

Безкінечне вдосконалення

Про інший фактор успіху — діяльність арбітражних керуючих розповів заступник О.Олійника Юрій Моісеєв. Переймаючись цим питанням, Мін’юст виявив численні негаразди, з якими змушені стикатися «арбітражники» в рамках своєї професійної діяльності. Найболючішим з них, безумовно, залишається оплата праці. Наразі, запевнив Ю.Моісеєв, відомство виробляє механізм, що забезпечить «арбітражникам» достойну винагороду, який, очевидно, буде закладений у новій редакції закону про банкрутство.

Цілком погоджуються із необхідністю вирішення цього питання й інші експерти, однак перспективу законодавчих змін оцінюють помірковано. Адже, як пригадують правники, нині готується вже третя реформа сфери банкрутства. Дві попередні розпочиналися за ініціативою закордонних донорів, які дорікали Україні занизький рівень привабливості для бізнесу. Намагаючись догодити іноземцям, законотворці впроваджували «найкращий світовий досвід», що не завжди себе виправдовувало (див. «ЗіБ» №40/2015).

Щоправда, коментуючи висловлені думки кореспонденту «ЗіБ», Ю.Моісеєв переконував, що ініціатори реформи мають виключно українське походження. Та й взагалі називати ці ініціативи реформою не радить, адже цей процес швидше є вдосконаленням.

Скептично до новел поставився арбітражний керуючий Леонід Талан, який у коментарі «ЗіБ» зауважив, що зміни конче потрібні, проте в парламенту є інші проблеми. Що ж стосується діяльності «арбітражників», то було б краще виконувати чинні закони та скоротити кількість перевірок.

Ключовий фактор

У тому, що ключовим фактором успіху реформи є кредитори, переконані представники банків. Вони визначили конкурсних кредиторів як найбільш безправних осіб у процесі банкрутства, незважаючи на те що саме вони дають боржникові левову частку коштів. Аби змінити ситуацію, банкіри розробили власний проект закону про банкрутство, який викликав досить негативну реакцію: присутні звинуватили його авторів у лобіюванні власних інтересів.

Свій погляд на проблему озвучив нардеп Сергій Алексєєв, презентувавши законопроект «Про реструктуризацію боргів фізичної особи або визнання її банкрутом». Нині цей документ має двох «конкурентів», які вже перебувають у парламенті.

Спільним для них, як розповіли «ЗіБ» експерти, є те, що кожен фактично дозволяє позикодавцеві позбавляти боржника майна, якщо той не в змозі повернути кредит. При цьому спритність політиків, швидше за все, пояснюється тим, що сьогодні фізичні особи, які свого часу набрали кредитів у валюті, заборгували банкам 67 млрд грн., з яких повернуто лише 1,5 млрд грн.

Головним же ці експерти вважають не фігурантів процедури чи нормативну недосконалість, а належне виконання чинного законодавства. Сьогодні, переконані вони, українське суспільство має чудові закони, які дозволяють не тільки ефективно провести процедуру банкрутства, а й захистити інтереси всіх її учасників. Отже, справа стала за малим: закони потрібно не обговорювати, а беззаперечно виконувати.

Та чи дослухається до думки експертів законодавець, залишається невідомим.

КОМЕНТАР «ЗiБ»

Юрій МОІСЕЄВ, начальник управління
з питань банкрутства Міністерства юстиції:

— Сфера банкрутства не реформується, а вдосконалюється з огляду на практичні проблеми, які виникають під час реалізації тих чи інших законодавчих положень. Метою вдосконалення є досягнення максимального комфорту учасників відповідного ринку.

Основними ініціаторами змін є ці учасники та регулюючий орган — Мін’юст. Ми сподіваємось, що наші пропозиції будуть втілені в життя найближчим часом.

Леонід ТАЛАН, член ради саморегулівної організації арбітражних керуючих «Асоціація антикризового менеджменту»:

— Ми працювали за старим законом 13 років і знайшли механізми, які дозволяли проводити процедуру ефективно. Новий закон «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який діє практично 3 роки, вимагає вдосконалення. Він містить норми, що суперечать не тільки іншим актам, а й одна одній. Сьогодні є два проекти його нової редакції. Однак ви бачите, як працює парламент, тож ці документи можуть бути не на часі.

Сергій ХЛЮПІН, координатор ГО «Кредитний майдан», м.Харків:

— У ВР лежать 3 законопроекти про банкрутство фізичних осіб. Прийняттям будь-якого з них із боржників знімуть останню сорочку та пустять з торбами.

Дотепер банки не привели свої кредитні договори у відповідність до вимог закону «Про захист прав споживачів», де чітко вказано, як має виглядати договір. Крім того, ми бачимо небажання судити за цим законом і серед суддів.

Нині наша організація вимагає від інших учасників правовідносин діяти в законодавчому полі. У нас чудові закони, їх просто потрібно виконувати.