Голословные обвинения

Составляя акты, прокуроры не уделяют должного внимания изложению обстоятельств и мотивов совершения преступления

Во время решения вопроса относительно возврата обвинительных актов прокурору основной проблемой является несоответствие документов требованиям закона в части изложения фактических обстоятельств уголовного правонарушения, его юридической квалификации и формулировки обвинения.

Виключний перелік

У Подільському районному суді м.Києва узагальнили минулорічну практику повернення обвинувальних актів прокурору для доопрацювання.

Пункт 3 ч.3 ст.314 Кримінального процесуального кодексу передбачає, що в підготовчому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акта прокурору, якщо він не відповідає вимогам кодексу. Вимоги до акта та додатків до нього, які повинні бути надіслані до суду, містяться у ст.291 КПК. Зокрема, там передбачено, що акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Акт також може бути написаний прокурором, якщо він не погодиться із документом, складеним слідчим.

У будь-якому випадку акт має містити такі відомості:

• найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;

• анкетні дані кожного обвинуваченого та кожного потерпілого (прізвище, ім’я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

• прізвище, ім’я, по батькові та займану посаду слідчого, прокурора;

• викладення фактичних обставин правопорушення, які прокурор уважає встановленими;

• правову кваліфікацію діяння з посиланням на положення закону і статті (частини статті) та формулювання обвинувачення;

• обставини, які обтяжують чи пом’якшують покарання;

• розмір шкоди, завданої правопорушенням;

• розмір витрат на залучення експерта (в разі проведення експертизи під час досудового розслідування);

• дату та місце його складення та затвердження.

Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно. До обвинувального акта додається:

• реєстр матеріалів досудового розслідування;

• цивільний позов, якщо він був пред’явлений під час досудового розслідування;

• розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову (за умови його наявності) і реєстру матеріалів досудового розслідування;

• розписка або інший документ, що підтверджує отримання відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред’явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного.

Надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.

Безіменні документи

Торік мали місце випадки недотримання слідчими та прокурорами вимог КПК стосовно обвинувальних актів, що стало підставою для їх повернення. Всього повернутих актів було 14. Однією з основних причин повернення є незазначення в документах усіх анкетних відомостей обвинуваченого, потерпілого, а також прізвища, імені, по батькові та займаної посади слідчого й прокурора. Такі рішення були ухвалені в 5-х провадженнях.

Так, повернуто обвинувальний акт, складений щодо Особи 1. У документі не вказано всі анкетні дані обвинуваченого. Зокрема, місце проживання, а також засіб зв’язку, що перешкоджало призначити справу до розгляду й забезпечити участь Особи 1 у ньому.

Іншою ухвалою повернуто обвинувальний акт, складений щодо Особи 2. Він не містив всіх анкетних даних обвинуваченої, зокрема прізвища, імені, по батькові, дати та місця народження, місця проживання, громадянства. Також неналежним чином викладались фактичні обставини кримінального правопорушення, які орган досудового слідства вважав установленими, а обвинувачення, всупереч закону, не було сформульоване. Крім цього, були відсутні відомості про розмір шкоди, завданої діяннями Особи 2, та про наявність чи відсутність заявленого потерпілим цивільного позову.

Ще однією ухвалою було повернуто акт, складений щодо Особи 3, оскільки суд указав на недотримання вимог КПК. Так, не було зазначено прізвище, ім’я, по батькові та займану посаду слідчого, прокурора. Також не згадувався умисел Особи 3. Не було роз’яснено, яким працівникам, в яких сумах та за який період не виплачувалася заробітна плата. Крім цього, не надавалась інформація про повідомлення учасників провадження про дату, час та місце проведення процесуальної дії або про прийняття процесуального рішення.

Іншою причиною повернення актів є відсутність у них формулювання обвинувачення. Всього таких рішень ухвалено 2.

Наприклад, було повернуто акт, складений щодо Особи 4. В документі не були дотримані вимоги КПК стосовно викладення фактичних обставин правопорушення. Не було враховано, що доказуванню підлягає подія кримінального правопорушення із зазначенням часу, місця, способу та інших обставин.

Апеляційне оскарження

Також акти повертаються через неналежне викладення фактичних обставин вчинення правопорушення та правової кваліфікації діяння. Всього ухвалено 7 таких рішень.

Наприклад, було повернуто обвинувальний акт, складений щодо Особи 5 та Особи 6. Причиною стало те, що документ був неналежно завірений. Також не вказувалось, які саме службові особи вступили в злочинну змову з обвинуваченими, не називались час, місце, спосіб та інші обставини вчиненого правопорушення.

Рішення про повернення акта стало одним із 3-х, які були оскаржені в апеляційному порядку.

Так, не погодившись із поверненням акта, складеного щодо Особи 5 та Особи 6 за провадженням, відкритим за ч.3 ст.28, ч.2 ст.205, ч.5 ст.27, ч.3 ст. 28, ч.3 ст.212 Кримінального кодексу, прокурор подав апеляцію. Свої вимоги він обгрунтував тим, що висновки суду, викладені в рішенні, не відповідають дійсності, оскільки акт та реєстр матеріалів досудового розслідування містять всі необхідні відомості та відповідають вимогам законодавства. Зокрема, в акті зазначено про те, що Особа 5 та Особа 6 у 2011—2012 роках використовували реквізити, печатки та рахунки суб’єктів господарської діяльності для приховування незаконної діяльності, пов’язаної з документальним оформленням нібито проведених фінансово-господарських операцій, незаконного переведення безготівкових коштів у готівку та пособництва умисному ухилянню від сплати податків у великих та особливо великих розмірах. У матеріалах також сказано, що стосовно зазначених осіб здійснюється досудове розслідування у 2-х кримінальних провадженнях. Відповідно до вимог ст.91 КПК у матеріалах указувались місце та спосіб скоєння злочинних дій. Також апелянт звернув увагу на безпідставність твердження суду про неможливість визначення підсудності справи, оскільки в обвинувальному акті сказано, що досудове розслідування закінчене СУ ФР ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м.Києві, яке територіально відноситься до Подільського району столиці.

Крім того, прокурор в апеляційній скарзі наголосив, що реєстр матеріалів досудового розслідування відповідає вимогам чинного кримінального процесуального закону, а посилання суду на необхідність зазначення в реєстрі відомостей про повідомлення учасників провадження про дату, час та місце проведення процесуальної дії суперечить вимогам ч.2 ст.109 КПК.

Апеляційний суд м.Києва ухвалу про повернення акта скасував, а сам документ повернув до суду на новий розгляд зі стадії підготовчого судового засідання. Своє рішення апеляційний суд обгрунтував тим, що вважає безпідставним висновок про невідповідність акта вимогам ст.291 КПК на підставі відсутності відомостей про те, з якими саме службовими особами вступила в злочинну змову Особа 5. Також суд не погоджується з висновком щодо повернення акта через незазначення в реєстрі матеріалів досудового розслідування всіх процесуальних дій, проведених під час досудового розслідування. У зв’язку із цим суд апеляційної інстанції визнав повернення передчасним та немотивованим.

Перевищення компетенції

У кримінальному провадженні, відкритому за ч.1 ст.205, ч.1 ст.358 КК щодо Особи 7, обвинувальний акт повернуто прокурору для доопрацювання. Не погодившись із вказаним рішенням, прокурор подав апеляцію. Скарга мотивувалась тим, що, всупереч висновкам ухвали, в обвинувальному акті вказано, що Особа 7 набув право власності на ТОВ «Трейд ін Н.Т.П.» із часу підписання статуту цього товариства та посвідчення його приватним нотаріусом. А висновки суду першої інстанції із цього приводу виходять за межі його компетенції на підготовчій стадії судового розгляду, оскільки фактично мають ознаки оцінки доведеності обвинувачення.

Рішенням апеляційного суду ухвалу, якою акт із додатками повернуто прокурору, скасовано, а документ направлено на новий розгляд зі стадії підготовчого судового засідання. Своє рішення апеляційний суд обгрунтував тим, що в цілому обвинувальний акт відповідає вимогам ст.291 КПК, оскільки слідчий з достатньою повнотою виклав фактичні обставини кримінальних правопорушень, які вважав установленими, вказав правову кваліфікацію цих правопорушень з посиланням на положення КК, сформулював обвинувачення та виконав інші вимоги, передбачені зазначеною статтею. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції істотно порушив кримінальний процесуальний закон.

Професійні пропозиції

Основною проблемою під час вирішення питання щодо повернення обвинувальних актів прокурору є невідповідність обвинувального акта вимогам п.5 ч.2 ст.291 КПК стосовно викладення фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор уважає встановленими, його правової кваліфікації з посиланням на положення закону й статті та формулювання обвинувачення. Щодо цього питання немає єдиної позиції і в суддів Апеляційного суду м.Києва. У зв’язку із цим уважаємо за необхідне виробити єдині вимоги до обвинувального акта при викладенні фактичних обставин правопорушення та формулюванні обвинувачення. Особливу увагу слід звернути на випадки, коли неналежним чином указуються час, місце, обставини скоєння злочину, його мотиви та коли має місце неконкретність обвинувачення.