Съезд остался с выбором,

или Какие аргументы открывают путь к КС и как описки влияют на избрание нового состава ССУ

Делегатам XIII съезда судей не хватило двух дней, чтобы закончить одно начатое дело - выбрать 33 «самоврядники». С остальными запланированными для рассмотрения вопросами они справились. Результаты голосования за избрание членов Высшей квалификационной комиссии судей и Конституционного Суда показали, какие аргументы, использованные в речах претендентов, ведут к победе. А вот во время выборов нового состава Совета судей на поверхность всплыло много организационных упущений от описок в бюллетенях к несогласованности в действиях некоторых делегаций. Говорят: 24 ноября, когда форум продолжит работу, некоторые делегаты могут настоять на выдвижении новых кандидатов в совет и на соблюдении норм регламента съезда.

Виправдані надії

10 років тому, в листопаді 2005-го, Жовтневий палац уже приймав делегатів з’їзду — сьомого за ліком. До речі, тоді в порядку денному були здебільшого ті ж питання, що й на ХІІІ: реформування судової системи, обрання членів РСУ, ВККС та КС. До речі, саме на VII з’їзді суддів у «конституційники» делегували Василя Бринцева. Через 10 років у цій же будівлі його звільнили з посади у зв’язку із закінченням строку, на який було призначено.

Та є дві особливості, які суттєво відрізняють ці форуми. По-перше, у 2005-му на зібрання завітали тодішні Президент, Голова Верховної Ради та міністр юстиції. Нинішні високопосадовці проігнорували захід. По-друге, у своєму рішенні делегати VII з’їзду не закликали парламентарів до виконання їхніх безпосередніх обов’язків — обрання суддів безстроково (очевидно, раніше таких проблем не було), а пропонували, як удосконалити норми окремих законів. Незмінними хіба що залишилися прохання до Кабміну: подбати про належне фінансове та матеріально-технічне забезпечення Феміди.

З огляду на події, які останнім часом відбуваються в державі, загострення відносин між служителями Феміди та деякими представниками влади та суспільства багато хто покладав на ХІІІ з’їзд великі надії. Особливо з нетерпінням зібрання чекали законники, призначені вперше на 5 років, які сподівалися, що найвищий орган суддівського самоврядування стане на захист їхніх «безстрокових» інтересів. Очікування не були марними: делегати не залишили поза увагою проблему суддів-«п’ятирічок» і в одному з рішень записали: звернутися до ВР щодо термінового вирішення питання про обрання суддів безстроково.

Крім цього, з’їзд висловив власну позицію щодо того, яка доля має чекати володарів мантій, призначених на 5 років, після внесення коректив до Основного Закону. Нагадаємо: в проекті змін до Конституції (в частині правосуддя) реформатори записали положення, з яким служителі Феміди категорично не погоджуються: «Повноваження суддів, призначених на посаду вперше до набрання чинності законом про внесення змін до Конституції, припиняються із закінченням строку, на який їх було призначено». На думку представників зібрання, такі судді-«п’ятирічки» повинні автоматично набувати статусу «безстроковиків».

ВККС: «палатність» під питанням

Чекала з’їзду і ВККС. Адже форум мав додатково обрати до її складу двох членів (така норма передбачена «Прикінцевими та перехідними положеннями» закону «Про забезпечення права на справедливий суд»). Нагадаємо: торік ХІІ з’їзд визначився із шістьма «кваліфікаційниками».

Цього разу одразу 13 осіб виявили бажання зайняти 2 вільні крісла в комісії. Однак уже на з’їзді з’ясувалося, що двоє з них зняли свої кандидатури. А Володимиру Пивовару з Верховного Суду не вистачило голосів, аби його прізвище включили до бюлетеня. Тому 10 володарів мантій змагалися за право опікуватися «кваліфікаційними та дисциплінарними справами».

Після виступу одного з претендентів — представника ВС Леоніда Глоса деякі делегати віщували йому перемогу. Адже «верховник» у своїй промові «натякнув», що, ставши членом ВККС, стане на бік всієї суддівської спільноти при розгляді питання стосовно затвердження порядку та методології кваліфікаційного оцінювання судді (РСУ та комісія до цього часу не дійшли консенсусу, за яким алгоритмом має проходити згадана процедура).

«Для діючих суддів не повинні проводитися іспити. Оцінювати їхній рівень теоретичних знань неприпустимо», — заявив Л.Глос, напевно, даючи зрозуміти, що підтримуватиме позицію «самоврядників»: оцінювання володарів мантій має полягати в дослідженні їхніх досьє. І лише в разі крайньої потреби їх варто відправляти на екзамен.

Однак, на здивування багатьох учасників форуму, така промова не додала бажаних бонусів: за кандидатуру Л.Глоса (за результатами першого голосування) віддали свої голоси тільки 34 делегати, а під час повторного — 37. У кулуарах подейкували, що, ймовірно, вже заздалегідь було визначено, хто має потрапити до ВККС (і не тільки до неї).

Переможцями стали Тетяна Шилова з Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ (231 голос) та представник Вищого адмінсуду Володимир Бутенко (219). На п’яти їм наступала Наталія Поліщук з Апеляційного суду м.Києва (195 голосів), якій для перемоги не вистачило підтримки 25 делегатів.

Неоднозначні думки були в служителів Феміди щодо того, чи потрібно в бюлетені для голосування за членів ВККС зазначати, до складу якої з палат — кваліфікаційної чи дисциплінарної — обирати осіб. Нині в першій з них лише двоє суддів, делегованих з’їздом до комісії в минулому році. Інші четверо — відповідають за «дисципліну».

«Потрібно зрівняти кількість», — вигукували одні володарі мантій. «Кваліфікацію суддів мають оцінювати самі судді, тому новообраних потрібно направити до кваліфікаційної палати», — пропонували інші. Однак після тривалої дискусії 200 осіб підтримали зовсім протилежну пропозицію: «Не зазначати в бюлетені, до якої палати обираються кандидати, і взагалі не визначатися із цим питанням».

Тобто долю новообраних членів вирішуватиме ВККС. Мабуть, для збереження балансу інтересів варто було б включити їх до кваліфпалати. Адже й у зміненому законі «Про судоустрій і статус суддів» зазначено: з’їзд обирає до кожної з палат по 4 особи.

КС: протилежні погляди

На звільнене крісло у КС претендували 7 суддів. Проте до бюлетеня потрапило лише 5 прізвищ: представники ВСС Павло Гвоздик та Олена Ситнік відмовилися йти в «конституційники». 66% делегатів довірили посаду «верховнику» Віктору Кривенку (253 голоси). Друге місце посів суддя Львівського окружного адмінсуду Володимир Кравчук (56).

У кулуарах форуму припускали, що причиною поразки «адміністративника» міг стати його невеликий суддівський досвід та… його промова. «Завдання КС — не в захисті інтересів суддівської спільноти, Президента чи ВР. Я не обіцятиму захисту інтересів саме суддівської спільноти. Бо тоді я не зможу бути суддею КС, який викликає довіру суспільства… КС долею випадку через одне рішення зіпсував собі імідж, можливо, більше, ніж усі судові інстанції разом узяті… КС має колосальний рівень, так би мовити, антирейтингу. Із цим потрібно щось робити», — заявив В.Кравчук.

Тому, за його словами, установа потребує нових людей. «КС має говорити «ні», коли політика переважає над правом, приймати непопулярні рішення і не боятися, що скаже Президент чи ВР», — наголосив В.Кравчук.

Крім цього, він нагадав: ще минулого року заявив про намір балотуватися в «конституційники» і давно оприлюднив свої документи, а «не тримав їх до останнього дня». Можливо, це був натяк, що документи деяких претендентів, у тому числі й В.Кривенка, з’явилися на сайті «Судова влада» лише за кілька днів до з’їзду.

В.Кривенко, який став за трибуну після В.Кравчука, побудував свій виступ на антитезах. «Суддя не може нести відповідальність за думку, висловлену в рішенні. Тому в КС захищатиму судову систему. Я 30 років працюю в ній, а не в 35 років прийшов до суду (перед цим В.Кравчук зауважив, що саме в такому віці одягнув мантію. — Прим. ред.)», — зауважив «верховник».

Він розповів, що був заступником голови першого складу РСУ, а протягом 1996—2005 років очолював цей орган. «Не хочу хвалитися, але суддівське самоврядування в Україні створив я», — підкреслив В.Кривенко. Говорив він і про те, як «від руки писав» тези концепції судової реформи та положення закону «Про статус суддів» від 15.12.92.

«Сьогодні говорять про стандарти. Прочитайте цей закон, і всі відповіді знайдете в ньому. Вже тоді, у 1992-му, обговорювалося питання 5-річних суддів. Ми записали: немає тимчасових суддів, не може протягом 5 років проводитися експеримент... Якщо відсутні підстави для звільнення судді, він має бути призначений. Це вам відповідь на сьогоднішнє запитання. Ще тоді було записано: судді як ВС, так і місцевого суду мають однаковий статус», — зазначив В.Кривенко. А наостанок наголосив, що знає, якими мають бути конституційні зміни. «Хочу піти у КС, бо завтра він вирішуватиме на конституційному рівні питання, які я вирішував ще у 1992 році», — підкреслив «верховник».

На думку багатьох делегатів, В.Кривенко, на відміну від конкурента, натякнув суддям-«п’ятирічкам», що зможе захистити їхні права у КС при розгляді проекту змін до Основного Закону. Можливо, такими словами і переконав, що саме за нього варто віддати свій голос. А от В.Кравчук, який ревно відстоює інтереси колег, ще не обраних безстроково, чомусь не згадав про них.

РСУ: наша пісня гарна й нова…

Найбільшого клопоту з’їзду завдала організація обрання нового складу РСУ. 12 листопада відбулося висунення кандидатур, були виготовлені бюлетені. Вищі спецсуди та ВС фактично позбавили делегатів права вибору: запропонували лише по одному претенденту (у кожної зі згаданих установ — по одній квоті у складі ради). Безальтернативною була й пропозиція від апеляційних господарських судів: 2 кандидати на 2 місця. «Адміністративники» (з місцевих та апеляційних установ) дотрималися демократичного принципу: два претенденти — на одне крісло.

Місцеві загальні установи в органі суддівського самоврядування мають представляти 11 осіб. Тому й претендентів від представників цих інституцій було найбільше — 24. Деякі делегати «не на камеру» дивувалися, чому Оксана Царевич із Печерського райсуду м.Києва не балотувалася у раду. Адже, на їхнє переконання, багато хто з учасників форуму був готовий підтримати її кандидатуру, висловивши таким чином керівництву держави думку, що «кримінальне переслідування» О.Царевич має політичне забарвлення.

13 листопада відбулося голосування. У результаті свої квоти не вдалося заповнити місцевим адмінсудам (у раді вони мають 5 посад, а лише 4 претенденти набрали необхідну кількість голосів). Всі бюлетені для обрання представників РСУ від місцевих та апеляційних загальних судів були визнані недійсними. Причина їх зіпсованості здивувала делегатів. Виявляється, у прізвищах деяких кандидатів були допущені помилки, а одній володарці мантії — Інні Плахтій «змінили» місце роботи: «перевели» з Луцького міськрайсуду Волинської області до Городищенського райсуду Черкаської області. Прикметно, що з помилками написали прізвище не тільки претендента-новачка до РСУ, а й нинішнього члена органу.

Втім, регламентом з’їзду не передбачено такої підстави визнання бюлетенів недійсними, як допущення описки. Але учасники форуму не звернули на це уваги.

Володарі мантій не затвердили результати голосування, аби не стати заручниками безвихідної ситуації. Адже якщо форум обрав би частину членів ради, тоді повноваження попереднього складу закінчилися б, а в нового не було б кворуму для початку роботи. Тому вирішили голосувати знову.

Результати не порадували: необхідну кількість голосів набрали лише два (потрібно 4) представники апеляційних та шість (потрібно 11) місцевих загальних судів. Але і в цих бюлетенях не обійшлося без помилок: у написі «ХІІІ з’їзд» загубилася одна паличка, і форум став ХІІ. Та на цей огріх заплющили очі.

196 делегатів підтримали пропозицію не проводити «нічного голосування» (результати попереднього волевиявлення оголосили о 21:00), а зробити перерву і вже 24 листопада обрати до ради сімох членів з-поміж тих кандидатів, яким не вистачило голосів.

Однак окремі делегати припускають: можливо, 24-го числа не обійдеться без сюрпризів. Адже відповідно до регламенту, якщо після першого голосування бюлетені були визнані недійсними, проводиться повторне. Якщо й воно не принесе бажаного результату, має бути нове волевиявлення. Умовою його проведення є те, що «старі» кандидати не можуть брати в ньому участь, необхідно визначатися з новими.

Та все залежатиме від того, як з’їзд розтлумачить норми регламенту і чи визначить, що дійсно є підстави проводити нове голосування. Тому далі буде…

пряма мова

Валентина СІМОНЕНКО, суддя Верховного Суду:

— Як з’ясувалося, не всі судді читають рішення Ради суддів. Не всі знають про них, не всі їх виконують. Нам прикро, коли про це чуємо. Працювати і розуміти, що немає зворотного зв’язку, дуже складно. Новий склад РСУ має приділити більшу увагу посиленню роботи на місцях, зміцнити зв’язок між радою та зборами суддів. Члени РСУ повинні представляти не лише свій колектив, а й регіон.

Що хотілося зробити краще? Захистити суддів, забезпечити гарантії незалежності, щоб політики і високопосадовці розуміли, яке місце судової влади в системі влад та як проводити реформу.

Нам здається, що вдалося досягти, хоч і невеликого, але успіху в цьому напрямку роботи. Якщо порівняти, яка ситуація була на початку 2014-го і яка є сьогодні, то можемо сказати: нас почали розуміти. Ми знайшли спільну мову з громадськими організаціями, зі ЗМІ. Це важливий результат: удалося переконати, що євростандарти не для нас, а для суспільства, щоб суд був незалежним.

Олександр САСЕВИЧ, суддя Львівського окружного адміністративного суду:

— Окрім кадрових, важливим для з’їзду є розгляд питання щодо здійснення функцій судової влади в умовах судової реформи. Безумовно, в суддівського корпусу є багато запитань. Зокрема, вони стосуються пропозицій щодо внесення змін до Конституції в частині правосуддя. У суддів, призначених на посаду строком на 5 років, є зауваження до проекту змін, зокрема, положення щодо припинення їхніх повноважень після закінчення строку, на який вони призначалися. Є запитання щодо матеріально-технічного забезпечення, первинного кваліфоцінювання суддів. Що стосується останнього: РСУ і суддівський корпус задекларували: ми готові до оцінювання. І до проведення реформи ми готові. Але просимо, щоби всі ці процеси відбувалися за європейськими стандартами. До того ж з’їзд підготував звернення до українського народу. На моє переконання, ми трохи затягнули зі словом до суспільства. Основна мета, закладена у зверненні, — розповісти народу, про що ми, судді, думаємо, які будуємо відносини з ним. Про все це у зверненні доступною мовою.

ЗЕНОВІЙ ХОЛОДНЮК, голова Державної судової адміністрації:

— Одним із суттєвих наших результатів щодо збереження та примноження обсягів фінансових ресурсів судової влади є рівень середньої заробітної плати. Середня суддівська винагорода станом на кінець 2015-го очікується в розмірі 18259 грн., що на 423 грн., або на 2,3% менше від показника 2014 р. Однак ця цифра не показова, у зв’язку з обмеженням суддівської винагороди 10 розмірами мінімальної заробітної плати в першому кварталі 2015 р. У 2016-му середня суддівська винагорода прогнозується вже в сумі 23488 грн., що на 5229 грн., або на 28,6% більше від показника цього року.

Більш того, після ухвалення конституційних змін щодо суддівської реформи планується перегляд норм закону «Про судоустрій і статус суддів», передусім у частині суттєвого збільшення розміру суддівської винагороди, а саме посадового окладу, що сприятиме підвищенню рівня фінансової незалежності суддів. І такий підхід є абсолютно логічним, правильним і продиктованим часом.