Здоровье за деньги

Адвокаты и нотариусы — среди тех, кто самостоятельно будет оплачивать медицинское страхование, судьи и прокуроры — нет

В Верховной Раде дали старт медицинскому страхованию. Говорить о принятии соответствующей инициативы еще рано, однако в общих чертах можно понять, чего ожидать от будущих изменений и на какие моменты будут обращать внимание авторы законопроектов.

Виникають запитання

Перш ніж підтримати урядовий законопроект про поліцію, народні депутати зареєстрували кілька подібних ініціатив. Як згодом розповів автор однієї з них — Юрій Луценко, він навіть не сподівався, що підготовлений проект підтримають у сесійній залі, його метою була своєрідна провокація, щоб підштовхнути МВС швидше завершити роботу над власними напрацюваннями.

Можливо, щось подібне відбувається в парламенті й нині, але щодо медичного страхування. Першу відповідну ініціативу (законопроект «Про загальнообов’язкове соціальне медичне страхування» №2462а) зареєстрував народний депутат Андрій Шипко, який уходить до депутатської групи «Партія «Відродження».

Встановлюючи правила загального медичного страхування, автори змін в обов’язковому порядку мають відповісти на низку запитань. Зокрема, яку саме частину населення воно охоплюватиме. Це можуть бути всі громадяни, або ті, кому більш як 18 років. До осіб, котрі потребують страхового полісу, можуть не належати, наприклад, люди похилого віку.

Також автори ініціатив можуть по-різному визначати, які саме послуги надаватимуться за рахунок страхування. Це може бути вся меддопомога, або ж без первинної (поліклінічної). Також страховка може не поширюватись на хронічні захворювання. Інше дискусійне питання: хто робитиме внески на медичне страхування — роботодавці, самі громадяни, державні органи?

Свої варіанти відповідей на ці запитання спробував дати А.Шипко. Відповідно до його ініціативи основний тягар оплати страхування має лягти на роботодавців та державу. Так, саме роботодавець покриватиме всі відповідні видатки для громадян України та іноземців, що працюють на будь-яких підприємствах та в установах на території нашої держави. Хоча назвати ці внески витратами виключно роботодавця складно. Очевидно, вони позначаться на розмірі заробітної плати працівників. Фактично із зарплати стягуватиметься ще один збір — на медичне забезпечення.

Також витрати на медичне страхування чекатимуть і деякі державні інституції. Зокрема, за непрацюючих пенсіонерів страховку оплачуватиме Пенсійний фонд, за безробітних — Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття тощо. В цьому випадку медична страховка знову-таки швидше нагадуватиме перерозподіл державних видатків, які можна було б без зайвих «рук» відразу переказати Мінохоронздоров’я.

Єдині, кому відповідно до проекту №2462а доведеться самостійно займатися питаннями своєї страховки, — особи, які самі забезпечують себе роботою, тобто провадять адвокатську, нотаріальну, творчу та іншу діяльність, пов’язану з одержанням доходу. Так само «медичний тягар» ляже на плечі фізичних осіб — підприємців і членів їхніх сімей, якщо вони залучені до бізнесу. У минулому номері «ЗіБ» вже порушував питання відсутності в самозайнятих осіб преференцій навіть нарівні із ФОП. Додаткові ж страхові витрати ще більше погіршать їхній матеріальний стан.

А страховики хто?

Визначає депутатський проект перелік структур, які отримуватимуть «медичні» кошти. Зокрема, це Фонд соціального страхування, спеціально створена державна страхова компанія і приватні страхові установи, які відповідатимуть спеціальним вимогам. Інакше це питання пропонується вирішити проектом «Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування», який уже більш як півроку є на сайті Мінохоронздоров’я, але до ВР так і не потрапив. Відповідно до нього загальнообов’язкове державне медичне страхування здійснює спеціальний фонд, який працюватиме як некомерційна самоврядна організація.

Водночас перспектива ухвалення цієї ініціативи ще менша, ніж у підготовленої в парламенті. Як розповів міністр охорони здоров’я Олександр Квіташвілі, цей проект його відомство не розробляло, а розмістило на своєму сайті на прохання колег із Мінсоцполітики. При цьому міністр переконаний, що в разі ухвалення цей документ просто не працюватиме, адже гроші у фонд страхування йтимуть, «як у чорну діру».

«Замість передбачуваного введення нового податку для роботодавців варто піти іншим шляхом — стимулювати роботодавців купувати своїм працівникам страхові поліси. Наприклад, це можна буде зробити за рахунок віднесення покупки страховки до витрат підприємства та скасування її оподаткування. У цьому напрямку треба працювати, щоб в роботодавця з’явився інтерес до нової реформи», — розповів про свої плани міністр. Водночас про деталі реформи, яку хоче запровадити О.Квіташвілі, говорити рано — свій законопроект у його відомстві ще не представили.

Наразі, за оцінками фахівців, вітчизняна медична сфера опинилась у тій ситуації, коли і залишати її в нинішньому вигляді неможливо, і вносити будь-які корективи ризиковано. Якщо медична страховка буде дешевою — грошей не вистачить для надання якісної медичної допомоги. Якщо ж вона стане дорожчою — далеко не всі зможуть її собі дозволити. Тому принципово важливо, як у міністерстві відповідатимуть на кожне із зазначених питань. Від цього залежатиме, що ми врешті-решт отримаємо в красивій обгортці під назвою «медичне страхування». Після того ж як парламент дав старт підготовці відповідних документів, можна очікувати й на відповідь міністерства.

коментар «ЗіБ»

ЮЛІЯ МАКАРЕНКО, старший юрист адвокатської фірми «Династія»:

— Законопроектом №2462а пропонується розглядати медичне страхування як систему фінансового забезпечення витрат населення країни, що можуть бути понесені на лікування, діагностику, профілактику, реабілітацію в разі хвороби, нещасного випадку. Реформа охорони здоров’я пояснюється погіршенням фінансового становища держави та її неспроможністю повноцінно забезпечити бюджетними коштами заклади охорони здоров’я та залученням коштів громадян шляхом відрахування страхових внесків на договірних засадах.

Доведеться визнати, що система охорони здоров’я не забезпечує гарантоване Основним Законом право громадян на безоплатну медичну допомогу на рівні, передбаченому міжнародними стандартами, а медичні заклади не мають необхідного обладнання та ліків і перебувають у занедбаному стані по всій країні. Тому ця сфера вимагає реформування. При цьому, на мою думку, задля мінімізації державного фінансування проектом було запропоновано принцип фінансування конкретної медичної послуги, наданої громадянину. А це на практиці не гарантує ні покращення стану системи охорони здоров’я, ні якості послуг.