P.S. для правосудия

В карьерных вопросах Фемиды поставят точку. Если разногласия, которые кроются в деталях, не превратят ее в запятую

Наконец реформаторы Основного Закона вышли на финишную прямую. Рабочая группа по вопросам правосудия добралась до «Заключительных и переходных положений» Конституции. Впрочем, как оказалось, процесс воплощения в жизнь реформы может занять больше времени, чем предусматривалось в начале. И все — из-за разногласий внутри экспертной среды.

ВРЮ не існуватиме

Невдовзі (принаймні за прогнозами вул. Банкової) країна має отримати оновлену редакцію Конституції. Проте, аналізуючи методику роботи та підходи, які застосовує підрозділ з реформування правосуддя, суміжних правових інститутів та правоохоронної діяльності, можна припустити, що процес істотних перетворень державного статуту, м’яко кажучи, дещо затягується. Так, до цього моменту 26 членів підрозділу разом з десятком міжнародних спостерігачів не змогли визначитися ні зі структурою судової системи, ні з концептуальним підходом до органів, які опікуватимуться суддівськими кадрами.

Зокрема, наразі так і невідомо, хто буде стежити за додержанням принципу незалежності суддів при призначенні, звільненні та притягненні їх до дисциплінарної відповідальності. Якщо недавно під цією установою розумілася Вища рада юстиції, то тепер було запропоновано визначення «Вища рада правосуддя». «Така назва народилася в нас під час редакційного опрацювання пропозицій», — пояснив керівник робочої групи Олексій Філатов.

Та, власне, формальною зміною назви перетворення постійно діючого органу не закінчаться. Так одне з перехідних положень спочатку планувалося викласти в такій редакції: «Вища рада правосуддя утворюється відповідно до закону з дня набрання чинності цим законом. До проведення виборів та призначення членів ВРП вона діє у складі членів ВРЮ протягом строку повноважень, на який їх було призначено. Обрання (призначення) членів ВРП здійснюється в порядку, визначеному законом, не пізніше 30 квітня 2019 року». Втім, таке формулювання не припало до душі ні законодавцям, ні володарям мантій.

Народний депутат Руслан Сидорович висловив думку про невідповідність ВРЮ новій філософії закону. З його точки зору, зміна назви має потягнути за собою і повне оновлення конституційного органу. Втім, така позиція нардепа дещо здивувала. Адже парламентарі чи не голосніше за всіх агітували за якнайшвидше відновлення роботи ВРЮ як гаранта суддівської незалежності. А тому нове коло переобрання її членів означатиме занурення судової влади, а з нею і держави у правовий колапс.

Досить слушною з огляду на це виявилася позиція голови Ради суддів Валентини Сімоненко, яка порадила колегам не заглиблюватись у філософську безодню, а подивитися на пункт «Прикінцевих положень» з практичної точки зору та з позиції ефективності функціонування ВРЮ (ВРП). «Мова тут іде не про утворення, а про організаційне перетворення нинішнього органу, про запровадження нових бланків, печаток», — переконана голова РСУ. А тому було запропоновано вказати у «Перехідних положеннях», що ВРП утворюється шляхом реорганізації ВРЮ. Також вирішили відвести на «реорганізацію» органу приблизно один квартал, який обчислюватиметься з моменту внесення змін до спеціального закону про ВРЮ.

В усіченому складі

Натомість полеміка довкола постійно діючого органу не вщухає й дотепер. Реформатори прагнуть змінити обличчя Феміди шляхом унесення змін чи не до кожної статті Конституції, включаючи й «Перехідні положення». Зокрема, досить жваво обговорювався новий порядок формування ВРП. Були запропоновані три варіанти кількісного складу Ради: менш ніж 20 осіб (непарна кількість), рівно 20 (як і зараз) і 25. Урешті-решт дійшли згоди, що опікуватися суддівськими кадрами будуть 19 обраних, 9-х з яких призначатиме з’їзд суддів, 6-х — адвокати, прокурори та науковці (по 2 від кожного суб’єкта формування), 3-х призначатиме Президент, а Голова Верховного Суду входитиме до складу органу за посадою.

З наведеного можна зробити висновок, що конституціоналісти відмовилися від автоматичного потрапляння до цього органу Генерального прокурора та міністра юстиції. Зникне й політична складова: рука парламенту у ВРЮ не відчуватиметься. Його квоту скасовано. Однак якщо усунення політичної складової у складі ВРЮ взагалі не викликало заперечень, то обмеження для безумовного (за посадою) входження до її складу Генпрокурора виявилося спірним. Заступник Ген­прокурора Віталій Касько начебто й висловився на підтримку приведення складу ВРЮ (ВРП) до євростандартів, проте припустив, що відсутність прокурора (хоча у складі органу є адвокати) може дещо розбалансувати систему, що, на його погляд, є недоречним.

Що стосується повноважень ВРЮ, то консенсус щодо її компетенції так і не був досягнутий. У результаті прийнято традиційне рішення: спірні питання будуть «реанімовані» під час пленарної роботи Конституційної комісії. Натомість вже відомо, що реформатори вирішили не обмежувати перелік повноважень постійно діючого органу в Конституції, прописавши певну їх кількість у спецзаконі, який також чекає на оновлену редакцію у традиційно вже невизначений час.

Довічно непризначені

Іншим питанням, вирішення якого розпалює пристрасті, залишається призначення (а точніше — непризначення) суддів, у яких закінчився п’ятирічний термін повноважень. Парламентська неспроможність, а простіше кажучи, відсутність у народних обранців волі продовжити повноваження володарів мантій, по-перше, обурює останніх, а по-друге, суттєво позначається на державному гаманці. Напевно, конституціоналісти вирішили покласти край витоку бюджетних коштів, адже хочуть позбавити Верховну Раду повноважень обирати суддів безстроково.

Власне, розбрат виник через питання щодо подальшої долі тих служителів Феміди, які через парламентський популізм і нерішучість не можуть отримати безстрокові повноваження. Одним з них виявився і член робочої групи — суддя Львівського окружного адміністративного суду Володимир Кравчук. Він переконаний: з огляду на те що нова редакція закону почне діяти, очевидно, не раніше ніж через півроку після оприлюднення тексту, володарям мантій доведеться «проїдати» державні кошти ще тривалий час. Уникнути цього, на його думку, можна, зобов’язавши ВР негайно передати документи до органу, відповідального за кар’єру суддів.

Втім, до якого саме органу мають потрапити документи, реформатори не визначились. За логікою нововведень, питанням призначення суддів буде опікуватися ВРП, однак суб’єктом подання матеріалів щодо суддів виступала Вища кваліфікаційна комісія суддів. О.Філатов, побачивши, мабуть, що дискусія із цього питання ризикує завести переговори у глухий кут, запропонував винести його на розгляд Конституційної комісії, яка визначиться стосовно нього як редакційно, так і концептуально.

З огляду на те що за новою редакцією Конституції законники призначатимуться відразу безстроково, виникла проблема пролонгації повноважень тих суддів, п’ятирічний термін яких невдовзі сплине. Прикметно, що члени робочої групи майже одноголосно відмовилися від автоматичного подовження повноважень. Мовляв, призначення за старою процедурою передбачає і подальше дотримання кар’єрного вектора на цих умовах. Тут чомусь жоден з нардепів розбіжностей нової філософії зі старими методами не помітив.

А окремі народні обранці взагалі вдалися до радикалізму. Так, заступник голови Комітету ВР з питань правової політики та правосуддя Леонід Ємець запропонував звільнити всіх суддів у країні, дати їм право продовжити виконувати обов’язки до моменту обрання нових і встановити граничні строки такого переобрання. Однак підтримала таку пропозицію тільки віце-спікер Оксана Сироїд. Решта членів робочої групи сприйняла такий заклик поблажливо (відносячи, мабуть, схильність до подібної демагогії до професійної деформації нардепів).

Урешті-решт було вирішено, що судді, призначені Президентом на «п’ятирічку», виконуватимуть свої повноваження до закінчення цього строку, після чого можуть бути призначені безстроково в порядку, передбаченому новою редакцією Основного Закону (очевидно, вже через ВРП).

Проте, виявляється, іноді плюралізм думок може зашкодити гарній справі, яка не терпить зволікання. Нагадаємо: робоча група планувала працювати до 16 червня, аби встигнути внести конституційні зміни на розгляд нинішньої сесії парламенту. За президентською ідеєю, до цього часу «представники різних політичних сил, громадськості, вітчизняного та міжнародного експертного середовища» мали напрацювати узгоджені пропозиції щодо змін до Основного Закону і «сприяти досягненню громадського та політичного консенсусу щодо вдосконалення конституційного регулювання суспільних відносин в Україні».

Проте, з огляду на те що останнє своє засідання реформатори запланували на початок липня, існує ризик, що кінця конституційної епопеї суспільство не побачить ще довго, так само як і «нового» обличчя Феміди.