Тендер на полномочия

КС не хочет больше толковать законы и предлагает заняться этим кому-то другому

Реформа правового сектора государства, как оказалось, не обойдет и конституционную юрисдикцию. Ответственные за ее воплощение в жизнь намереваются несколько утрясти полномочия Конституционного Суда. Примечательно, что сам КС торопится лишиться своих полномочий относительно толкования законов, отмечая «неприсущность» такой роли Суду. Представители юрисдикции агитируют отдать эту парафию парламентариям или Верховному Суду.

Зайве — вбік!

Чим має займатися КС та чи ефективною є його робота сьогодні? Сподіваємось, що саме подібні запитання й підштовхнули сучасних реформаторів до перегляду розд.ХІІ Конституції. Так, окремої уваги членів Конституційной комісії при Президентові та робочої групи з питання правосуддя (структурам, відповідальним за долю реформ) удостоїлася ст.150 Основного Закону. Та й сам Голова КС Юрій Баулін уже майже протягом року намагається довести фахівцям недоцільність збереження в тілі державного статуту виключного повноваження КС щодо тлумачення законів.

Власне, важливість процесу начебто під сумнів не ставиться, так само як і тлумачення норм Конституції. Пропонується лише делегувати ці функції суб’єктові, більш наближеному до правотворчості. А з огляду на те, що офіційне тлумачення є за своєю природою роз’ясненням та з’ясуванням змісту конкретного правового положення з метою встановлення правильного порядку застосування закону, займатися ним, з точки зору «конституційників», мають ті, хто цей закон створює чи принаймні застосовує.

До того ж від оперативного тлумачення чинного законодавства залежить і гарантування дотримання прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб. Безперечно, неприпустимою є ситуація, коли в разі неточного або неправильного трактування тієї чи іншої норми конституційні приписи щодо невід’ємних прав і свобод громадян можуть перетворитися на фікцію. Саме на цей фактор прихильники «утруски» повноважень КС і роблять ставки.

Існують думки, що конституційна юрисдикція є відірваною від «земних справ» (нормотворчості та застосування закону) і має опікуватися лише дотриманням норм Основного Закону. Очевидно, «конституційники» переймаються тим, що неправильно розтлумачити норму — всупереч змісту, який вклали нардепи. А за таких обставин дійсно може скластися ситуація, за якої КС виступатиме у непритаманній йому ролі нормотворця.

Так, на чергововому засіданні робочої групи з питань правосуддя питання «зайвих» повноважень обговорювалося доволі жваво, однак проблеми в позбавленні КС права тлумачити закони майже ніхто не побачив. Більшість учасників дискусії переконані, що трактування законів є прерогативою судів загальної юрисдикції. Адже вони безпосередньо застосовують акти прямої дії, а тому вправі їх роз’яснювати.

«А що робити з тими законами, які суди не застосовують? Адже не всі спори вирішуються в судах», — зауважив перший Голова КС, суддя КС у відставці Іван Тимченко, зазначивши, що позбавляти юрисдикцію такого важливого, з точки зору держави, повноваження було б недоречно. Та, як кажуть, один у полі не воїн. Тому навіть за наявності слушної думки відсутність підтримки з боку більшості робить її фактично нікчемною.

Подив у експертів викликає й дещо мінлива позиція керівництва КС. Адже ще рік тому Ю.Баулін в інтерв’ю нашому виданню наголошував на збереженні повноважень КС у тому обсязі, який є. «Можна навести численні приклади, коли КС, розглянувши справи за зверненнями громадян, роз’яснивши положення Конституції та законів, захистив їхні громадянські та майнові права», — заявляв тоді Голова КС (див. №26/2014 «ЗіБ»). Та, ймовірно, політична ситуація довкола Суду зокрема та в Україні в цілому позначилася і на доктринальних переконаннях окремих фахівців.

Віддамо у добрі руки

Натомість дотепер скарг на якусь узурпацію суддями КС владних повноважень не надходило, а тому подібне побоювання з боку юрисдикції можна було б вважати завчасним. Утім, з огляду на тенденції та думки, які лобіюються в політико-правових осередках, питання про урізання повноважень КС у частині тлумачення законів можна вважати майже вирішеним: Суд цим більше займатися не хоче.

Кому ж доведеться взяти на себе такий почесний тягар? Частина експертів уважає логічним наділити такими функціями орган, який закони створює, — Верховну Раду. Тим більше що на світанку української незалежності парламент уже мав такі повноваження. І до створення КС відповідно до п.6 «Перехідних положень» Конституції закони роз’яснювала ВР.

З погляду правників-теоретиків, автентичне тлумачення законів притаманне органу, який приймає відповідні правові форми. В певних наукових колах час від часу лунають думки, що відсутність у законодавця права офіційного трактування змісту прийнятих ним законів не може позитивно впливати на правотворчу практику.

Проте чимало теоретиків і суддів КС у відставці несхвально сприймають намір повернутися в минуле в цьому питанні. Експерти наголошують, що для правильного роз’яснення правової норми, виходячи із загальних принципів права, має існувати незалежна від законотворця установа, для якої тлумачення Основного та звичайних законів є виключною прерогативою. І такою установою з моменту прийняття Конституції виступав КС.

Що ж стосується законів, то нардепи не позбавлені можливості не­офіційного трактування власних витворів, але воно не матиме юридичної сили. Разом з тим і офіційне тлумачення парламентарями законів у минулі роки сприймалося неоднозначно. Здебільшого через те, що норма права приймається на підставі умов, що існували при її написанні, але коли вона одержує своє практичне застосування, може відхилятися від них. У зв’язку із цим, на думку експертів, саме КС повинен отримати певний простір для пошуку істини й творчого підходу до тих операцій, що називаються офіційним тлумаченням.

Утім, у самому КС переконані, що простору для реалізації повноважень у них і так дуже багато. Тому опікуватися з’ясуванням змісту, сенсу, думки чи волі законодавця може як ВР, так і ВС. До того ж «верховники» вже трохи знайомі з подібним навантаженням. Адже роз’яснення ВС, яке приймається на пленарному засіданні Суду, за своєю природою є загальним тлумаченням, призначеним для поширення його на невизначене коло осіб і випадків. Воно має абстрактний характер, не пов’язане з конкретним випадком, суб’єктом чи обставинами, а стосується типових ситуацій, що виникають у житті.

Питання існування

Натомість, на думку експертів, наділення ВС повноваженнями тлумача може перетворитися на запровадження в Україні судового прецеденту. І ця перспектива видається дедалі реальнішою з огляду на бажання ВС замкнути на собі ієрархію судової влади.

Прикметно, що методика роботи «верховників» та неоднозначність їхніх правових позицій викликає чимало нарікань з боку колег. Так, представники вищих спеціалізованих судів неодноразово вказували, що нестійкість правових позицій ВС негативно позначається на практиці розгляду справ і створює колізії в застосуванні норм права. Звісно, можна припустити, що, отримавши нову для себе роль, «верховні» служителі Феміди працюватимуть більш злагоджено. Хоча скептики зауважують, що 48 суддям ВС буде складніше досягти консенсусу, ніж 18 «конституційникам».

Незайвим для реформаторів буде визначитися, за якою моделлю права Україна житиме у найближчі роки — континентальною чи американською. Якщо за останньою, то тоді, дійсно, варто було б узяти до уваги точку зору прихильників наділення новими повноваженнями, адже Верховний суд США із цими обов’язками добре справляється вже не одне століття, встигаючи тлумачити як закони, так і конституцію. І якщо так наполегливо лобіюється думка про непритаманність певних функцій конституційній юрисдикції, то не виключена ситуація, коли КС урешті-решт опиниться на узбіччі реформ, а згодом і взагалі зникне за непотрібністю.

Водночас, незважаючи на спроби ототожнити КС з допоміжним інститутом держави, практика свідчить про інше. І саме здійснення офіційного тлумачення Конституції та законів є найбільш популярним його повноваженням. А тому делегування цієї функції іншим структурам і державним установам, по-перше, позначиться на якості аналізу норм, а по-друге, порушить питання про доцільність утримання юрисдикції, функції котрої зводитимуться до роботи, що, маючи певне правове підґрунтя, може виконувати будь-яка науково-дослідницька установа.

ПРЯМА МОВА

Ігор СЛІДЕНКО, суддя Конституційного Суду України:

— Всі конституційні проекти, які є на сьогодні, передбачають суттєву модернізацію повноважень КС, що за своєю сутністю навіть розширюватиме їх площину. Звуження повноважень щодо тлумачення законів навіть не можна вважати таким. Адже до цього часу КС займався не властивими йому функціями. Тлумачити норми права має той, хто їх приймає або застосовує. Отже, логічно було б наділити такими суди загальної юрисдикції чи парламент. Наразі ж ми займаємося не своєю справою, а тому трапляються колізії при застосуванні закону.

Василь НІМЧЕНКО, народний депутат України, суддя Конституційного Суду України у відставці:

— Ідею позбавлення КС повноважень щодо тлумачення законів просувають теоретики. На моє переконання, законодавець, приймаючи норму, не повинен пояснювати її зміст. Він тлумачитиме її на свій лад, і ми вже цей етап проходили. Всі пам’ятають, як за наявності таких функцій у парламенту ми мали по 3 інструкції, 4 роз’яснення та 8 постанов Кабміну. Тож сучасні ідеї щодо делегування істотних повноважень КС парламенту чи Верховному Суду є не що інше як намір раз і назавжди поховати конституційну юрисдикцію в Україні.