Мечты на безденежье

ЕС недоволен отсутствием финансового обоснования будущих преобразований и предостерегает от пустых надежд на успех

Страсти вокруг поисков идеальной модели судебной системы превратились в лихорадку. В ожесточенных дискуссиях руководители высших судов пытаются отстоять право на жизнь своих звеньев, иногда вообще не слыша друг друга. Чтобы немного охладить противоположные стороны, иностранные эксперты советуют отечественным юристам и реформаторам посмотреть на изменения извне и трезво оценивать финансовую составляющую преобразований.

Як в око вліпив

Стратегія реформування судо­устрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015—2020 рр., на яку покладають великі сподівання, була представлена цього разу на конференції у Верховному Суді. Захід мав поставити усі крапки над «і» у питанні подальшого вектору розвитку судової влади.

Але, незважаючи на тематику та загальний настрій конференції, Голова ВС Ярослав Романюк насамперед зауважив, що ВС послідовно відстоює ідею відновлення в Україні триланкової системи судоустрою. На його думку, це повністю відповідає вимогам суспільства.

Втім, як виявилося, Європейський Союз дивиться на просування україн­ських реформ дещо з іншого боку і радить підходити до нововведень прагматично. Так, перший радник, керівник програм зовнішньої допомоги представництва ЄС в Україні Беренд де Гроот, зокрема, звернув увагу на дещо змазану дорожню карту перетворень, запропоновану ГО «Реанімаційний  пакет реформ». «Ми бачимо активну роботу, але треба вже починати перетворювати бажання змін на їх практичне втілення, — наголосив Б.Гроот. — Тим більше що відчувається широка підтримка загалу».

Проте, за твердженням європейського експерта, саме з огляду на те, що реформа набуває небачуваного рівня міжнародної підтримки, не треба заплющувати очі на наявні прогалини. Так, Б.Гроот застеріг учасників реформаторського руху від марних сподівань на швидке та невитратне впровадження законодавчих новел. Перше, що треба врахувати, це наявність фінансового інструменту для втілення грандіозних планів. Бо, як свідчить практика, лише взаємодія з Міністерством фінансів може забезпечити якісне застосування новостворених норм.

Натомість застереження представника ЄС не надто вразили україн­ську правничу спільноту, яка вже налаштувалася на позитив (принаймні теоретичний) та з натхненням запропонувала присутнім ознайомитися з політичним баченням запланованих перетворень.

Депутатський популізм

Так, заступник голови парламентського Комітету з питань правової політики та правосуддя Леонід Ємець наголосив на небажанні суддів змінюватися системно та особисто, що й утворило дисбаланс у суспільстві. За оцінками нардепа, судова влада побудована за притаманними лише їй принципами, серед яких «принципи кругової поруки, корупційної побудови та несправедливості судових рішень». Усі ці складові, на переконання нардепа, і стали поштовхом до тих змін, що відбуваються у державі.

Л.Ємець звинуватив більшість суддів у корпоратизації і небажанні «розірвати зачароване коло, в яке вони занурювалися багато років». Не відчули вони і «духу революції», бо у 80% випадків переобрали колишнє керівництво. Схоже, Л.Ємця взагалі здивувало ставлення служителів Феміди до люстрації. «Закон про люстрацію  є не  покаранням, а кваліфікаційними вимогами», — пояснив нардеп. Який з трьох законів мався на увазі, він не уточнив.

Також депутата і, за його словами, все суспільство цікавить, звідки у суддів, які отримують фіксовану заробітну плату, дорогі авто, вілли та яхти. Представник профільного комітету висловив сподівання на відродження чесних, справедливих і неупереджених суддів. Інакше, як стверджує нардеп, судова реформа та усі від неї похідні «накриються мідним тазом».

Щоправда, з огляду на іноземну критику таку перспективу вона має вже зараз. Насамперед через відсутність спланованого кошторису на її реалізацію. А за браком грошей нічия воля та завзяте прагнення позитивних змін не забезпечать належного рівня виконання зако-
нів.

Президентський «реалізм»

Однак не всі учасники заходу дивляться на реформу крізь рожеві окуляри. Зокрема, заступник глави Адміністрації Президента та координатор Ради з питань судової реформи Олексій Філатов хоч і наголосив на невідворотності змін, все ж порадив колегам не марнувати час в очікуванні швидких перетворень. «Не можна змінити ситуацію в судовій системі, не змінивши її в адвокатурі, прокуратурі та системі виконання судових рішень», — підкреслив представник АП. Досить важливою складовою, на його думку, є реформа юридичної освіти, яка хоч і не займає перші позиції стратегічного «переформатування», втім, посідає не останнє місце у державі. А з огляду на те, що правова система має зазнати комплексного реформування, розраховувати на швидку дію перетворень, переконаний О.Філатов, було б недоречно. «Відсутність загального підходу до цього питання можна порівняти з лікуванням людини, яка має хворі органи — серце, нирки, легені. Вилікувавши лише серце, ми не зробимо її здоровою», — пояснив доповідач.

Не виключено, що така позиція О.Філатова пов’язана з його власним професійним досвідом, який після нетривалої наукової праці він отримав саме на теренах адвокатури. І чимало захисників бачать проблему дещо низького авторитету судової влади не в самих суддях чи побудові гілки влади, а в тому, що переважна більшість судових рішень не виконуються. Звертаючи увагу на цю проблему, представник Президента наголосив на необхідності не швидкої, а ефективної трансформації правосуддя з обов’язковою зміною підходу до виконання рішень суду, аби громадяни отримали реальне право на справедливий суд.

Суміжні та недружні

Як проголошує затверджена главою держави стратегія, реформування мають зазнати не тільки суд, а й суміжні інституції, такі як адвокатура та прокуратура. За словами О.Філатова, обидві ці ланки мають зберегти або набути інституційної незалежності. Проте дискусія між представниками цих протилежних, принаймні у процесі, сторін протягом конференції показала відсутність у захисників та правоохоронців бажання знайти спільну мову.

Так, володарі мантій звинувачували адвокатів у сприянні корупції у судах та їх подекуди обмеженому кваліфікаційному рівні, засиллі міліцейських кадрів у захисті та сліпій гонитві за монополізацією юридичних послуг. Адвокатура у свою чергу наголосила на формалізмі, з яким прокурори підходять до роботи, та небажанні спів­працювати із захистом, хоча кінцевою метою будь-якого судового процесу є встановлення справедливості у справі.

Схоже, доля судової реформи обіцяє бути складною, адже до браку коштів на її реалізацію приєдналися ворожнеча й розбрат у фаховій спільноті: очільники вищих судових установ не дійдуть згоди стосовно кількості ланок у судовій системі, депутати замість дієвих кроків приймають сумнівні закони, а конституційні напрацювання, які на початку вересня мають змінити текст Основного Закону, просуваються у робочих групах досить повільно. Звісно, такі умови навряд чи сприятимуть успішному втіленню реформи в життя, не кажучи вже про її швидкість.