Есть у форума начало...

Адвокатская трилогия может завершиться хэпи-эндом. Или - продолжится в судах

Накануне 3-й части III съезда адвокатов в правовом сообществе реже обсуждались кандидатуры претендентов на две должности, которые должны доизбрать, чем высказывались прогнозы о завершении работы форума. Ведь заседание, растянувшееся более чем на полгода, уже превращалось в трилогию с элементами драматургии и даже экшена в виде «общественных» пикетов. Однако особой интриги сюжет и не предполагал, и многие его участники с нетерпением ожидали эпилога.

Головна увага учасників форуму впродовж усіх трьох «серій» була прикута не до сюжету як такого, а до процедурної чистоти власної «гри». Тут і поява нового терміна «кооптовані делегати», і видозмінення порядку денного в період між мукачівським і двома київськими етапами, і пошуки фальші в чужих діях та рішеннях.

За час, що минув між 2-ю та 3-ю «серіями», додалися нові приводи для дискусій. Зокрема, щодо правомірності повторного голосування за кандидатів на посаду члена Вищої ради юстиції, які не отримали необхідної підтримки у делегатів, після того як два призначені до Ради представники уже склали присягу, а отже, це питання слід уважати вичерпаним. Викликала сумніви й легітимність оприлюднення оголошення про добір претендентів до Вищої кваліфікаційної комісії суддів без проведення повторного конкурсу на місце у ВРЮ. Тобто одне питання порядку денного читаємо, а інше — перегортаємо.

Деякі правники звернули увагу й на той факт, що від початку делегати запрошувалися на Закарпаття, а рішення приймалися в столиці. Хоча місце ухвалення — один з обов’язкових реквізитів документа. Та й призначати представників до ВРЮ і ВККС за новою процедурою мали б нові делегати. Адже торік вони відряджалися своїми колегами на форум з одним наказом, а тепер під час голосування фактично висловлюють суто власну думку, що не зовсім узгоджується із представницьким мандатом.

Як наслідок, дедалі ймовірнішою ставала загроза перенесення суперечок з Будинку кіно до храмів Феміди. Тим більше що створений прецедент міг стати в пригоді у майбутньому не тільки адвокатському самоврядуванню, а й громадським організаціям та навіть господарським товариствам. Скликав збори чи зібрання — і продовжуй їх за потреби коли завгодно і де завгодно з незмінними делегатами чи представниками.

Однак навряд чи суди посприяли б створенню такої практики. І тоді під сумнівом виявилася б легітимність як самого з’їзду, так і суддівських органів, у роботі яких брали участь новопризначені представники адвокатури.

Тож чи не єдиним хепі-ендом для адвокатської трилогії міг би стати консенсус: не оскаржувати рішень ІІІ з’їзду і водночас ніколи не повторювати подібної процедури. Що й записати до регламенту. А краще — до нової редакції профільного закону.

Втім, не можна виключати, що допитлива адвокатська думка згодом не знайде шпарину для чергових процесуальних вивертів.