Обойдемся без кворума!

Народные депутаты не считают нужным обременять себя предварительным анализом законопроектов

Профильный комитет ВР по вопросам правовой политики и правосудия не смог собрать в определенное время необходимого количества своих членов. И это несмотря на то, что на повестке дня стояли достаточно серьезные вопросы, такие как предоставление согласия на арест судьи и обсуждение плана законодательного обеспечения реформ в Украине, которым поэтапно определенно, какие законопроекты и в какие сроки должны готовиться.

Тривала сієста

Всі, мабуть, давно звикли, що найчисельніший парламентський комітет ще жодного разу не зібрався в повному складі. З початком теплих літніх днів народним обранцям стало важко зібрати кворум навіть із 17 осіб. Періодично в колі нардепів лунають заклики до введення санкцій проти «прогульників» та зміни регламенту засідання. Не­одноразово пропонувалося переглянути доцільність функціонування комітету з такою кількістю представників.

Натомість подив експертів викликає і система, за якою працюють народні депутати. Порядок денний комітетських слухань може змінюватися за годину до засідання. Ось і 3 червня слуги народу спочатку збиралися подискутувати щодо змін до порядку видання виконавчого листа, обговорити питання примусового виконання мирової угоди та розглянути законопроект, пов’язаний із забороною стягнення у безспірному порядку за договором про надання споживчого кредиту. Втім, їх відклали на невизначений термін, адже ключовими питаннями порядку денного стали надання згоди на арешт судді та опрацювання проекту постанови про план законодавчого забезпечення реформ в Україні (№2986), серед авторів якого названо Голову ВР Володимира Гройсмана.

Здебільшого така зміна «лібрето» пов’язана з тим, що законодавці запровадили практику включення до порядку денного пленарних засідань документів, які не пройшли горнило профільних парламентських підрозділів. Як наслідок, у багатьох випадках «комітетники» опиняються у вимушеному стані обов’язкового погодження законів навіть за наявності в їхніх текстах недоліків чи суперечностей. Спроби повернути законотворчу діяльність у межі ст.20 закону «Про Комітети Верховної Ради України», де прямо сказано про участь комітетів у формуванні порядку денного пленарних засідань парламенту, наразі не увінчалися успіхом. Тож профільні підрозділи замість унесення пропозицій щодо порядку денного пленарних засідань з питань, віднесених до предметів їх відання, займаються освяченням будь-якого документа нашвидкуруч.

Утім, якщо раніше члени комітету хоча б озвучували своє невдоволення чи зауваження, то на цьому тижні у ВР знову з’явилася тенденція до повного ігнорування комітетських процедур.

Затвердили і край!

«Профільникам» пропонувалося вивчити план законодавчого забезпечення реформ в Україні, який, судячи з тексту документа, покликаний стати базовою платформою реалізації українським парламентом політико-правових засад розвитку суспільства і держави, а також стати інструментом досягнення цілей стратегічних реформ у державі.

Автори стверджують, що в основу проекту покладено основні вектори реформ в Україні, визначені в Угоді про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Стратегії сталого розвитку «Україна-2020», позачерговому посланні Президента до ВР «Про внутрішнє і зовнішнє становище України», програмі діяльності Кабінету Міністрів і коаліційній угоді як його невід’ємній складовій.

Високою метою проекту, за твердженням нардепів, є супровід реформ, спрямованих на приведення законодавства у відповідність до Основного Закону та на розвиток його положень.

Документ, який налічує близько 400 сторінок, складається із 7-и розділів, що ототожнюють основні державні інституції, котрі потребують реформування. Звісно, ключовою має стати конституційна реформа, адже за її вдалої реалізації впровадження інших законодавчих новел начебто має значно спроститися.

Здавалося б, розгляд документа такої ваги мав стати справою честі для нардепів. Та, на жаль, не став. Принаймні де-факто, адже де-юре на сайті ВР оприлюднений висновок «профільників», датований днем засідання, що фактично не відбулося через відсутність кворуму. Очевидно, керуючись принципом «папір усе стерпить», нардепи вирішили не гнівити спікера й «рекомендувати ВР проект постанови №2986 прийняти за основу та в цілому». Мабуть, норма про те, що висновки та рішення мають ухвалюватися більшістю від складу комітету, авторів такого висновку не збентежила. І вже 4 червня цей план був прийнятий у цілому.

З огляду на досить ліберальний підхід нардепів до організації своєї роботи виникають запитання: чи є межа в процедурного свавілля? І чи варто створювати комітети, якщо їхня думка потрібна для галочки? Втім, не можна виключати й того факту, що окремі народні обранці вважають: законодавчу роботу мають виконувати фахівці, а їхнє завдання — вчасно натиснути на кнопку потрібного кольору.