По каким признакам организованная группа отличается от других форм соучастия
Из-за отсутствия правовой позиции вышестоящих судов судьи Ивано-Франковщины не всегда приводят убедительные доводы существования организованных групп и совершения ими преступлений, надлежащим образом не различают преступление, совершенное организованной преступной группой, от преступления, совершенного по предварительному сговору группой лиц, и сталкиваются с проблемами квалификации преступных действий, совершенных двумя лицами.
Стан організованої злочинності в регіоні
На офіційному веб-ресурсі Апеляційного суду Івано-Франківської області оприлюднили узагальнення судової практики розгляду кримінальних справ про злочини, скоєні організованими групами або злочинними організаціями (чч.3, 4 ст.28 Кримінального кодексу), створення злочинної організації або сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності (стст.255, 256 КК).
Упродовж усієї історії людства існував певний прошарок людей, які з тих чи інших причин обирали незаконне (злочинне) посягання на чужу власність в усіх її видах, на особу, яка володіє цією власністю або захищає її. Фактично злочини, скоєні організованими групами або злочинними організаціями, є найнебезпечнішими для суспільства. Частини 3 та 4 ст.28 КК розкривають особливості злочинів цієї категорії.
Узагальнення свідчить про те, що кількість таких злочинів дещо зменшується, однак вони стають більш підготовленими та професійними, а тому суддям до цієї категорії справ слід підходити ретельно й принципово.
Відповідно до даних, озвучених відділом судової статистики за період, що аналізується, до місцевих загальних судів області надійшло 27 кримінальних справ, порушених щодо злочинів, скоєних організованими групами стосовно 89 осіб, за Кримінальним процесуальним кодексом 1960 року. 11 розглянуто з постановленням вироку, 1 — з направленням за підсудністю. Засуджено 40 осіб, 37 з яких — за скоєння злочину у складі організованої групи.
За цей же період до обласних судів надійшло 5 кримінальних проваджень, відкритих за фактами злочинів, скоєних організованими групами, за КПК 2012 року, з яких 3 справи розглянуто з постановленням вироку із засудженням 10 осіб.
Кримінальні справи та кримінальні провадження про злочини проти громадської безпеки, а саме: про створення злочинної організації, сприяння учасникам злочинних організацій (ст.255 КК), укриття їх злочинної діяльності ( ст.256 КК), вчинення бандитизму (ст.257 КК) і створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань (ст.260 КК) судами області не розглядалися.
Без амністії
Аналіз розглянутих справ свідчить про те, що сферами діяльності організованих груп була економіка, власність та обіг наркотичних засобів. Основна мета їх функціонування полягала в одержанні максимального прибутку за рахунок інтенсивного використання всіх можливих матеріальних і людських ресурсів у злочинному промислі. Для досягнення цієї мети застосовувалися різні протиправні дії: незаконні банківські операції, посягання на власність, наркобізнес тощо.
Зокрема, Тисменицький районний суд за період, що аналізується, розглянув 3 кримінальні справи про скоєння злочинів організованою групою з постановленням вироків, що набрали законної сили відносно Особи 1, Особи 2 та Особи 3. Особу 1 було визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК, та призначено покарання із застосуванням ст.69 КК у вигляді 4 років 9 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного на праві власності майна. Стосовно Особи 2 постановлено вирок на підставі ч.3 ст.185, ч.5, ст.187 ч.4 ст.309, ч.1 ст.395 КК та згідно з ст.70 КК остаточно визначено покарання — 4 роки 5 місяців 17 днів ув’язнення з конфіскацією всього належного на праві власності майна. Цей вирок був оскаржений в апеляційному порядку. Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду постановила ухвалу, якою рішення суду першої інстанції залишила без змін.
Наступний вирок постановлено щодо Особи 3. Ним обвинуваченого визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ч.3 ст.185, ч.4 ст.187, ч.2 ст.189, ч.1 ст.309 КК та призначено ув’язнення згідно з ст.70 КК на строк 6 років 6 місяців без конфіскації майна.
Крім цього, суд постановив ухвалу, якою заяву Особи 3 про звільнення від призначеного йому покарання на підставі закону «Про амністію у 2014 році» задоволено, однак суд апеляційної інстанції ухвалу скасував.
Кримінальні справи чи провадження вказаної категорії щодо працівників правоохоронних органів судами області не розглядалися.
Неоднакові вироки
Частина рішень судів першої інстанції про скоєння злочинів організованою групою оскаржувалася та скасовувалася.
Так, колегія судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду частково задовольнила апеляційну скаргу Особи 4, вирок Тисменицького райсуду відносно нього скасувала, а справу направила на новий розгляд до цього же суду в іншому складі.
Інший вирок згаданого райсуду, яким Особу 5 було визнано винним та засуджено за ч.3 ст.185,ч.4 ст.187,ч.2 ст.189 та ч.1 ст.309 КК до позбавлення волі на строк 9 років 3 місяці, колегія судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду залишила без змін.
Однак колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ постановила ухвалу, якою касаційну скаргу захисника Особи 5 задовольнила частково: вирок Тисменицького райсуду та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області щодо Особи 5 скасувала, а кримінальну справу направила на новий розгляд.
При постановленні вищевказаного рішення суд касаційної інстанції зазначив, що суди обох інстанцій при розгляді питання про доведеність вини засудженого у скоєнні злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК (розбій, спрямований на заволодіння майном в особливо великих розмірах або вчинений організованою групою, або поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, та з погрозою застосування такого насильства), повинні керуватися як спеціальною нормою кримінального закону, так і загальними положеннями стосовно скоєння злочину організованою групою, визначеними в ч.3 ст.28 КК.
На думку ВСС, при постановленні ухвали щодо Особи 5 апеляційний суд допустив суперечності, залишивши вирок суду першої інстанції без змін. При цьому апеляційний суд дійшов висновку про доведеність вини Особи 5 у скоєнні інкримінованих йому злочинів, у тому числі і злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК, у складі організованої групи як організатора, до якої входив і Особа 4. Проте цією ж ухвалою суд апеляційної інстанції задовольнив апеляцію Особи 4 та скасував вирок місцевого суду щодо нього, а справу направив на новий розгляд, указавши на необхідність повторного дослідження доказів причетності Особи 4 до скоєння злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК, у складі організованої групи, встановлення його ролі та вчинених ним дій, інших фактичних обставин скоєння цього злочину.
Звільнення від штрафів
Вироком Снятинського районного суду було визнано винними:
Особу 6 — за чч.2, 3, 4 ст.190, чч.3, 4 ст.358, чч.2, 3 ст.28, ст.231, ст.232, ч.2 ст.231-2, ч.2 ст.15, ч.1 ст.361, ч.3 ст.362, ч.2 ст.15, ч.3, 4 ст.190 КК;
Особу 7 — а чч.3, 4 ст.190, ч.2 ст.15, чч.3, 4 ст.190, чч.2, 3 ст.28, ст.231 КК;
Особу 8 — за ч.4 ст.190, ч.2 ст.15, ч.4 ст.190, ч.3 ст.28, ст.231 КК;
Особу 9 — за ч.4 ст.190, ч.2 ст.15, ч.4 ст.190, ч.3 ст.28, ст.231 КК.
Особі 6 призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 6 років з конфіскацією всього належного на праві власності майна, іншим фігурантам — по 5 років позбавлення волі з конфіскацією з випробуванням на строк 3 роки.
Однак, застосовуючи кримінальний закон, суд припустився помилки. При визначенні остаточного покарання за сукупністю злочинів на підставі ст.70 КК не було застосовано принцип поглинання менш суворого покарання більш суворим. Суд безпідставно залишив для самостійного виконання призначені обвинуваченим покарання у вигляді штрафів, які мали б поглинатись більш суворим покаранням у вигляді позбавлення волі.
Зазначений вирок ухвалою колегії суддів апеляційного суду було змінено. Покарання Особі 6 пом’якшено до 5 років позбавлення волі з конфіскацією, а з мотивувальної та резолютивної частин вироку виключено посилання на ч.3 ст.28 КК, оскільки шахрайські дії вже охоплюються кваліфікуючою ознакою за ч.4 ст.190 КК — «вчинення злочину організованою групою», тому додаткової кваліфікації за ч.3 ст.28 КК не потребують. Крім цього, з резолютивної частини вироку було виключене покарання у вигляді штрафів і залишене остаточне покарання всім обвинуваченим у вигляді позбавлення волі.
Вироком Яремчанського міського суду Особу 10 та Особу 11 було визнано винними за чч.3, 4 ст.190 КК, а Особу 12 та Особу 13 — за ч.4 ст.190 КК. За вказаними статтями на підставі чч.1, 4 ст.70 КК Особі 10 призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Відповідно до стст.2, 9 закону «Про амністію у 2014 році» його звільнено від відбування покарання. Іншим обвинуваченим на тих же підставах призначено по 5 років ув’язнення кожному без конфіскації майна із застосуванням стст.75, 76 КК.
Вказані вироки набрали законної сили.
Встановлення відмінностей
При висвітленні питання, яке стосується відмінностей між організованою групою та іншими нескладними (простими) формами співучасті, слід звернути увагу на те, що згідно з п.1 ст.28 КК «Вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією» злочин визнається скоєним групою осіб, якщо в ньому брали участь кілька (два або більше) виконавці без попередньої змови між собою, а організованою групою — якщо брали участь не менш ніж 3 особи.
Слід зазначити, що відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.400-12 КПК 1960 р., відмінність між організованою групою та іншими нескладними (простими) формами співучасті полягає в кількісних та якісних критеріях цих понять. Якщо у справі буде встановлено, що троє (не менш ніж три) за ініціативою одного з них попередньо зорганізувалися в стійке (стале) об’єднання для заняття злочинною діяльністю, були обізнані про зміст і цілі такої діяльності, розподілили ролі та функції кожного в цій діяльності, визначили (визнали) керівника (лідера) групи, виконували його вказівки, мали необхідну матеріальну базу, дотримувалися встановлених правил, то таке об’єднання належить визнавати організованою групою.
Згідно з п.4 постанови Пленуму ВС «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об’єднаннями» від 23.12.2005 №13 утворення (створення) організованої групи чи злочинної організації слід розуміти як сукупність дій з організації (формування, заснування) стійкого злочинного об’єднання для заняття злочинною діяльністю. Вказані дії за своїм змістом близькі до дій щодо організації злочину і включають пошук співучасників, об’єднання їхніх зусиль, детальний розподіл між ними обов’язків, складення плану, визначення способів його виконання. Проте основною метою організатора такої групи (організації) є утворення стійкого об’єднання осіб для заняття злочинною діяльністю, забезпечення взаємозв’язку між діями всіх учасників останнього, упорядкування взаємодії його структурних одиниць.
Хоча місцеві суди області кримінальні справи та провадження про скоєння злочинів стійкими злочинними об’єднаннями не розглядали, відповідно до довідок, наданих цими судами, та узагальнення під час розгляду вказаних справ і проваджень процесуальних недоліків з боку органів досудового розслідування при збиранні й оцінці доказів виявлено не було. Всі докази визнавалися належними та допустимими. Із цього приводу окремі судові доручення не давались. Подані матеріали були достатньо повними, а доводи належним чином підтверджені документально.
При постановленні вироків у справах цієї категорії практика Європейського суду з прав людини не застосовувалась. Разом з тим Косівський районний суд послався на ст.6 Конвенції про захист людини і основоположних свобод, однак змісту статті не розкрив.
Кваліфікація дій учасників організованої групи також має певні складнощі, які пов’язані з доказовою базою, що тією чи іншою мірою зумовлене роботою правоохоронних органів, органів досудового слідства тощо. Випадків перекваліфікації дій обвинувачених осіб не було.
Розв’язання проблеми
Вважаємо, що нині напрацювання судової практики та її узагальнення в єдиний уніфікований так би мовити збір правил, рекомендацій, які містяться в постановах пленуму, висновках ВСС і є тим механізмом, котрий здатен розв’язати проблеми, з якими стикаються суди при розгляді тих чи інших справ.
До складних питань слід віднести кваліфікацію дій двох обвинувачених у скоєнні злочину в організованій групі з особою, яку оголошено в розшук, і невідомо, чи є ця особа суб’єктом злочину. Така кваліфікація має характер припущення, чого не повинно бути.
Отже, нагальною є необхідність висловлення правової позиції ВС щодо цієї категорії кримінальних проваджень.
Материалы по теме
Комментарии
К статье не оставили пока что ни одного комментария. Напишите свой — и будете первым!