Под тяжестью вакансий

Как долго ВСС сможет работать на грани возможного?

Пленуму Высшего специализированного суда по рассмотрению гражданских и уголовных дел наконец повезло собраться в спокойной атмосфере. Судьи обеих палат имели возможность без давления и призывов общественности обсудить неотложные вопросы осуществления судопроизводства и подвести итоги работы за прошлый год.

Інформація для роздумів

Попри всі негаразди та пристрасті, що протягом останнього року розгорялися довкола української Феміди, остання не знизила планки якості й показала досить високі результати. Принаймні такий висновок можна зробити з доповіді секретаря пленуму ВСС Дмитра Луспеника, який відзначив, що робота судів загальної юрисдикції останнім часом дещо покращилася.

«Це пов’язано не лише з нашим контролем ситуації, контролем з боку керівництва, а й відбувається завдяки практичній та методичній допомозі, яку ми регулярно надаємо, в тому числі з виїздом до апеляційних судів», — підкреслив він. Д.Луспеник також уважає, що неабияке значення для узгодженої роботи всіх інстанцій мають інформаційні листи, які вже давно, на переконання суддів ВСС, стали такими собі міні-постановами пленуму. Щоправда, для широкого загалу такі роз’яснення утаємничені, адже вони вже давно не оприлюднюються на сайті ВСС.

Продовжує вищий спецсуд опікуватися проблемою єдності судової практики. Так, за минулий рік пленум ВСС устиг прийняти 15 постанов, 6 з яких узагальнювали судову практику, а ще 6 стосувалися роз’яснення норм законодавства. Мало місце й звернення до Конституційного Суду через Верховний стосовно відповідності Конституції окремих положень закону «Про очищення влади».

За браком кадрів

Утім, уникнути складнощів «загальникам» минулого року не вдалося. Зокрема, попри велику кількість працівників, ВСС потерпає від постійно зростаючого навантаження. І це, як не дивно, — в умовах загального скорочення кількості касаційних скарг, справ і клопотань. Як повідомив голова суду Борис Гулько, у 2014-му, вперше за 4 роки діяльності ВСС, скоротилася кількість касаційних проваджень. «Порівняно з 2013 роком ми розглянули на 10 тис. справ менше», — повідомив очільник установи. Таку динаміку Б.Гулько пов’язує з тимчасовим припиненням роботи апеляційних судів Донецької та Луганської областей, а також Автономної Республіки Крим.

Проте й ці матеріали володарі мантій опрацьовували на межі можливого. Адже, як виявилося, ВСС бракує суддівських кадрів.

Так, у минулому році правосуддя здійснювали фактично 92 судді: 51 «цивіліст» і 41 «криміналіст». Водночас, незважаючи на зменшення кількості матеріалів, середньомісячне навантаження дуже велике: суддя цивільної палати розглядає 125, а кримінальної — 43 справи на місяць. До того ж судді ВСС у 2014 році розглянули на 20% справ більше, ніж їхні колеги з місцевих судів, та майже на 70% більше, ніж з апеляційних.

Під кулями АТО

Окремим рядком у виступах майже всіх доповідачів значилася неможливість повною мірою відновити нормальне функціювання установ у зоні проведення АТО. Керівництво ВСС запевняло, що зробило все можливе, аби посприяти суддям зі сходу в продовженні роботи на території України, зокрема, збільшено кількість вакантних посад у судах.

Однак унаслідок припинення судочинства, особливо кримінального, в окремих східних регіонах чимало людських доль у буквальному значенні слова залишаються невизначеними. Як пояснив заступник голови ВСС Станіслав Кравченко, суди стикнулися з випадками, коли затримані особи перебувають під вартою на території, що контролюється українською владою, а матеріали справи — в зоні проведення АТО чи в Криму. «Ситуація ускладнюється ще й тим, що ми не виключаємо повного знищення матеріалів досудових і судових розслідувань», — зауважив заступник голови суду. «Умови, в яких зараз опинилася Україна, навряд чи можна було передбачити. Тому жодних роз’яснень, як треба діяти за таких обставин, нам ніхто не давав», — наголосив С.Кравченко.

Аби якимось чином вирішити це питання, ВСС активно співпрацює з уповноваженим ВР з прав людини. Невдовзі планується провести спільні наради за участю представників судової влади, Генпрокуратури та народних депутатів.

Щоправда, загальні показники роботи «криміналістів» заступник голови відзначив як позитивні. І в більшості випадків такі результати, переконаний С.Кравченко, були отримані завдяки систематичному узагальненню судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанцій процесуального законодавства. Особлива увага приділялася обранню та продовженню запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім цього, минулого року узагальнено практику розгляду слідчими суддями клопотань про проведення обшуку. Як пояснив доповідач, в окремій постанові були дані роз’яснення рекомендаційного характеру стосовно надання дозволу на проведення такої слідчої дії.

Водночас С.Кравченко відзначив, що зробити судову практику єдиною заважає мінливість законодавства. Він нагадав, що торік до Кримінального процесуального кодексу внесено зміни та доповнення більш як 10-ма законами, а до Кримінального кодексу — 27-ма. «У такій законодавчій нестабільності узагальнювати судову практику об’єктивно дуже важко. А деякі закони взагалі потребують роз’яснень через складність їх практичного застосування», — наголосив заступник голови суду.

Свідчення довіри

Намагалися допомагати колегам у регіонах і володарі мантій судової палати у цивільних справах. Як повідомила заступник голови суду Марина Червинська, за минулий рік судді ВСС підготували 24 листи-роз’яснення законодавства. І це — не враховуючи методичних рекомендацій, інформаційних листів і відповідей на запити апеляційних судів. Саме у 2014 році підготовлено узагальнення практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх учиненні. Орієнтуватимуться судді й у нюансах справ про виключення майна з-під арешту, розгляду справ із застосуванням Гаазької конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей.

Натомість М.Червинська зауважила, що суддям усіх судів треба активно й, головне, своєчасно вивчати практику ВС та Європейського суду з прав людини.

«У 2014 році судами загальної юрисдикції було розглянуто понад 1 млн справ. І, як на мене, ця цифра вказує на ставлення суспільства до судів. Люди звертаються до суду, а отже, довіряють йому», — переконана заступник голови установи. З метою подальшого вдосконалення роботи судової системи вона порадила колегам із судової палати у цивільних справах, які курирують апеляційні суди, звертати увагу на труднощі в правозастосуванні та надавати із цих питань методичну допомогу.

Комунікативна складова

Проте не тільки вчасно надана методична допомога свідчить про належну організацію роботи суду. «Відкритість суду — ось що має особливо вагоме значення з огляду на останні події в Україні, внаслідок яких рівень довіри до всіх державних інституцій суттєво знизився», — вважає заступник голови установи Євген Літвінов, який відповідає за комунікативну стратегією ВСС.

Він зазначив, що від початку своєї діяльності суд веде планову та системну комунікативну діяльність у різних напрямах. Основною метою, за словами Є.Літвінова, є налагодження постійного діалогу з громадськістю та формування гарної репутації судової системи.

Як зауважив заступник голови суду, налагодженню ефективного діалогу сприяло й проведення анкетування відвідувачів суду, які мали можливість оцінити його роботу. Важливим моментом комунікації Є.Літвінов уважає й активну роботу щодо напов­нення веб-сайту ВСС. Оперативність оновлення порталу дозволяє місцевим та апеляційним судам регулярно отримувати інформацію, що використовується ними при вирішенні справ: правові позиції касаційної інстанції в певних категоріях справ та узагальнення або роз’яснення судової практики. Хоча заступник очільника установи не пояснив, чому на сайт дотепер не повернули розділ, де б оприлюднювалися інформаційні листи, які направляє ВСС.

Урешті-решт, приймаючи постанови пленуму з розглянутих питань, судді ВСС відзначили, що, попри досить складну ситуацію в державі та доволі суперечливе ставлення суспільства до вітчизняної Феміди, їм усе ж удалося зберегти належний рівень якості судочинства. В який бік зміняться показники роботи — покаже час, а також суспільно-політичні та правові умови, в яких судді опиняться з волі законодавця.