За что голосовали депутаты: за справедливость для граждан или за очередную люстрацию?
Все сильнее завинчиваются гайки в тисках для отечественной Фемиды. Слабая надежда на воплощение судебной реформы в жизнь утонула в нежелании нардепов поторопиться с кардинальными изменениями. Многочисленные обсуждения, возражения, совещания и замечания иностранных экспертов так и не привели к созданию компромиссного акта. Вместо этого ограничились урезанной версией «справедливого суда», которая вскоре вступит в силу. О последствиях такого шага и судьи, и нардепы пока говорят только шепотом.
Показове реформаторство
З початку останньої судової реформи минуло 4,5 року. У 2010-му, на початку законодавчих перетворень (так само як і нині), зазначалося, що незалежний, чесний і справедливий суд є основою для побудови демократичної політичної системи та конкурентної ринкової економіки. Проте завершити її змінами до Конституції, які б поклали край залежності Феміди від політичних органів, так і не встигли.
З огляду на події, які протягом минулого року відбувались у державі, та тиск суспільства влада захопилася процесом відновлення довіри до Феміди, а згодом і її очищенням. Незважаючи на подекуди критичне ставлення вітчизняних та іноземних правників до законів «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» та «Про очищення влади», автори люстраційних новел заявили про нову сторінку в історії українського правосуддя та про початок судової реформи.
Перш за все вирішили переписати закон «Про судоустрій і статус суддів» як недієвий та такий, що не відповідає вимогам суспільства (очевидно, за останні 5 років ці вимоги змінилися). Представники Президента й ображені свого часу «суддівським свавіллям» парламентарі розробили 2 законопроекти (№№1656 та 1497), в яких окремі положення діаметрально різнилися.
На те, щоб розбиратися, який із запропонованих документів кращий, у законотворців не вистачило ні часу, ні наснаги.
А де, власне, справедливість?
Як повідомляв «ЗіБ», перспектива опрацювання понад 4000 поправок, що надійшли до проекту №1656 і матеріалізувались у 400 сторінок порівняльної таблиці, налякала окремих нардепів, які від гріха подалі покинули засідання профільного комітету напередодні прийняття закону в другому читанні. Як наслідок, комітет також був позбавлений можливості вчасно винести свій вердикт через відсутність кворуму. Тож суспільство отримало доволі сирий і недоопрацьований «справедливий суд».
«Те, що відбулося в парламенті під час голосування за законопроект «Про право на справедливий суд», підриває довіру до того закону, який був проголосований», — повідомила на своїй веб-сторінці заступник Голови ВР і одна з авторів проекту №1497 Оксана Сироїд. Вона переконана, що наявність необхідної кількості голосів у залі — це далеко не єдина передумова прийняття документа. «Брутальне «протискання» рішення без належного обговорення, без грунтовного ознайомлення депутатів з його змістом принижує парламент і, як наслідок, підриває довіру суспільства до такого рішення», — наголосила О.Сироїд, зауваживши, що головний тягар відповідальності за це лягає передусім на очільників комітетів та Голову ВР.
До речі, чимало фахівців були здивовані таким «брутальним протисканням», форсованим у часі. Попри на заклики окремих нардепів перенести голосування задля уважного вивчення поправок і зауважень, голосування відбулося за графіком, визначеним на вул. Банковій, — 12 лютого. Зумовлений цей поспіх, за твердженням заступника Голови ВР, наполегливим бажанням Президента якомога швидше забезпечити громадянам право на справедливий суд.
Утім, саме цю ідею нардепи не змогли реалізувати. Зміни набудуть чинності з моменту опублікування тільки в частині повноважень ВРЮ та ВККС. Решта ж очікуватиме висновків Венеціанської комісії.
Та головне, мабуть, те, що з проекту були повністю виключені зміни до процесуальних кодексів, оскільки народні обранці дещо по-різному їх бачать. Хоча саме завдяки їм проект №1656 міг отримати більш пафосну назву, ніж просто зміни до закону «Про судоустрій і статус суддів». Та й експерти і члени Ради з питань судової реформи при Президентові називали саме цю частину важливим реформаторським кроком до справедливості. Втім, на думку Голови Верховного Суду Ярослава Романюка, реформа з її послідовними конституційними змінами буде тривалою та багатоетапною. Тому законодавець і пішов простішим шляхом — почав удосконалення судової системи з прийняття законів у рамках чинної Конституції. «Фактично у ВС не залишається повноважень превентивного характеру, які дозволили б не допускати правових збоїв у системі та гарантувати громадянам стабільність і передбачуваність правових відносин», — наголосив Я.Романюк під час чергового інтерв’ю. Та, схоже, його сподівання щодо швидкої правової емансипації найвищого судового органу виправдаються не скоро. Можливо, й через те, що останнім часом ВС нерідко піддавав критиці люстраційні новели законотворців. Зокрема, в частині посилення президентського впливу на суддів. Через це, мабуть, парламенті перестали дослухатися до думки ВС як до взірця вітчизняного судочинства.
Отже, 12 лютого фактично були ухвалені тільки ті положення, які стосуються повноважень органів, що відповідають за кадри судової системи. Із цього можна дійти висновку, що автори проекту мають на меті спочатку зробити вітчизняну Феміду справедливою (з власного погляду) шляхом оцінювання, атестації та відсіювання певної кількості володарів мантій, а вже потім подбати про те, як дати людям право на оновлений та справедливий суд.
Більше того, народні обранці, які голосували за закон, залишилися непохитними в тому, що саме під пильним парламентським наглядом і неухильним контролем Президента суддівський корпус зможе виправити помилки минулого й запрацювати по-новому. Однак те, що вплив влади на представників судової системи лише зміцниться, останні помітили відразу.
«Президенту дається можливість розпустити будь-який суд власним одноосібним рішенням, а також одноособово вирішувати питання сходження суддів кар’єрними сходинками. Гучним заявам політиків про те, що ці повноваження — виключно церемоніальні, вірити, на жаль, не доводиться», — поділився своїми міркуваннями суддя Вінницького окружного адміністративного суду Михайло Жернаков. Раніше він також неодноразово наголошував на комплексному підході до реформи з обов’язковим прийняттям конституційних змін.
Усіх під одну гребінку
Чималих нарікань з боку суддів та інших правників зазнала ідея урізноманітнити дисциплінарну відповідальність несумлінних володарів мантій шляхом збільшення видів дисциплінарних стягнень. За твердженням фахівців, їх також важко віднести до категорії справедливих. Зокрема, служителі Феміди звертали увагу на таку санкцію, як переведення судді до іншого суду того ж рівня тієї ж спеціалізації (ст.97 проекту). Так, на думку судді Львівського окружного адміністративного суду Володимира Кравчука, у такий спосіб де-юре запроваджується нерівність судів, їх поділ на кращі та гірші, куди можуть «заслати». «Сама ідея поділу судів на вищі та нижчі є неправильною. Суди відрізняються функціями, а не місцем в ієрархії. Всі суди й судді є рівними між собою», — написав він на своїй сторінці в соцмережі. Його, мабуть, не переконала думка заступника глави Адміністрації Президента Олексія Філатова, яку той озвучив на засіданні комітету, що така модель санкцій успішно прижилася в Польщі та Австрії.
Цікаво, якої оцінки удостоїться ця норма в членів Венеціанської комісії, чи визнають вони її справедливою та дієвою?
Не зайвим, на думку експертів, було б дочекатися й висновків «венеціанців» стосовно проведення поголовної атестації володарів мантій. У відкритому листі зборів суддів ВС, обнародуваному в день ухвалення закону, наголошувалося, що суспільству нав’язується ідея про недостатню кваліфікованість суддівських кадрів. Під цим гаслом, стверджують у ВС, пропонуються радикальні кроки — тотальна переатестація всіх суддів чи їх звільнення. З огляду на такі заяви керівних органів держави ВС пропонує проаналізувати статистику розгляду справ. «Місцеві суди щорічно розглядають близько 4 млн справ, і з усієї кількості ухвалених судами рішень оскаржується близько 15%, а скасовується судами вищих інстанцій — майже 7%. Ці показники переконують у тому, що переважна більшість суддів має належний рівень кваліфікації, а законність 85% судових рішень не піддається сумніву учасниками судового процесу», — сказано у зверненні.
До того ж, за твердженням Я.Романюка, запропонована процедура атестації може затягнутися на 5—6 років, адже зріз знань майже 9000 служителів Феміди провести впродовж навіть кількох років просто фізично неможливо. Втім, автори закону саме переатестацію (яка, до речі, складатиметься не тільки з перевірки професійних навичок, а й з дослідження морально-вольових якостей суддів) уважають одним з найголовніших аспектів реформи. Виходить, що права на справедливий суд у цьому розумінні суспільство чекатиме приблизно п’ятирічку.
Самі ж судді вбачають у запропонованому оцінюванні наступ на власну незалежність. «Існує реальна загроза, що під виглядом атестації суддів, про яку останнім часом дедалі частіше говорять високопосадовці та політики, відбудеться масове звільнення суддів з метою заповнення судів новими, необхідними владі суддями. Тотальна переатестація судового корпусу — це, по суті, третя люстрація суддів», — зауважив ВС.
Лакмусовий папірець довіри
Як зазначали учасники робочої групи, які безпосередньо займалися опрацюванням поправок до проекту №1656, форсування подій щодо прийняття закону може не найліпшим чином позначитися щонайменше на якості законодавчих змін, а то й на всій реформі. Без урахування того, що нардепи відхилили переважну більшість поправок (майже 70%) стосовно змін до процесуальних кодексів, повноважень ВС, функціонування електронного судочинства та діяльності органів суддівського самоврядування, на опрацювання решти змін Комітету ВР з питань правової політики та правосуддя витратив близько 12 год. У той час як, за правилами, комітет повинен розглянути кожну з поправок і дійти згоди щодо неї, народні обранці вирішили розглядати питання блоками.
Останні правки вносилися за кілька хвилин до голосування, однак до сесійної зали законопроект так і не потрапив. І ніякі заяви окремих парламентарів про недоцільність та неприпустимість голосування за проект без наявності тексту не зупинили від його прийняття в другому читанні. Навіть через тиждень після голосування ознайомитися з остаточною версією закону чи зрозуміти зі стенограми, за що власне голосували нардепи, неможливо. Тож дізнатися, що саме було прийнято 12 лютого, можна буде тільки після оприлюднення документа.
Таке ставлення до суддівського корпусу краще від лакмусового папірця показує рівень сьогоднішнього законотворення та поваги однієї гілки влади до іншої. Відновлювати довіру, апелювати поняттями «справедливість» і «гідність» можуть, очевидно, лише ті, хто має бездоганну репутацію та авторитет в очах суспільства. Якщо ж ці категорії привласнюються за правом статусу, то ні про справедливість, ні про довіру говорити не доводиться.
ПРЯМА МОВА
Володимир КРАВЧУК, суддя Львівського окружного адміністративного суду:
— Зрозуміло, що порядок і методологію встановлення відповідності судді вимогам треба ще напрацювати. І зараз ніхто навіть не уявляє, що це таке. Але без цього атестація не розпочнеться.
Як виміряти знання права, я ще уявляю. А от як виміряти здатність справлятися з обсягом роботи, самоорганізованість, урівноваженість, стресову стійкість, комунікативність та здатність підвищувати свій фаховий рівень і здійснювати правосуддя в суді відповідного рівня — ні!
Які б методики не напрацювала ВККС, вони будуть суб’єктивними.
Михайло ЖЕРНАКОВ, суддя Вінницького окружного адміністративного суду:
— Науково доведено, що між реальною (на противагу декларованій) незалежністю суддів від політичної влади й економічним зростанням держави є пряма залежність. Іншими словами, чим більш незалежними від політичної влади є суди, тим вищий добробут громадян. Це є логічним, враховуючи очевидну різницю для іноземного інвестора між «У нас закон однаковий для всіх» і «Закон як такий у нас не діє, а все вирішують партійні боси».
Очевидно, що посилення залежності судів від політиків (і Президента, і Верховної Ради) призведе до ще більшого зубожіння нації. Не кажучи вже про посилення свавілля влади й безправність простих людей.
Материалы по теме
Комментарии
К статье не оставили пока что ни одного комментария. Напишите свой — и будете первым!