Динамика доверия

Общие суды, по мнению граждан, работают хуже специализированных

Результаты социологического опроса, который проводился в последние месяцы прошлого года, доказали, что доверие к отечественной Фемиде понемногу растет. Наивысшей оценки общества удостоились суды хозяйственной и административной юрисдикции. Менее всего довольны граждане организацией работы общих судов.

Актуальність дослідження

Мабуть, єдиним інструментом, який допоможе з’ясувати об’єктивне ставлення громадськості до судової влади, є соціологічне опитування, котре, за своєю природою, є звичайним статистичним обліком громадської думки. Наприкінці минулого року група компаній, які спеціалізуються на сфері досліджень ринку й рекламної діяльності, провела таке дослідження, назвавши його «Оцінка роботи судової системи України». У репрезентації результатів опитування взяла участь голова Ради суддів Валентина Сімоненко. Виходячи з офіційного прес-релізу, оприлюдненого на сайті РСУ, вбачається, що експерти мали на меті провести грунтовний аналіз ставлення різних верств населення до суду як інституції держави. Дослідження складається з двох паралельних опитувань — загальнонаціонального та спеціального. У першому випадку респондентами були повнолітні громадяни України, а в другому — особи, які на момент опитування брали участь у судових процесах.

Прикметно, що довіра населення до судів і судової влади зумовлена рівнем інформованості громадян про організацію роботи суду. Соцопитування показало, що ступінь довіри до української Феміди серед осіб, які брали участь у судових процесах, становить 40%. Ті ж, хто ніколи не стикався із судами, довіряють їм лише у 13% випадків. А взагалі в ієрархії інституцій, яким довіряє населення, судова влада займає не останнє місце. Значно гірше ставляться до міліції, прокуратури, Нацбанку.

Хто працює краще?

Цікавим є те, що рівень довіри учасників спеціального опитування до судів різної юрисдикції вищий, ніж до судів у цілому. Він також суттєво відрізняється залежно від юрисдикції суду. Наприклад, господарські суди заручилися підтримкою 61% учасників спеціального опитування, тоді як адміністративним і загальним судам довіряє відповідно 57 і 45% .

На відміну від обізнаних респондентів пересічні громадяни не бачать суттєвої різниці між судами різної юрисдикції та позитивно ставляться до «загальників», «адміністративників» і «господарників» практично так само, як і до судів у цілому. Більшість учасників моніторингу також переконана, що найважливішим показником роботи судів є рішення, які вони приймають, їх умотивованість і законність. У тому, що рішення суди приймають обгрунтовано й відповідно до закону, впевнені 59% громадян, які мають статус учасника судового процесу, і 46% тих, хто хоч раз у житті брав участь у засіданні. Однак у справедливості рішень упевнені тільки 53% учасників процесу.

На думку опитаних, поліпшенню роботи судової системи заважає низка чинників, зокрема суперечливе й несправедливе законодавство та відсутність реальної незалежності суддів, у тому числі від інших органів центральної влади. Не подолана, за твердженням респондентів, і корупція в суддівських лавах. А не дає її побороти готовність учасників процесу давати, а суддів брати гроші за підтримку того чи іншого учасника спору.

Низький авторитет судової влади громадяни пов’язують з відсутністю дієвих механізмів притягнення суддів до відповідальності за незаконні рішення. Натомість такі чинники, як брак суддів і наявність спеціалізованих судів були віднесені учасниками обох опитувань до найменш істотних перешкод на шляху вдосконалення судової системи.

Спитали в населення і про його сподівання щодо можливості позитивних змін у царині Феміди. Їх відповідно до даних опитування очікує лише чверть респондентів. Тоді як майже половина переконана, що в найближчі півроку суттєвих змін у роботі судів очікувати не доведеться. Громадяни зазначили, що покращити становище може притягнення суддів до відповідальності, а також збільшення бюджетних асигнувань для системи в цілому.

Погляд у минуле

Втім, і попередні спроби різноманітних установ з’ясувати індекс довіри до Феміди не внесли ясності. У минулі роки подібні моніторинги проводила Європейська бізнес-асоціація(EBA), Агентство США з міжнародного розвитку (USAID), Центр Разумкова. У кожному окремому випадку в опитуваннях брала участь різна кількість респондентів різного фаху. Наприклад, EBA 14.11.2013 оприлюднила результати дослідження «Судова система України очима бізнесу», за якими був визначений так званий судовий індекс — показник ставлення споживачів суддівських послуг до системи в цілому. Однією зі складових показника є оцінка рівня довіри до судової системи з боку правників. Останні дали українській Феміді 1,96 бала з 5 можливих. Якістю судових рішень були не задоволені 66% опитаних фахівців, і тільки 4% не мали серйозних претензій до вердиктів.

У минулому році поцікавився міркуваннями громадян щодо функціонування судової влади й Центр Разумкова, який не тільки з’ясував, який відсоток населення довіряє судам, а й порівняв його з рівнем довіри до інших інституцій держави. За даними цього дослідження, судам не довіряли 28% пересічних громадян, у той час як рівень довіри до Конституційного Суду становив 44%. Майже з однаковою недовірою ставилися громадяни до банків, міліції та прокуратури.

Простежити динаміку зміни довіри до судової влади можна, повернувшись на 5—7 років назад. Адже саме у 2007 та 2009 рр. USAID проводило грунтовне та детальне дослідження основних чинників впливу на ставлення до судів. За даними дослідження 2009 р., яке агенція проводила серед споживачів суддівських послуг, загальна кількість громадян, котрі не довіряють судовій владі, збільшилася з 63,5 (у 2007 р.) до 72,6%. Незначною мірою зросла тоді кількість тих, хто повністю довіряв судовій владі, втім, планку в 4,3% все одно подолати не вдалося.

Основним чинником упередженого ставлення населення до суду у 2009 р. було визнано корупцію всередині системи. Про це сказали 88% опитаних. Отже, і 6 років по тому громадяни вважають це явище загрозливим для системи й одним з основних критеріїв недовіри до володарів мантій.

З точки зору психологічного та соціологічного підходу складові довіри завжди грунтуються на суб’єктивному сприйнятті людиною поведінки іншої особи. «Оцінка роботи судової системи України» показала, що свою думку про судову владу значна кількість громадян формує опосередковано через ЗМІ та чутки. Саме тому, вочевидь, ми й маємо такий великий розрив у показниках сприйняття роботи судів учасниками процесу та пересічними людьми. Хоча й те, що після відвідин установи й ознайомлення з роботою володарів мантій задоволеними залишаються тільки 40% громадян, не можна вважати успіхом.

Один британський актор якось сказав, що справжнім громадянином є та людина, яка, заплативши штраф за неправильне паркування, радіє, що система діє ефективно. Ми ж бажаємо, щоб система задовольняла наші особисті потреби. Це здебільшого й уважається справедливістю по-українськи.

Проведене опитування навряд чи можна сприймати як достовірну й цілісну картину ставлення суспільства до судової влади. Адже відповісти на запитання дослідження мали змогу приблизно 4 тис. респондентів. Проте його можна вважати відображенням загальних тенденцій формування громадської думки і, виходячи із цього, робити висновки про ефективність роботи як конкретного суду, так і системи в цілому.