«Моноцентрическая организация судебной власти таит в себе серьезную скрытую опасность»
В продолжение обсуждения законопроекта «Об обеспечении права на справедливый суд» предлагаем вашему вниманию очередной блок эксклюзивных комментариев, которые «ЗиБ» получил от членов Совета по вопросам судебной реформы при Президенте.
— Чи враховані в проекті №1656 ваші побажання щодо реформування судочинства?
— Вищий адміністративний суд неодноразово подавав зауваження та пропозиції стосовно змін до законодавства, що регулює діяльність судів, але наші зауваження із заздрісною стабільністю не беруться до уваги.
Ми опрацювали та підготували висновки до проектів «Про забезпечення права на справедливий суд» і «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (щодо удосконалення засад організації та функціонування судової влади відповідно до європейських стандартів)», які 13 січня було прийнято в першому читанні й об’єднано. Висновки надіслали до Верховної Ради з надією, що принаймні на етапі підготовки проекту закону до наступного читання в парламенті нашу позицію щодо ключових напрямів реформування судочинства буде враховано.
Зауважу, що на народних обранцях нині лежить величезна відповідальність за прийняття якісного та дійсно потрібного громадянам та суддям документа, який би, з одного боку, задовольняв потреби сучасності щодо організації процесу судочинства, якості здійснення правосуддя та громадського контролю за цими процесами, а з другого — не зруйнував тих здобутків у сфері судочинства, які ми маємо сьогодні та яких насправді не так мало.
— Які з ваших пропозицій не знайшли підтримки, але, на ваш погляд, мають бути внесені під час доопрацювання законопроекту у Верховній Раді?
— Однією з наших пропозицій було віднесення до повноважень Верховного Суду, як найвищого органу в системі судів загальної юрисдикції, саме права на вирішення юрисдикційних спорів.
Ми також висловилися проти значного розширення повноважень ВС та запровадження в судовій системі України повторної касації. Адже це не відповідає міжнародному принципу правової визначеності.
Верховний Суд наділяється правом переглядати рішення суду касаційної інстанції з підстав їх невідповідності висновку щодо застосування в подібних правовідносинах норм матеріального права, викладеному в постанові ВС. Разом з тим Верховний Суд набуває право переглядати рішення судів касаційної інстанції при неоднаковому застосуванні ними норм не тільки матеріального, а й процесуального права, що є алогічним.
Недосконалість цих змін полягає в тому, що ВС також переглядатиме справи як суд касаційної інстанції в тому ж самому порядку, в якому вони вже були переглянуті вищим спеціалізованим судом. Натомість повторний касаційний розгляд призведе до ускладнення судового процесу, збільшення тривалості розгляду спору та зниження ефективності судових процедур. Про це, до слова, говорить і Конституційний Суд у своєму рішенні від 11.03.2010 №8-рп/2010, в якому, зокрема, зазначено, що «конституційний статус Верховного Суду не передбачає наділення його законодавцем повноваженнями суду касаційної інстанції щодо рішень вищих спеціалізованих судів, які реалізують повноваження касаційної інстанції».
— Що принципово нового порівняно з чинним законом «Про судоустрій і статус суддів» привносить у судову систему проект №1656?
— Ним, зокрема, пропонується змінити нинішню модель побудови судової системи, запровадивши жорсткий моноцентризм для судової системи шляхом посилення ролі та позицій ВС. Водночас моноцентрична організація судової влади таїть у собі серйозну приховану небезпеку. Концентруючи ресурс і вплив, моноцентризм створює проблему відкритості та прогнозованості системи судової влади, оскільки управлінський процес найвищого органу буде спрямований на забезпечення стійкості та могутності його влади.
Моноцентрична організація судової системи була характерна для радянської системи влади й не відповідає принципам міжнародного права. Вважаємо, що негативний досвід здійснення правосуддя в радянському суді не був належною мірою врахований авторами проекту закону. Цим і зумовлюються пропозиції побудови радянського моноцентризму в судовій системі України.
Доступність, справедливість і неупередженість правосуддя — основні чинники утвердження верховенства права. Орієнтація України на вступ до Євросоюзу з його стандартами та вимогами до системи управління й законодавства зумовлюють необхідність реформування судової системи.
Одним з головних завдань судово-правової реформи в Україні насамперед було формування саме єдиної судової практики та сприяння підвищенню якості правосуддя шляхом запровадження вузької спеціалізації суддів у відповідних галузях права за допомогою розгалуженої системи окремих спеціалізованих судів.
На думку Вищого адміністративного суду, повернення до централізованої побудови системи судів загальної юрисдикції не розв’яже проблеми низької якості окремих законів та підзаконних актів, що нерідко вступають у колізію між собою та є основною перешкодою в забезпеченні єдності та однаковості судової практики.
Материалы по теме
Комментарии
К статье не оставили пока что ни одного комментария. Напишите свой — и будете первым!