Страница 3. Основные определения Конституционного Суда Украины в первом полугодии 2011 года
На предыдущих страницах еженедельника были проанализированы все семь решений, которые единственный орган конституционной юрисдикции принял в январе —июне прошлого года. Но, конечно, деятельность КС этим не ограничивалась. Поэтому мы остановимся на некоторых других сторонах функционирования Суда, которые никак нельзя считать второстепенными.
Підстави припинення конституційних повноважень
Привертає увагу, на наш погляд, позитивна тенденція до різкого зменшення ухвал КС про припинення конституційних проваджень. Якщо у 2007—2010 рр. таких ухвал за півріччя приймалось у середньому 12—13, то у першій половині 2011 р. ця кількість зменшилася втричі.
Три з них стосувалися конституційних звернень двох юридичних осіб і гр. Т.Тенькаєвої. Залишилися без відповіді клопотання щодо офіційного тлумачення ч.6 ст.43 Конституції та 21 положення Цивільного і Кодексу законів про працю, а також законів «Про приватизацію державного майна», «Про перелік об’єктів державної власності, що не підлягають приватизації», «Про колективні договори і угоди», «Про виконавче провадження», «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу». Підставою для припинення конституційного провадження за всіма трьома конституційними зверненнями виявився п.3 ст.45 закону «Про Конституційний Суд України» —непідвідомчість КС питань, порушених у клопотаннях, а за зверненням гр. Т.Тенькаєвої — ще й п.1 ст.45 (відсутність права на конституційне подання), оскільки заявниця вимагала визнати неконституційною ще й ч.1 ст.28 Кодексу законів про працю.
На підставі п.3 ст.45 закону про КС 29.03.2011 було припинено провадження й за поданням Верховного Суду щодо конституційності положень пп.1 п.14 розд.ХІІІ «Перехідні положення» закону «Про судоустрій і статус суддів», у якому оспорювався припис про забезпечення розміщення Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ в адміністративних приміщеннях, де на день набрання чинності вказаним актом розміщувалися палати ВС.
Проблема обгрунтування неоднозначності застосування законів
Що ж до ухвал про відмову у відкритті провадження, то, на відміну від ухвал про його припинення, як підстава вочевидь переважала невідповідність клопотання вимогам, передбаченим Конституцією та законом про КС, тобто п.2 ст.45 останнього: 10 із 21 відмовної ухвали, прийнятої в першому півріччі 2011 р., спиралися виключно на п.2 ст.45.
Не змогли належним чином довести необхідність офіційного тлумачення, тобто наявність неоднозначного застосування положень акта найвищої юридичної сили або законів судами чи іншими органами державної влади, що могло б призвести або призвело до порушення конституційних прав і свобод суб’єкта права на конституційне звернення, громадяни Є.Тропанець, М.Морохін та О.Білокобильський. Не обгрунтували практичної необхідності інтерпретації тих чи інших правових норм Управління державної охорони, Державна податкова адміністрація в Харківській області та фермерське господарство «Бурка В.В.». У чотирьох конституційних поданнях, на думку Суду, не впоралися з належною аргументацією тверджень щодо неконституційності, з правовим обгрунтуванням таких тверджень і народні депутати.
Інші причини відмов
Ще в трьох ухвалах відмови у відкритті провадження базувалися не тільки на п.2 ст.45 закону про КС, а й на п.3 цієї ж статті — непідвідомчість Суду питань, порушених у клопотаннях. Ідеться про два конституційні звернення Б.Михальчука та подання 54 народних депутатів про визнання неконституційним у цілому закону «Про Державний бюджет України на 2011 рік». Громадянину А.Лі було відмовлено у відкритті провадження як на підставі п.2 ст.45 закону про КС, так і на підставі п.1 цієї ж статті, оскільки у зверненні ставилося питання не тільки про офіційне тлумачення, а й про конституційність окремих правових норм.
Виключно на підставі п.1 ст.45 — відсутність права на конституційне звернення — отримали відмову у відкритті провадження гр. С.Пономарьов, який не був визнаний Судом суб’єктом права на конституційне звернення, бо діяв від імені іншого громадянина, а також громадяни М.Бєлкін, Л.Бєлкіна та Є.Любович, котрі звернулися до КС на підставі неналежним чином оформленого доручення ТОВ «Компанія з управління активами «Профіт».
У 4 справах провадження не відкрили на підставі п.3 ст.45 закону «Про Конституційний Суд України» — непідвідомчість КС питань, поставлених у конституційних поданнях. Така доля спіткала клопотання Центральної виборчої комісії, Севастопольської міської державної адміністрації та громадян Б.Михальчука (втретє протягом 6 місяців) і М.Аниченка.
Чи визначений у законодавстві порядок звільнення суддів КС?
Більшість ухвал КС добре вмотивовані. Але деякі підстави відмов є дискусійними, а то й, на наш погляд, помилковими. До останніх треба віднести ухвалу від 23.02.2011 про відмову у відкритті провадження у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів щодо конституційності змін до ст.23 закону «Про Конституційний Суд України», внесених 7.10.2010. У новій редакції цього акта названа стаття дійсно, як і підкреслюється в ухвалі, по суті, відтворює положення ч.5 ст.126 Основного Закону, а тому в цій частині не може бути неконституційною.
Помилковим є твердження КС про «інший (окремий) порядок звільнення суддів Конституційного Суду з посади», якого начебто Основний Закон не передбачає. Тобто Суд беззаперечно визнає, що перенесений з Конституції до ст.23 закону текст визначає саме порядок звільнення суддів КС з посади. Це і є головною методологічною хибою ухвали.
Сам Суд нищить гарантії своєї незалежності
Адже ні ч.5 ст.126 Основного Закону, ні відтворений її текст у новій редакції ст.23 жодного стосунку до порядку звільнення суддів КС не мають. І в тому, і в іншому випадку йдеться лише про підстави (!) для звільнення суддів з посад. І якщо порядок звільнення суддів судів загальної юрисдикції детально розписаний у законі «Про судоустрій і статус суддів» від 7.07.2010, то всі елементи порядку звільнення суддів єдиного органу конституційної юрисдикції в новій редакції закону «Про Конституційний Суд України» від 7.10.2010 викреслені. Саме це стало об’єктом оспорювання народними депутатами та зумовило їхнє клопотання визнати зміни ст.23 неконституційними, оскільки такі зміни чи не повністю руйнують гарантії незалежності суддів КС, тобто фундамент діяльності останнього, що доведено й практикою буяння антиюридизму у 2007 р.
Отже, відмова у відкритті провадження за належним чином юридично обгрунтованим поданням народних депутатів є помилкою КС, помилкою, що відкриває шлях цілком можливим, про що свідчить практика, зловживанням у сфері конституційної юрисдикції, аж до повного її руйнування, навіть з боку гаранта додержання Конституції.
Підсилення аргументації потребували б і ухвали про відмову у відкритті конституційних проваджень від 10.02.2011 №5-у/2011, від 11.05.2011 №13-у/2011, від 13.05.2011 №14-у/2011, від 31.06.2011 №15-у/2011, від 14.06.2011 №17-у/2011 та деякі інші.
Запровадження дня відкритих дверей
Що стосується «юридичної якості» конституційних клопотань, то з роками вона підвищується. Проте кількість відмовних ухвал майже не зменшується. Особливо гостро ця проблема відчувається при аналізі конституційних звернень, причому як юридичних осіб, у штатах більшості яких працюють професійні юристи, так і фізичних осіб, що звертаються по допомогу до адвокатів чи правозахисних громадських організацій досить рідко.
Ось чому заслуговує на увагу ініціатива секретаріату КС, яка була реалізована саме напередодні 2011 р. Ідеться про день відкритих дверей для репрезентантів адвокатських об’єднань і студентів юридичних факультетів під час проведення тижня права. Працівники апарату КС розповідали гостям про найбільш характерні хиби в конституційних клопотаннях, про те, як правильно довести наявність неоднозначного застосування тих чи інших правових норм судами та іншими органами державної влади, як обгрунтувати практичну необхідність офіційного тлумачення, як оперувати лише беззаперечними юридичними фактами тощо.
Ліквідація посади представника Уряду в КС
Якщо вести мову про інші події в Конституційному Суді у 2011 р., то таку розповідь слід було б розпочати з ліквідації посади постійного представника Кабінету Міністрів у КС, необхідність уведення якої у квітні 2005 р. була очевидною, оскільки в Україні саме тоді розпочинав свою ходу антиюридизм, під час якого боротьба між главою держави й Урядом, главою держави і парламентом, парламентом і Урядом досягла свого апогею. Часто така боротьба переміщувалася саме в єдиний орган конституційної юрисдикції.
Посада представника Уряду в КС прирівнювалася до посади заступника міністра. Спочатку (із серпня 2005 р. до жовтня 2006 р.) позиції останнього в КС відстоювала Л.Павліковська. Потім цю посаду один за одним обіймали виключно судді КС у відставці: Л.Чубар (до березня 2007 р.), В.Німченко (до вересня 2010 р.) та В.Вознюк (до кінця її існування). Головними причинами ліквідації посади представника Уряду в КС, мабуть, стали, з одного боку, припинення жорсткого протистояння між Президентом, парламентом та Урядом, а з другого — адмінреформа, що, зокрема, передбачала скорочення управлінського апарату. Функції захисту позицій і глави держави, і Кабінету Міністрів у Конституційному Суді фактично повертались, як це було до серпня 2005 р., до Міністерства юстиції.
Започаткування Конституційної асамблеї
Наступною важливою подією у сфері конституційної юрисдикції України можна вважати створення 21.02.2011 Конституційної асамблеї. Вона покликана для роботи над змінами до головного об’єкта конституційного захисту. До складу науково-експертної групи з підготовки Конституційної асамблеї ввійшли відомі правознавці, зокрема й суддя КС у відставці В.Тихий. Як консультативно-дорадчий орган при главі держави Конституційна асамблея мала внести пропозиції щодо вдосконалення конституційного регулювання відносин з метою забезпечення максимальної прозорості, загальнодоступності, демократичності та деполітизації цього процесу, невтручання в нього суб’єктів владних повноважень, а також започаткування широкого обговорення конституційних ініціатив, залучення до нього громадськості, вчених, міжнародного експертного середовища тощо.
Ювілейна конференція
15—17.09.2011 у зв’язку з 15-ю річницею КС, що наближалась, та в рамках головування нашої країни в Комітеті міністрів Ради Європи в Києві відбулася міжнародна конференція «Захист прав людини органами конституційної юстиції: можливості і проблеми індивідуального доступу». У ній узяли участь експерти та представники органів конституційної юрисдикції 20 країн світу. У центрі уваги учасників форуму перебували питання запровадження інституту індивідуальної конституційної скарги в Україні, підвищення ефективності роботи КС і розширення його компетенції, удосконалення процедури формування єдиного органу конституційної юрисдикції, підняття на більш високий рівень статусу судді КС, авторитету останнього в суспільстві тощо.
З доповідями й повідомленнями на конференції виступали голови конституційних судів України, Вірменії, Грузії, Литви, Азербайджану, Молдови, Болгарії, Білорусі, Македонії, Сербії, голова Конституційної ради Казахстану, заступники голів конституційних судів Австрії, Таджикистану, судді конституційних судів ФНР, РФ, Туреччини, Болгарії, Вірменії, Польщі, Республіки Корея, Словаччини, України, а також Голова Верховної Ради України В.Литвин, голова Венеціанської комісії РЄ Дж.Букіккіо, директор Фонду міжнародного правового співробітництва Д.Міро та ін.
Продовження міжнародного співробітництва
Звичайно, протягом 2011 р. КС був активним учасником й інших заходів. Ідеться про участь А.Головіна в 2-му конгресі Всесвітньої конференції конституційного правосуддя, зустрічі Голови КС із послами Великої Британії, Австрії, головою Європейського суду з прав людини, координатором проектів ОБСЄ в Україні, делегацією співдоповідачів моніторингового комітету ПАРЄ, членами Українсько-польського клубу конституціоналістів, про участь суддів КС у спільній програмі РЄ та ЄС «Прозорість та ефективність судової системи України» (Іспанія), ХV конгресі європейських конституційних судів (Румунія), міжнародній конференції з нагоди 15-ї річниці Конституційного суду Грузії, у семінарі з проблем захисту прав особи (ФНР), у міжнародному симпозіумі «Конституційна демократична держава» (Індонезія), у міжнародній конференції «Класичні та сучасні напрями розвитку конституційного контролю» (Болгарія), у міжнародній конференції «Роль конституційних судів у захисті конституційних цінностей» (Латвія), у заходах, присвячених 20-річчю КС РФ, у візиті до німецьких колег, про підписання меморандуму про співпрацю між КС України та КС Таджикистану тощо.
Зміни у складі Суду
22 вересня 2011 р. Верховна Рада звільнила у зв’язку з поданням заяви про вихід у відставку останнього суддю з першого складу КС (уступив на посаду 10.09.2002) П.Ткачука. Нагадаємо, що наприкінці 2010 р. його було обрано заступником Голови Суду. Отже, з виходом у відставку П.Ткачука в КС виникали не одна, а відразу дві вакансії — судді й заступника Голови. Сталося це за 3 тижні до 15-річного ювілею КС, який відзначався 16.10.2011. А ще через 3 тижні відбулося відразу кілька подій, не менш важливих для вдосконалення діяльності Суду.
3 листопада 2011 р. на ранковому пленарному засіданні Верховної Ради голосами 249 народних депутатів при таємному голосуванні суддею КС було обрано голову Вищого адміністративного суду Олександра Пасенюка — відомого правознавця, який мав майже 40-річний досвід роботи в галузі права та вважається одним із засновників адміністративного судочинства.
Ще 10 бюлетенів були опущені в урну з поміткою «проти», а представники розпорошеної опозиції відкрито заявили, що підтримувати кандидатуру О.Пасенюка відмовляються. Участі в голосуванні депутатська меншість не брала й намагалася його взагалі зірвати. Таку свою позицію вона пояснювали необгрунтованими звинуваченнями на адресу О.Пасенюка в тому, що він є кандидатом від влади, «ініціатором» призначення І.Зварича головою Львівського апеляційного адміністративного суду, людиною, котра наприкінці 2009 р. сама себе призначила виконувачем обов’язків голови ВАС, тощо.
Помилка в припущеннях опозиції
Проте вже на початку вечірнього засідання того ж дня в присутності Президента, Прем’єр-міністра, Голови КС та виконувача обов’язків Голови ВС О.Пасенюк склав присягу судді КС, після чого парламент звільнив його з посади судді ВАС, що автоматично відбирало в нього й крісло керівника ВАС. Уже 7 листопада ВККС рекомендувала на вивільнену посаду нову кандидатуру.
Відзначимо й те, що всупереч припущенням (переважно політиків) про підготовку до заповнення вакансії в КС кимось із народних депутатів, Верховна Рада вперше в історії конституційної юрисдикції України за рахунок власної квоти обрала членом КС репрезентанта судової влади.
Народився О.Пасенюк 7.07.49 в м.Житомирі. У 1975 р. закінчив юридичний факультет Одеського державного університету ім. І.Мечникова. У 1974—1993 рр. працював юрисконсультом, адвокатом, суддею Житомирського обласного суду. Після цього обіймав низку відповідальних посад у Міністерстві юстиції, Кабінеті Міністрів, Адміністрації Президента. У 2001—2004 рр. був заступником державного секретаря, заступником міністра юстиції. З грудня 2004 р. до листопада 2011 р. очолював Вищий адміністративний суд. Заслужений юрист України. Автор і співавтор численних наукових публікацій з адміністративної юстиції, підручника «Адміністративне судочинство України».
Весь номер в формате PDF
(pdf, 3.12 МБ)
Материалы по теме
С политической карты мира исчезнет Индия
06.09.2023
С Днем Независимости Украины! — поздравления
24.08.2022
Поздравляем с Днем Конституции Украины!
28.06.2022
Феномен Конституции не исчерпывается ее текстом, а админсудопроизводство использует ее как норму прямого действия
в„–49 (1555), 04.12—10.12.2021
Что не так с предварительным одобрением закона о Большом Государственном Гербе Украины
в„–36 (1542), 04.09—10.09.2021
В Чили проголосовали за то, чтобы конституцию писать без юристов
в„–44 (1498), 31.10—06.11.2020
Можно ли нарушать Конституцию ради кредитов МВФ решит ВС
в„–29 (1483), 18.07—24.07.2020
Комментарии
К статье не оставили пока что ни одного комментария. Напишите свой — и будете первым!