Закон і Бізнес


Прискорення колапсу

Влада визнала помилки ліквідації ОАСК. Але чи вдасться їх виправити?


Доступ до ОАСК у 2022 році нардепи перекрили доволі швидко, але наслідки такого рішення намагаються подолати дотепер. Фото: УНІАН

24.05.2024 15:04
ВОЛОДИМИР БОГАТИР, адвокат, заслужений юрист України
8859
8859

Народні депутати згадали про одну із засад судочинства — розумність строків провадження — і вирішили розподілити між усіма адмінсудами справи, що залишилися у спадок від Окружного адміністративного суду м.Києва, ліквідованого ще у 2022 році.


Теорія і практика

23 травня цього року Верховна Рада схвалила за основу проект «Про внесення змін до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» (№10244).

Нагадаємо, закон про ліквідацію ОАСК, який набрав чинності 15.12.2022, передбачав передачу матеріалів усіх наявних тоді 304 тисяч справ до Київського окружного адміністративного суду протягом… 10 днів!

За новими правилами адміністративні справи, підсудні суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на Київ, мали також розглядатися Київським ОАС. Поки не буде утворено новий Київський міський окружний адміністративний суд.

Реальність виявилася жорстокою: протягом перших трьох місяців суди (ОАСК і КОАС) встигли опрацювати лише 8,8 тис. справ, тобто менше менш як 3%. Проблема банальна — це обмежені можливості канцелярій. Приймаюча сторона була здатна опрацьовувати лише по 100—150 справ на день. Тоді з урахуванням таких темпів ми порахували, що увесь процес «реформування» може затягнутися до 2031 року.

Крім іншого, суддівський штат Київського ОАС збільшений не був, а новий суд, хоча і був утворений, наразі так і не запрацював.

Тож політична доцільність перемогла здоровий глузд. Правовий та судовий вакуум призвів до триваючого порушення права на судовий захист.

Системна проблема

Аби усвідомити розбіжності між теорією і практикою деяким народним депутатам знадобилося трохи менше року. Тоді з’явилася законодавча ініціатива, що набула форми проекту і була зареєстрована у Верховній Раді за №10244. Більшість же парламентаріїв зрозуміли згубні наслідки обраного ними формату передачі справ між двома судами лише сьогодні, коли, підтримали запропоновану ідею розгрібання завалів з адміністративних позовів. Скільки часу піде на доопрацювання та ухвалення в цілому проекту — не відомо. Але питання в іншому: чи прискорить він розв'язання проблеми?

Так або інакше, автори законодавчої ініціативи визнали, що встановлений законом про ліквідацію ОАСК механізм передачі цим судом залишків справ і матеріалів лише КОАС у поєднанні із тимчасовим віднесенням до юрисдикції останнього спорів, що були підсудні ОАСК, створив величезний залишок нерозглянутих справ та тривалу затримку реєстрації нових матеріалів.

Нардепи зауважили, що подібна ситуація негативним чином вплине на реалізацію права особи на доступ до правосуддя та не виключає можливість збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини зі скаргами на тривалість адміністративного провадження та на відсутність у національному законодавстві в Україні ефективного засобу юридичного захисту.

Тут вони дійсно мають рацію. Адже за загальним правилом ст.193 Кодексу адміністративного судочинства суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через 60 днів з дня відкриття провадження у справі, а ухвалити рішення по суті — протягом 30 днів з дня початку її розгляду. А суд у Страсбурзі виходить з того, що навіть впровадження реформ, спрямованих на пришвидшення розгляду справ, не може виправдати затримки їх розгляду. Бо ці реформи не скасовують обов’язок держави забезпечити розгляд справи у розумні строки (справа «Фісанотті проти Італії»).

Тож Украйна залишається однією з небагатьох держав — членів Ради Європи, в яких ЄСПЛ констатує системну проблему надмірної̈ тривалості судових проваджень у поєднанні із відсутністю в законодавстві механізму правового захисту від цієї проблеми. І погіршення стану справ може позначитися на євроінтеграцій̆них процесах.

Алгоритм прискорення

Тепер пропонується прискорити процес розгляду адміністративних справ, що назбиралися на шляху між судами, наступним чином:

1. Ті справи, які були передані до КОАС та розподілені між суддями (на момент, коли проект стане законом і набере чинності) розглядатимуться та вирішуватимуться КОАС і далі.

2. Справи, які не встигли передати до КОАС, або передали, але не розподілили між суддями, планують передавати на розгляд інших окружних адміністративних судів України.

3. Деякі категорії справ за будь-яких умов усе ж розглядатиме та вирішуватиме КОАС. Аж до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду. Це справи, підсудність яких визначена:

ч.1 ст.27 КАС (виключна підсудність - адміністративні справи з приводу оскарження нормативно-правових актів Кабміну, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, НБУ чи іншого суб’єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України);

ч.3 ст.276 КАС (оскарження дій та бездіяльності ініціативних груп всеукраїнського референдуму, члена ініціативної групи всеукраїнського референдуму, що порушують законодавство про вибори чи референдум);

ст.2891 КАС (оскарження рішень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, про продовження зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) (видаткових фінансових операцій);

ст.2894 КАС (справи щодо здійснення державного регулювання, нагляду і контролю у сфері медіа).

Тематика обраної підсудності яскраво говорить сама за себе і не потребує додаткових коментарів.

4. Після початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду, КОАС та інші окружні адміністративні суди України завершують розгляд переданих їм справ.

Такий алгоритм пропонується прописати у п.2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» закону про ліквідацію ОАСК.

Хронічні реформи

Згідно з проектом №10244, передачу справ на розгляд інших окружних адміністративних судів планується здійснювати шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ. Порядок повинна буде додатково визначити Державна судова адміністрація.

З урахуванням набутого досвіду і вражень від реалізації попередніх реформ у судовій системі, можна сміливо припускати, що значна частина справ (зокрема тих, що не були розподілені суддям КОАС) і далі висітимуть у невизначеному стані. Адже після ухвалення закону вони будуть заморожені в очікуванні врегулювання судовою адміністрацією порядку, а також створення, апробації та запуску технічної частини авторозподілу.

Що це за справи? Це скарги киян, які намагаються судитися з владою. Оскільки за правилами загальної підсудності адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної особи, вирішуються за вибором позивача за місцем реєстрації (проживання, знаходження) останнього або за місцезнаходженням відповідача.

Одразу після ухвалення закону про ліквідацію ОАСК ми попереджали про наступаючий адміністративний колапс у столиці. Тоді прогнози виявилися слушними.

Новий закон (у разі його реалізації на базі запропонованого проекту) має шанси покращити ситуацію. Так само як і поглибити проблему. Адже він фактично збільшує кількість суддів, що розглядатимуть київські справи.

Втім, наскільки киянам буде зручно їздити відстоювати свої права, наприклад до Закарпатського ОАС, або наскільки безпечно буде відвідувати Харків чи Одесу? Чи не відпаде взагалі в такому разі бажання судитися, — можливо це питання також бралося до уваги авторами нової реформи.

Іншим невирішеним аспектом залишається «пропускна здатність» канцелярій. Адже справи, які передали, але не встигли розподілити суддям, доведеться запускати на нове коло передачі матеріалів. Вони знову блукатимуть між судами. Тобто в цій категорії справ замість прискорення ми отримуємо зворотній ефект. Чи будуть у цьому питанні зловживання — невідомо.

Сподіватися на Страсбург також марно. Хоча у цій ситуації можна не чекати вичерпання усіх можливостей судового захисту на національному рівні, з урахуванням того що звичайними строками розгляду справ ЄСПЛ є 8—10 років.

І така ситуація невизначеності об’єктивно вигідна для влади. Адже громадяни не мають перспективи відновлення справедливості.

Закон і Бізнес