Закон і Бізнес


У пошуках перспективи

Справедливий суд в Україні можливий лише з незалежною адвокатурою


.

20.12.2023 13:33
ТИМОФІЙ МИХАЛКОВ
11965

Держава не має права втручатися в діяльність незалежної самоврядної організації. Навпаки, держава має допомагати НААУ у посиленні гарантій адвокатської діяльності. А ці гарантії в умовах воєнного стану зазнають утручань.


Хто винен?

До Дня адвокатури, який відзначають 19 грудня, у Харкові відбулася Міжнародна науково-практична конференція «Адвокатура України: сучасний стан та перспективи розвитку». Участь у фаховій дискусії взяли науковці, судді, адвокати та політики.

Так сталося, що в умовах суцільної несправедливості, руйнувань та непоправних втрат ми все більше спостерігаємо паростки правового нігілізму, які пронизують всі сфери суспільних відносин. За таких умов інститут захисту вже сам потребує захисту. На цьому наголосила голова НААУ, РАУ Лідія Ізовітова. Вона пояснила, що останнім часом вчиняються спроби запровадити (зокрема і на законодавчому рівні), певні механізми, що перешкоджають повноцінному і ефективному захисту прав людини.

«Засади змагальності учасників процесу наразі утрачають свою актуальність на фоні суспільного запиту на справедливість, який дуже загострився через біди війни, — зауважила Л.Ізовітова. — І цей запит, на жаль, не задовольняють наші правоохоронні органи. Відкрийте сайт Офісу Генпрокурора з офіційною статистикою, подивіться кількість кримінальних проваджень, які були відкриті, скільки передано до суду. І порівняйте з кількістю обвинувальних вироків. Ви зрозумієте, про що я говорю».

Очільниця НААУ звернула увагу на те, що адвокатів фактично роблять винними у проблемах українського правосуддя. «Замість того, щоб організувати сьогодні якісну роботу правоохоронних органів, йде мова про те, що заважають адвокати, — пояснила вона. — Ми бачимо перманенті нарікання на погане законодавство про адвокатуру та поганих адвокатів, які зловживають правами та затягують розгляд справ. І втомлені війною громадяни готові до обмежень справедливості, готові до того, щоб був вплив обвинувачення на захисну функцію адвокатури, готові до дискримінації адвокатів. Але ці громадяни не розуміють, що при цьому поступаються правами людини».

Виклики інституту

Як приклади негативних тенденцій вона пригадала скасування «правок Лозового» та законопроекти, пов’язані із притягненням суддями адвокатів до відповідальності за «зловживання правами» та втручанням у компетенцію дисциплінарних органів адвокатури.

«Немає такої статті в КПК, як права захисника або адвоката. Захисник користується правами обвинуваченого і підозрюваного, тобто він користується правами людини. То чи можна обмежити права людини?», — поставила запитання Л.Ізовітова. При цьому вона звернула увагу на справжні проблеми тривалості кримінальних процесів. «Жодна з ініціатив не визнає основну причину порушення розумних строків розгляду справ. А між тим, на неї вказують самі судді. І перша з них – це катастрофічний стан із заповненням вакансій суддівських посад. Відтак ми сьогодні маємо шалене навантаження на суддю, за якого фізично неможливо організувати належний розгляд справи», - зазначила голова РАУ, НААУ.

Також серед викликів інституту адвокатури під час воєнного стану вона назвала запровадження кримінальної відповідальності для тих адвокатів, які залишилися на тимчасово окупованій території. Адже їхню професійну діяльність із захисту та представництва громадян України пропонують вважати злочином колабораціонізму. Питання, яке залишається у зв’язку із цим без відповіді, полягає в тому, як на ТОТ, яка залишається територією України, гарантувати право кожного на правничу допомогу? Із запровадженням воєнного стану це право, на відміну від інших, не було обмежене. І його реалізацію покладено саме на інститут адвокатури. « В українців, які вимушені були отримати паспорти РФ і зараз перебувати під її юрисдикцією, позбавили права захисту. А адвокатів, які наважаться виконувати свій обов’язок, виконуючи Конституцію на території України, за це будуть переслідувати як злочинців», - зробила висновок Л.Ізовітова.

На всі ці проблеми, зауважила вона, постійно вказує Рада адвокатів України і структурні підрозділи Національної асоціації адвокатів України у своїх рішеннях та висновках до законодавчих ініціатив, під час круглих столів, у публікаціях. Про ініціативи, які загрожують принципам адвокатської діяльності, інформується Президент, керівництво та профільні комітети парламенту, міжнародна спільнота. «Можливо, саме тому ми і чуємо в бік адвокатури неприємні закиди, — припустила очільниця НААУ. — Але ми переконані, що забезпечення прав громадян та права на справедливе судочинство, неухильне дотримання Конституції та законів України за будь-яких умов не може розходитися із національними інтересами. І саме цю думку слід доводити суспільству щодня. І ми це робимо, намагаємося довести це своєю працею».

Нові умови захисту

Очільницю НААУ у цьому питанні підтримав голова підкомітету з питань організації та діяльності адвокатури Комітету Верховної Ради з питань правової політики Володимир Ватрас. Спекуляції, у тому числі в ЗМІ, обвинувачення окремих представників НААУ у колабораційній діяльності чи якийсь незрозумілій зраді впливає на професію, впливає на рівень адвокатури в Україні», — зауважив він.

Нардеп повідомив, що в Комітеті є звернення щодо створення якоїсь там тимчасової слідчої комісії, яка би перевірила ефективність діяльності Національної асоціації адвокатів України. «Ми глибоко переконані в тому, що держава не має права втручатися в діяльність незалежної самоврядної організації, а навпаки повинна допомагати їй у посиленні гарантій адвокатської діяльності і у своїй роботі, - прокоментував такі звернення В.Ватрас. — Тому зрозуміло, що такі намагання є не зовсім ефективними і правильними, в тому числі у даних сучасних реаліях».

Голова профільного підкомітету наголосив, що незалежність є конституційною гарантією адвокатури, яка реалізується безпосередньо через адвокатське самоврядування, через право адвокатів самостійно вирішувати питання організації своєї діяльності. «А саме незалежність адвокатури від будь-якого стороннього впливу гарантує в Україні справедливий суд, що забезпечує той самий статус демократичної, соціальної та правової держави», — зауважив народний депутат.

Він застеріг, що справедливість українського правосуддя, принципи і засади функціонування правової держави доводиться відстоювати у нових умовах. «Коли українське суспільство через війну зазнало стільки болю і страждань, воно об’єктивно радикалізується. Існує відчутний загострений попит на покарання воєнних злочинців і їх посібників (колаборантів), - пояснив В.Ватрас. - Тому робота адвоката із захисту обвинувачених у воєнних злочинах не сприймається. Ми бачимо загрози порушення принципів судочинства, порушення гарантій адвокатської діяльності».

Втім, на думку народного обранця, слід розуміти, що без дотримання справедливості, без дотримання захисту прав усіх учасників, світ не сприйматиме кримінально-правову систему України як чесну та справедливу.  «А без збереження верховенства права під загрозою опиняється підтримка України міжнародним співтовариством», — додав В.Ватрас.

Про якість закону

Окремо законотворець пригадав історію створення сучасного інституту адвокатури, який з’явився із зобов’язань України вступу до Ради Європи.

На виконання висновків і резолюцій ПАСЕ, Україна у 2012 році захистила статус правничої професії та заснувала професійну асоціацію адвокатів. Як ви зрозуміли, я маю на увазі ухвалення закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та створення Національної асоціації адвокатів України, яка об’єднала усіх представників цієї професії.

«Як практикуючий у минулому адвокат, а сьогодні - голова підкомітету з питань організації та діяльності адвокатури, можу стверджувати, що ефективність обраної моделі адвокатського самоврядування була переконливо доведена практикою застосування закону», - заявив він. - Подивіться на ту незначну кількість змін, які були внесені до закону з моменту його прийняття. І порівняйте їх із законодавчими актами, що регулюють діяльність інших інститутів - прокуратури, судів, нотаріату». 

В.Ватрас звернув увагу, що всі зміни до чинного закону за 11 років його існування фактично були пов’язані із регулюванням суміжних галузей. А система адвокатського самоврядування, засади її діяльності, взагалі залишилися у недоторканому вигляді. «І це, на мій погляд, один із яскравих прикладів якісного нормотворення, тих небагатьох вдалих реформ, якими ми можемо на сьогоднішній день дійсно пишатися», — підсумував нардеп.

Також він розповів про законодавчі ініціативи, які знаходяться на розгляді у його підкомітеті. Зокрема вони стосуються спрощеної системи оподаткування адвокатів, які працюють індивідуально, надання адвокатам зброї для самозахисту, повноважень ради адвокатів регіону при проведенні обшуку у приміщеннях чи в офісах адвокатів. Як такі, що не заслуговують на увагу, голова підкомітету назвав пропозиції спрощення доступу до адвокатської професії для суддів, прокурорів, працівників правоохоронних органів.

Упередженість проти хуліганства

Більш розлого на проблемі відповідальності адвокатів за зловживання процесуальними правами зупинилася д.ю.н., професор Кафедри нотаріального, виконавчого процесу та адвокатури, прокуратури, судоустрою Навчально-наукового інституту права КНУ ім. Т.Шевченка Марина Стефанчук. Такі ініціативи у парламенті вона охарактеризувала як «резонансну законотворчість», яка має неоднозначний вплив на взаєморозуміння між правниками.

Вчена повідомила, що у науковій юридичній літературі відповідний законопроект вже охарактеризований як дискримінаційний, оскільки спрямований проти учасників кримінального провадження, які не наділені владними повноваженнями, передусім проти сторони захисту.

«Представники адвокатської спільноти висловлюють застереження про намагання авторів таких законодавчих ініціатив відвернути увагу суспільства від реальних проблем судової системи через формування так званої штучно створеної та надуманої проблеми щодо затягування адвокатами судових процесів, - зазначила М.Стефанчук. — Такі бачення знаходять свій відклик не лише в адвокатському середовищі, але серед і працівників судової влади». Останні, хоча і визнають можливість зловживання адвокатами процесуальними правами, водночас вказують на перебільшення цього фактору у проблемі порушення розумних строків розгляду кримінальних справ українськими судами.

Професор також пригадала статистику скарг суддів на адвокатів, яку нещодавно наводила голова Вищого антикорупційного суду Віра Михайленко. Судді з першої інстанції 94 рази зверталися зі скаргами до кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури, водночас лише в 13 випадках адвокатів було притягнуто до відповідальності.

Що є передумовою таких показників? Чи це може бути розцінене як упереджене ставлення суддів до адвокатів? Чи можуть судді виносити окремі ухвали щодо поведінки адвокатів в процесі, які не витримують своєї перевірки у дисциплінарних провадженнях, або все ж це питання захисту корпоративних інтересів органами адвокатського самоврядування? В пошуках відповіді на ці запитання М.Стефанчук погоджується з аргументами експертного середовища про те, що активний адвокат, який в судовому засіданні намагається використати всі можливі інструменти для захисту прав свого клієнта, — це майже завжди певний подразник для судді. «З одного боку, це ставить під сумнів ідею наділення суддів повноваженнями встановлювати факти зловживань процесуальними правами саме адвокатами, — звертає увагу вчена. — А з іншого боку, представники адвокатської спільноти зауважують про певну пасивність суддів в їхньому реагуванні на прояви порушення адвокатами норм процесу та професійної етики, а також про брак суддівської спроможності для припинення так званого процесуального хуліганства з боку адвокатів».

Конструктивний підхід

За таких обставин, уважає професор, можна визнавати відсутність одноманітного бачення щодо цього питання у самому адвокатському середовищі. І це свідчить про демократичність цієї інституції.

«Тому окреслена дискусія стосовно сприйняття таких законодавчих ініціатив, спрямованих на посилення спроможності суддів впливати на поведінку адвокатів в судовому процесі, свідчить, як на мене, про необхідність подальшого конструктивного діалогу, зокрема, через впровадження рекомендацій європейських правничих інституцій», — вважає М.Стефанчук.

Серед цих рекомендацій вона особливо відзначила положення про те, що відносини між суддями і адвокатами завжди мають носити характер неупередженості, а що головне – виглядати такими зі сторони. Конструктивні відносини між суддями і адвокатами беззаперечно покращить якість та ефективність здійснення судочинства. Одним із способів досягнення такого конструктиву, на погляд ученої, є спільні навчання суддів, адвокатів, та прокурорів на теми так званого спільного інтересу досягнення найвищої якості правосуддя.

Закон і Бізнес