Закон і Бізнес


Поновлення на посаді: скільки середніх заробітків може вимагати працівник — ВП ВС


Аби не пропустити новини судової практики, підписуйтеся на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.

05.08.2022 13:04
3131

Працівник після ухвалення рішення про поновлення його на роботі може згодом звернутися до суду з позовом лише про стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.


Таке тлумачення щодо строків та правової природи середнього заробітку за час вимушеного прогулу висловила Велика палата Верховного Суду у справі №755/12623/19, інформує «Закон і Бізнес».

Позивач був звільнений з посади в Національному банку у грудні 2017 року. В липні 2019-го цей наказ визнано незаконним, а позивача поновлено на роботі. Працівник подав позов щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 403 тис. грн., оскільки були порушені строки виплати зарплати при звільненні.

Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив. Апеляційний суд частково скасував рішення суду першої інстанції та постановив стягнути з НБУ на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Касаційний цивільний суд передав справу на розгляд ВП ВС, зокрема, для формування єдиної практики застосування ч.1 ст.233 КЗпП до вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, які заявлені після ухвалення рішення про визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі.

ВП ВС констатувала, що середній заробіток за час вимушеного прогулу, передбачений ч.2 ст.235 КЗпП, та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, визначений ст.117 цього кодексу, мають різну правову природу.

Середній заробіток за ч.2 ст.235 КЗпП за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло в працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин. Такий період невиконання трудової функції можна порівняти з простоєм. Й особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.

Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу входить до структури заробітної плати бо є заробітною платою.

Працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення середнього заробітку без обмеження будь-яким строком (ч. 2 ст.233 КЗпП).

Середній заробіток за ст.117 КЗпП є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується в розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними у передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на які працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій). Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Утім, ні КЗпП, ні законом «Про оплату праці» не передбачено відповідальності роботодавця за порушення термінів виплати зарплати у вигляді стягнення на користь працівника, що продовжує працювати на підприємстві, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

Тож ВП ВС відступила від висновків об’єднаної палати КЦС, викладених у постанові від 10.10.2019 у справі № 369/10046/18.

Відповідно, ухвалила нове рішення: стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з дня звільнення по день поновлення на роботі в сумі майже 2,5 млн грн. У задоволенні іншої частини позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні — відмовила.

Закон і Бізнес