Закон і Бізнес


Відкинута ефективність

Чому показання свідків у корпоративних спорах не використовують на повну


Якщо свідки та їхні показання схожі одне на одного, то в суду виникнуть природні сумніви в достовірності останніх.

№52 (1558) 25.12—31.12.2021
ГАННА ГРУШКА
2588

Законодавець передбачив за давання свідками, яких долучають до корпоративних спорів, неправдивих показань кримінальну відповідальність. Однак не зазначив механізмів притягнення. Можливо, тому судді неохоче використовують цей інститут.


Давно не новація ГПК

Володимир Гевко з Господарського суду Тернопільської області провів вебінар Асоціації правників України «Показання свідка як доказ у корпоративних спорах».

«До 15.12.2017 таких інститутів, як показання свідка, доказування за допомогою показань свідка, у господарському процесі не було. Мали місце показання посадових осіб, стояло питання, чи можна допитувати колишніх посадовців, і дані показання були притаманні цивільному процесу», — наголосив суддя.

У той час як у господарських процесах брали участь суб’єкти підприємницької діяльності, правовідносини між якими завжди оформлювалися письмово: листами, підписами накладних. Тобто в основному вся доказова база базувалася саме на письмових і речових доказах.

Інститут свідків увели з прийняттям Господарського процесуального кодексу. Як зазначив В.Гевко, судді ставилися як до цього інституту, так і до самих таких показань по-різному.

«Практика господарських спорів передбачає певне ділове оформлення даних відносин. Тож за виключенням певних видів спорів у господарському процесі суд усе ж має справу з іншими видами доказування», — пояснив суддя.

Одним з таких видів спорів стали корпоративні спори. Вони є лідерами в правовідносинах, які підтверджуються за допомогою показань свідків. Проте й тут постало питання, в яких випадках можливо використовувати показання свідків, а коли вони не можуть бути використані.

Нині постає і питання які наслідки може мати надання свідками неправдивих показань, а також хто повинен визначати ці неправдиві показання в разі, якщо в процесі беруть участь два свідки, які дають взаємовиключні показання, і стає зрозуміло, що один з них каже неправду.

«Яка реакція має бути з боку судді? Кого і куди він має направляти? Адже судді господарського процесу не притягають до кримінальної відповідальності. Напевне, суддя повинен повідомляти інші органи, інший суд, що дані неправдиві відомості. Кому, в якому порядку, в якій формі повинне бути здійснене це повідомлення? Можу сказати, що в господарському процесі цей момент упущено і не врегульовано», — повідомив спікер.

Особливості процесу

У корпоративних спорах не мають свідчити особи, які не можуть назвати джерел своєї обізнаності щодо певних обставин, або повідомлення яких ґрунтується на повідомленні інших осіб.

Також особа не може свідчити, наприклад, що вона бачила, що, скажімо, інша особа завантажила таку-то кількість товару. «Це неможливо достовірно встановити навіть фізично. Тому купівля-продаж і доставка все ж доводиться письмовими документами. Перепискою, електронними доказами, усім, що вказує на кількість, асортимент, ціну, дату поставки». Усі ці речі не можуть визначатися за допомогою показань свідків, наголосив суддя.

Також він зазначив, що збирання і подання доказів відбуваються на стадії підготовчого провадження. Мовляв, правники запитують, на якій стадії має подаватися заява свідка? Також на стадії підготовчого провадження. При цьому практика склалася так, що уже дослідження цієї заяви і виклик у разі необхідності свідка до суду, відбувається вже при розгляді справи по суті. Крім випадків, коли дану заяву неможливо було подати вчасно з об’єктивних причин.

Крім того, доповідач повідомив, що витребування заяви свідка в порядку ст.81 ГПК, як показує практика, досить утруднено. Адже об’єктивно волі свідка може й не бути.

«Аби викликати свідка в судове засідання на стадії дослідження доказів, викладені ним у заяві обставини мають суперечити іншим доказам або викликати в суду сумніви щодо їх змісту», — повідомив законник.

При цьому строк розгляду справи по суті обмежується місяцем, і ГПК не містить заходів примусового приведення свідка. «Якщо свідок не з’являється, суд може поставити під сумнів його заяву і те, що нею посвідчувалось. Кожна зі сторін має розуміти ці наслідки, тож повинна забезпечити явку свідків», — попередив В.Гевко й також повідомив, що нині суд дедалі частіше заслуховує свідків у режимі відеоконференції, тож можна скористатися і такою можливістю.

«Досі було дуже мало випадків, коли осіб, що давали недостовірні показання, притягали до кримінальної відповідальності як того вимагає закон. Думаю, з часом з’явиться механізм, за яким судді повинні будуть реагувати на такі випадки», — спікер зазначив, що в такому випадку даний інститут працюватиме більш ефективно.

Суддя розповів про постанову Касаційного господарського суду від 4.08.2021. У справі №921/383/20 позивач, відмовившись отримати поштовий лист від відповідачки, порушив її право розпоряджатися своєю часткою в статутному капіталі. Адже в такий спосіб унеможливив доведення нею дати отримання повідомлення про намір учасника продати частку. А саме з нею закон пов’язує початок перебігу 30-денного строку для повідомлення про намір скористатися своїм переважним правом.

Дану обставину «верховники» оцінили як відмову отримати повідомлення з допомогою свідка, і кваліфікували її як недобросовісну поведінку: «Уважаю, що підхід Верховного Суду в цій справі вірний. Крім того, це стосується не лише корпоративних спорів, а узагалі отримання кореспонденції, і в інших випадках. Адже в господарському процесі такі ухилення від зобов’язань трапляються часто», — наголосив суддя.

На практиці складається і так, що заяви кількох свідків складені наче під кальку, у них немовби прописується один і той самий текст. Тоді судді мають ставити під сумнів, що свідчення давали різні особи, а не одна. Однак, як застеріг суддя, іноді така схожість не зумовлена недоброякісним джерелом. Оскільки нотаріус оформлює таку заяву власноруч, то може долучати до неї шаблонні речі. «Тому в кожному випадку до схожості тексту потрібно підходити індивідуально», — порадив спікер.

Також він наголосив, що правильно організований допит свідків судом може сприяти встановленню достовірності їхніх показань. І, як би добре їх не підготував адвокат чи сторона у справі, досить часто виявляється, що в результаті свідчення в суді та свідчення в заяві різняться.

Тож В.Гевко вважає, що у випадках, коли докази не повинні підтверджуватися виключно письмовими документами, використання показань свідків є ефективним. Хоча поки й не всі адвокати та судді згодні з такою думкою. Тому поки що свідки в корпоративних спорах долучаються не так уже й масово, хоч і дедалі частіше.