Закон і Бізнес


Партнер АО Barristers Олексій Шевчук:

«Формула адвоката — це біла сорочка, гарний костюм і професійні знання, які не викликають сумніву в колег»


Олексій Шевчук: «Формула адвоката — це біла сорочка, гарний костюм і професійні знання, які не викликають сумніву в колег»

№51 (1557) 18.12—24.12.2021
ВІКТОРІЯ ЯКУША
9502

Чи може провокація слугувати інструментом для роботи адвоката? Чому гарний костюм може вирішити все та чи обов’язково бути публічним для того, щоб стати успішним? Про це та інше напередодні Дня адвокатури «ЗіБ» спілкувався з одним з найепатажніших українських адвокатів, партнером Barristers Олексієм ШЕВЧУКОМ.


«Усі слідчі знають: якщо приїжджають з Barristers, то краще працювати за законом»

— Олексію, кількість резонансних справ і скандалів за вашою участю просто зашкалює. Провокація, на вашу думку, — це головний інструмент не лише в PR, а й в адвокатурі?

— Швидше це можна назвати болісною реакцією на некоректне ставлення наших опонентів, правоохоронців, суддів на якійсь речі. І реагуємо ми доволі експресивно. Я б не сказав, що це провокація. Хоча так, я, напевно, провокатор №1 у цій країні, і мова не лише про юридичні процеси.

Маніпулятор і провокатор — це про мене, але Barristers відійшло від такого інституту, як провокація та епатування. Ми працюємо лише в професійній ніші, дотримуємось Правил адвокатської етики. А якщо комусь щось видається провокаційним, то можу запевнити, що ні. Це швидше гостро, на межі з експресією та просто харизматичний прояв емоцій. Провокація — це зараз не наш коник.

— Ви заговорили про ПАЕ. То все ж таки між епатажним образом адвоката та ПАЕ є якась золота середина?

— Так, є межа і ми намагаємось її триматись. Зараз я активно працюю з нашою командою адвокатів для того, щоб ця тонка межа була максимально витримана й ми не були учасниками дисциплінарних скарг. У 2021—2022 роках основним вектором у компанії я визначив максимальну повагу до професії та відхід від ситуацій, що могли б дати привід для звинувачень у порушенні ПАЕ.

Я дотримуюсь того, що адвокат — це звучить гордо. Але наші ряди потрібно чистити.

Ось нещодавно був випадок, коли один адвокат сказав, що він декому засуне адвокатське посвідчення кудись. Я особисто підписав скаргу на цього адвоката, бо вважаю, що саме такі адвокати ганьблять нашу професію.

— Тобто цей випадок — уже перегин?

— Звичайно. Як можна не поважати професію, яка забезпечує тебе роботою, дає можливість бути деяким урівноваженням у процесах між правоохоронними органами, судами, людьми, які опинились у цьому трикутнику? Адвокат є тим суб’єктом, який має робити все, щоб дотриматись балансу, а тут все перетворюється на фарс. Професію варто цінити та поважати.

Хтось може закинути мені те, що я теж робив якісь речі, які в певний момент важко назвати етичними. Але в мене, за великим рахунком, не було вибору, і цей ризик був виправданий. Суспільство в якийсь момент потребувало команди, яка буде хворобливо, емоційно, експресивно реагувати на факти порушень. Урівноважених, спокійних адвокатів, які радять клієнту терпіти, — достатньо. На ринку потрібні були такі, які раптом що і в пику могли дати слідчому.

Звичайно ми розуміли, що цей ризик межує з адвокатською етикою і навіть з певними адміністративними чи кримінальними правопорушеннями. Але ми ризикували виправдано. Нам потрібно було зайти на ринок. А зараз ми вже на ринку і навчились балансувати між потребами клієнта і правоохоронною системою, щоб вона нас чула.

Урешті-решт усі слідчі знають: якщо приїжджають з Barristers, то краще все ж таки працювати за законом, ніж дістати в пику. Тому зараз уже авторитет працює на нас.

«Неможливість колег по ринку доповнити результати нашої роботи є показовою характеристикою»

— Ми записували з вами інтерв’ю 2 роки тому. Що відбулось у Barristers за цей час і на що варто було б звернути увагу вашим колегам?

— Мені важко сказати, що трапилось за 2 роки. Ми однозначно виросли, стали іншими. Це вже точно не ті хлопці, якими ми були багато років тому. Це вже дорослі люди, які чогось досягли.

Сьогодні ми — серйозне адвокатське об’єднання зі своїми правилами, цінностями, корпоративним стилем. І це не просто бренд, намальований на аркуші, це визначна історія в юридичному середовищі та в правовій системі країни. Тому Barristers сьогодні — це те, що дехто створює десятиліттями.

— Пам’ятаєте, у фільмі «Службовий роман» секретарка Вірочка говорила, що хода робить жінку жінкою? А що робить адвоката адвокатом?

— Адвокати нашої фірми — це ті адвокати, яких хочеться придбати. Це ті адвокати, які є відображенням класичного чоловічого стилю. У нас немає жодного адвоката, який би не відповідав сучасним модним трендам. Це адвокати, які можуть бути прирівняні до ікони стилю.

З точки зору наповнення, ми ще кращі. Тому що ми сьогодні боремося за те, щоб кожний адвокат був вишколеним на професійному рівні й до якості його роботи, документів, знань не було жодних питань. У нашій команді всі партнери є або кандидатами наук або ж тими, хто займається дисертаційними дослідженнями.

У першу чергу адвоката адвокатом, звісно, роблять знання і ці знання повинні бути такими, щоб адвокат був скринею професійної інформації. Молодого адвоката практично завжди доповнює досвід в особі партнера. А зовні це має бути ікона стилю.

У нас є випадки, коли не кожен може собі дозволити пошити одяг на замовлення, але кожен може собі дозволити купити гарний костюм. І не важливо: це відомий світовий бренд чи український виробник. Ми прищеплюємо почуття стилю молодим адвокатам. Тож якщо скласти формулу адвоката, то це: біла сорочка, гарний костюм і професійні знання, які не викликають сумніву в колег.

— Що робить адвоката Barristers не такими, як інші?

— Якщо піддати критиці документально, професійно, стратегічно, то будь-які наші процеси витримують експертизу серйозних конкурентів. У нас було кілька випадків, коли клієнти хотіли альтернативної експертизи наших дій і виконаної роботи. Наші конкуренти на ринку робили такі висновки і, на жаль для них і на щастя для нас, зазначали, що їм нічого додати до нашої роботи. Тому повинна бути присутня повнота виконаних дій в професійному полі, щоб ніхто більше не зміг сказати, що це чимось ще можна доповнити. Неможливість колег на ринку доповнити результати нашої роботи є показовою характеристикою.

«Бізнес сьогодні потрібно захищати від правоохоронців, які розглядають свою роботу як спосіб збагатитися»

— Ви згадали про наукову діяльність партнерів. Ви теж, наскільки мені відомо, у 2017 році вступили в аспірантуру. Чи є вже якісь плоди дослідницької діяльності? І скажіть, будь ласка, чому такий несподіваний вибір спеціалізації, як «конституційне право»?

— Дійсно, наразі на лютий 2022 року планується мій захист кандидатської дисертації. Для мене це не рудимент минулого чи радянської епохи. Це лише показник того, що адвокат і партнер можуть системно, не хаотично, викладати свої думки, знання і формувати свою позицію таким чином, що вона дає абсолютно логічну ідею, пропозицію, яка може мати практичне застосування. Тобто це має бути не просто теорія, а щось, що матиме результат у практичній площині.

Стосовно мене все дуже просто — я є радником такої кількості державних діячів, що коли побачив проблематику їхньої роботи, не міг не спробувати запропонувати щось змінити. Саме тому було обрано конституційне право.

Мене все життя хвилювало питання, чому центральні органи виконавчої влади не можуть займатися нормотворчою діяльністю. Чому їх проекти мають проходити цілий ланцюг або, наприклад, помирати в Кабміні, тому що саме він виступає як суб’єкт нормотворчої ініціативи? Тому саме ця тема мене зацікавила, і ми поринули в неї з моїм науковим керівником. Мені, до речі, пощастило, і сам Юрій Шемшученко включився зі мною в опрацювання питання, чи можуть бути внесені зміни до Конституції та чи може центральний орган виконавчої влади бути суб’єктом нормотворчої діяльності.

— Від досвідчених адвокатів часто можна почути, що популярні закордонні серіали про адвокатів — шкідливі для молодого покоління, яке тільки обрало чи саме обирає шлях, пов’язаний з юриспруденцією. Ви погоджуєтесь із цим? Чи потрібні майбутнім адвокатам авторитети та якими мають бути їх орієнтири?

— Шкідливі ті, хто таке говорить. Поясню чому. І покійний Йосип Бронз був класичним представником того набору знань, на який би слід було орієнтуватися майбутнім адвокатам. Але варто згадати і про те, як він виглядав, а виглядав від завжди «з голочки». Це ж був чоловік, який носив картатий шикарний піджак ще до того, як його стали носити молоді адвокати.

І коли якийсь колишній слідчий у затертому піджаку несе відверті дурниці молодим хлопцям у білих сорочках, які відбирають у нього клієнтів, це не той випадок, коли не варто дивитись серіали й виглядати гарно. Звичайно, це все кіно, й у справжньому житті все інакше. Але це не доводить, що не слід рівнятися на ті картинки, які є в серіалі. Молоді адвокати живуть думкою про те, який в колеги класний Linkoln.

Тому потрібно виглядати так, як Й.Бронз, володіти знаннями на рівні, як Ярослав Зейкан... Суспільство розвивається, і якщо адвокати переймають якусь манеру поведінки, то в рамках ПАЕ їм усе дозволено.

У нас в об’єднанні є адвокат Богдан Забара, який їздить на чорному Dodge. Якби я був молодою дівчиною, звичайно я би колихнувся від такого адвоката, який настільки гарно виглядає та їздить на такому авто. Не знаю, звідки він перейняв цю ідею, але точно не від затертих колишніх слідчих, які нам заздрять.

— У 2020 році вас було обрано головою комісії з питань захисту бізнесу Українського національного комітету Міжнародної торгової палати. Від чого сьогодні потрібно захищати український бізнес? Від хвилі божевільних законопроектів?

— Бізнес сьогодні потрібно захищати від правоохоронців, які розглядають свою роботу не з точки зору професійних обов’язків, які вони беруть на себе та які передбачені законом, а з точки зору того, як набити свою кишеню. Тому бізнес варто захищати від нечистих на руку правоохоронців.

— А може, вони теж мріють гарно виглядати та модно одягатись?

— Тоді їм потрібно йти в адвокатуру. Сьогодні основна частина проблем, з якими стикається комітет з питань захисту бізнесу ICC Ukraine, це або конфлікти конкурентів та наїзд на бізнес, або ж наїзди правоохоронців з намірами цей бізнес поділити.

«Аби досягати таких результатів, як я, потрібно працювати 28/36 або 37/42»

— Під час одного з форумів ААУ пролунала теза про те, що, коли партнери великих юридичних фірм виходять на олімп, вони перестають бути публічними. Чи відчуваєте ви себе вже на олімпі? Якщо ні, то які ще кроки до нього залишились попереду?

— Нині я перебуваю в чудовій професійній формі. Не можу сказати, що перебуваю на олімпі, але мені весь час доводиться відбиватись від колег, які думають, що я заважаю їм досягати таких самих результатів, як у мене. Тож хочу запевнити: аби досягати таких результатів, як я, потрібно працювати 28/36 або 37/42, але точно не 24/7. Це здатні зробити одиниці. Саме тому Barristers стало Barristers за 4,5 року, а ті, хто вважає, що вони на олімпі, ішли до цього десятиліттями.

До того ж я не вважаю, що в часи, як жартує наш Олександр Тананакін, «житалізації», необхідно йти з публічної площини. Саме тому ми з вами й зустрілись. Непублічність — це не про нас, ми, навпаки, будемо максимально публічними. Мені немає чого приховувати, я нічого не крав, працюю на професійній ниві, а якщо це комусь не подобається, це лише показник нашого гарного результату. Бо, якщо у вас є вороги, значить, ви щось та й відстоювали. А ми щось відстоюємо щодня, тому ворогів у нас достатньо, критиків також.

— Адвокатів в Україні вже 60 тис., при цьому популярних і впізнаваних серед них не так уже й багато. Чи завжди успіх в адвокатській діяльності вимірюється саме цим? Чи можна бути непомітним професіоналом?

— Кожен обирає сам, як йому заробляти собі на хліб, а з тим — і шляхи пошуку клієнтів та гонорарів. Нам ніхто не приніс гонорарів або клієнтів без праці. Публічність — це реклама. Медійність — це спосіб залучення клієнтів.

Так, серед непублічних також багато професіоналів. Але серед непублічних мало тих, хто вміє і бажає озвучувати свої думки. Є просто категорія адвокатів, які класно пишуть та говорять, але вони не хочуть виходити в публічний простір. Так і в житті, за великим рахунком. Є люди, яким достатньо, що в них авто середнього класу, на якому вони будуть їздити на дачу найближчі 15 років. Їм нічого не потрібно, вони в 10 разів відчувають себе комфортніше й більш щасливі, ніж я, який працює 49/128. Це — вибір кожного. Тому не можна говорити, що публічні — успішні, а непублічні — ні.

— А що таке успіх, на вашу думку?

— А що таке щастя? Слід скоріше перейнятися саме цим питанням. Успіх — це категорія, яке сприймається кожною людиною по-різному. А щастя — це те, у чому кожна людина відчуває умиротворення та задоволення самим собою. Є особистий сімейний вимір, є професійний і духовний. Це три стовпи, які наповнюють будь-яку особистість. Підсумовуючи, зазначу, що успішним є той адвокат, який відчуває, що він щасливий як людина.

А формули успіху не існує, бо є просто питання таланту. Я вважаю, що в Barristers відбувається відбір талановитих адвокатів. Талант дарований кожному від народження, а вже його розвиток залежить від кожної конкретної людини. Тому працювати, працювати і ще раз працювати. А в нас із 60 тис. адвокатів 97% ледарів.

— 19 грудня відзначається День адвокатури. Після нього зазвичай події на юридичному ринку стихають аж до завершення новорічних свят. Чи можна сказати, що підсумки в адвокатів підбиваються не 31 грудня, а саме в день професійного свята? Якщо так, то який ваш головний підсумок цього року?

— Я в цьому році навчився звільняти людей. Без жалю та докорів сумління, без думки про те, що ця людина робитиме після цього. І це важлива менеджерська навичка. Це напрацьовується лише з роками. Раніше я завжди перекладав цю відповідальність на інших партнерів. А інших підсумків я б і не підводив, бо ще перебуваю в процесі руху по шляху.

А щодо свята, то, мабуть, так, бо після цього настають 2 тижні тиші, і це той момент, коли не розриваються телефони, не призначаються судові засідання та є час подумати про те, куди ти йдеш наступного року. Тож, користуючись нагодою, хочу привітати колег із професійним святом, побажати використати цю тишу для підзарядки на новий продуктивний рік і гордо та з повагою нести надалі звання адвоката.