Післявиборчий синдром

Саркозі невдовзі з’ясує, чи є в його країні політичні процеси. На власній справі

Після президентських перегонів у Франції та програшу представника правлячої партії на поверхню виплили неприємні обставини проведення передвиборчих кампаній за участю екс-президента Ніколя Саркозі. Його соратників — Ніколя Базіра та Тьєрі Гобера — обвинувачують у фінансових махінаціях.

У Франції вперше за 17 років після президентства Франсуа Міттерана, який очолював державу з 1981 до 1995 ро­ку, до влади прийшов соціаліст — Франсуа Олланд. На нього французи покладають великі надії після бурхливого правління Н.Саркозі. Проте, ще не встиг портфель глави держави перейти до рук Ф.Олланда, над командою екс-президента почали згущуватися хмари. Правоохоронні органи виявили зацікавленість до найближчих соратників колишнього глави держави — Н.Базіра та Т.Гобера.

Так, при розслідуванні обставин теракту, що відбувся у 2002 році у пакистанському місті Карачі, під час якого загинуло 11 французьких інженерів, було виявлено зв’язок Пакистану з тодішнім французьким урядом Едуарда Балладюра. За версією слідства, теракт був пов’язаний з фінансовими махінаціями, які супроводжували підписання в 1994 р. контракту про продаж Пакистану трьох французьких підводних човнів. Незаконно отримані комісійні від угод з поставок підводних човнів з Франції пакистанська сторона перераховувала на рахунки двох фірм Heine и Eurolux, які були зареєстровані в Люксембурзі, йшли на передвиборчу кампанію Е.Балладюра (яку він, до речі, програв у 1995 році своєму однопартійнику Жаку Шираку).

Н.Базір був директором виборчого штабу Е.Балладюра. Як вважає слідство, завданням Т.Гобера в цьому штабі була легалізація пожертв та внесків. Звісно, Н.Базір та Т.Гобер спростовують обвинувачення на свою адресу як абсурдні. Н.Саркозі в той час очолював прес-службу передвиборчого штабу Е.Балладюра й знав про «відкати» посередникам.

Тепер, як припускають французькі видання, екс-президенту доведеться дати показання в справі своїх колишніх радників після закінчення місяця з дня складання президентських повноважень, протягом якого він ще перебуває під захистом від судових переслідувань.

Чекають його пояснень і стосовно обвинувачень в отриманні коштів від режиму Муаммара Каддаффі, який нібито фінансував президентську кампанію вже самого Н.Саркозі у 2007 ро­ці. Ймовірно, саме ці обвинувачення, які оприлюднив Сейф Каддаффі, син лівійського лідера, негативно позначилися на рейтингу Н.Саркозі під час виборів і коштували його партії втрати влади.

Також не виключено, що соціалісти пригадають колишньому очільнику Франції, як він усунув від президентських перегонів Домініка Стросс-Кана, спочатку відправивши у вашингтонську штаб-квартиру МВФ, позбавляючи Соціалістичну партію харизми та лідерських якостей Д.Стросс-Кана, а згодом — організувавши скандал для погіршення його репутації, після чого соціалісти були змушені терміново шукати нового лідера, яким став Ф.Олланд.

Враховуючи, що у Франції колишні президенти — особи доторкані (наразі проти екс-президента Ж.Ширака, однопартійця Н.Саркозі, слухається кримінальна справа), перспектива екс-президента потрапити з крісла глави держави на лави підсудних доволі реальна.

До речі, під час свого президентства Н.Саркозі досить активно звинувачував українську владу в політичних переслідуваннях опозиціонерів. Тепер аналогічні закиди він може адресувати своїм співвітчизникам. Та й сам екс-президент свого часу ініціював розслідування щодо конкурента на попередніх виборах — Домініка де Вільпена за обвинуваченням у «співучасті у неправдивому доносі» (у спробі наклепу на Н.Саркозі). Але суд визнав Д.де Вільпена невинуватим.

Отже, Н.Саркозі, можливо, й сам опиниться в схожій ситуації й буде змушений доводити свою непричетність до корупційних дій і йому знадобиться захист світових лідерів, які допоможуть уникнути «політичних репресій». Можливо, Україна тепер прийде на допомогу, вимагаючи від нового президента Франції не переслідувати політичних опонентів.