Анна Вінниченко:

Момент перетину товаром митного кордону України: податкова vs. правники

10 червня 2014 року вдалось одержати перемогу в Окружному адміністративному суді міста Києва над небажанням контролюючих органів керуватись у своїй роботі Законом.

Питання стосується досить суперечливого поняття у сфері зовнішньоекономічної діяльності, як то кажуть, «неповернення валютних цінностей». Згідно постанови правління Національного банку України «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» від 16.11.2012 року №475, розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних.

Все нібито досить чітко і ясно, однак, проблеми виникають коли необхідно встановити момент перетину товаром митного кордону України.

Справа в тому, що податківці трактують це поняття зовсім по іншому ніж правова спільнота. Відбувається це завдяки відсутності чіткої та однозначної позиції у лавах контролюючих органів, як потрібно розглядати подібні питання, от і тлумачать вони законодавство хто на що здатний.

Так контролюючи органи вважають, що підтвердженням момент перетину митного кордону України при імпорті товарів є тільки митна декларація ІМ-40, посилаючись на Лист Міністерства доходів і зборів України від 28.02.2014р. №5093/7/99-99-22-03-01-17.

Це є яскравим прикладом роботи податківців: самі видають нормативні та підзаконні акти, внутрішні документи, які, звісно, підтверджують позицію Міндоходів, і будують на цьому доказову базу, навіть в суді.

Однак, в таких випадках, залишається поза увагою закон та судова практика, які встановлюють протилежне.

Так пунктом 1 розділу «Справи зі спорів з приводу реалізації публічної фінансової політики» Висновків Верховного Суду України, що викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 237 КАС України, за I півріччя 2012 р. від 1 лютого 2013 року закріплено, що моментом вчинення імпортної операції, зокрема моментом поставки товару за такою операцією, для цілей застосування статей 2, 4 Закону України від 23 вересня 1994 р. N 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) є момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України.

Вказана правова позиція відповідає позиції Верховного Суду України в аналогічних спорах, а саме: Постановою Верховного Суду України від 4 липня 2011 року зазначено, що Вищий адміністративний суд України у справі, що розглядається, дійшов правильного висновку, що моментом вчинення імпортної операції, зокрема моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статей 2, 4 Закону N 185/94-ВР є момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України.

Аналогічної позиції додержується ВАСУ у своїй Постанові від 16.11.2012 р. № К-8972/08: «Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що датою проставлення штампу "Під митним контролем" є 18.04.2007 року, то в даному випадку відсутній факт пропуску строку поставки товару, визначений ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Таким чином, за наявності переміщення товаром митного кордону України в рамках встановленого 90-денного терміну, моментом фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України є дата проставлення штампу «Під митним контролем».

Отже, Окружний адміністративний суд міста Києва 10 червня 2014 року безумовно прийняв вірне рішення, що перебіг строку розрахунків за операцією з імпорту  товарів, розпочався з наступного календарного дня після здійснення платежу на користь нерезидента (дата списання коштів з рахунку банку), а завершився моментом перетину товарами митного кордону України та проставлянням відповідної відмітки, а, відтак, передбачений положеннями Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року №185/94-ВР строк, був дотриманий позивачем, з огляду на що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Внаслідок необізнаності з нормами чинного законодавства та, прямо скажемо, непрофесіоналізму, контролюючими органами складаються податкові повідомлення-рішення, які порушують права платників податків, суперечать законодавству, судовій практиці, за рахунок чого, досягається завідомо незаконний результат.

Тому протистояти такому явищу, як спекуляція «недосконалістю законодавства» можна і боротьба з подібними явищами закінчується перемогою закону!

Закон і Бізнес