Нововведення в перегляді

Пленум Вищого господарського суду України

Постанова

23 березня 2012 року             м.Київ                                                 №3

Про внесення змін і доповнень до деяких постанов пленуму
Вищого господарського суду України

 

 

У зв’язку зі змінами, які сталися у Господарському процесуальному кодексі України, та питаннями, що виникли в судовій практиці, і відповідно до пункту 6 частини другої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» пленум Вищого господарського суду України

 ПОСТАНОВЛЯЄ:

 Внести такі зміни і доповнення до постанов пленуму Вищого господарського суду України:

1. Абзац другий підпункту 1 пункту 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 11.10.2010 №2 «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ2 Господарського процесуального кодексу України» доповнити знаком, словами і цифрами: «, а також судові акти Верховного Суду України, ухвалені за результатами здійснення провадження за винятковими обставинами».

2. У постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України»:

2.1. У другому реченні абзацу першого пункту 2 слово «відновлення» замінити словом «поновлення»;

2.2. У пункті 4:

2.2.1. Перше речення абзацу другого викласти в такій редакції: «Апеляційну скаргу може бути повернуто з підстав, зазначених у першому реченні частини другої статті 93, у частині першій статті 97 ГПК, у частині другій статті 106 ГПК»;

2.2.2. У першому реченні абзацу третього слова «названої норми ГПК України» замінити словами і цифрами «статті 97 ГПК»;

2.2.3. Абзац четвертий викласти в такій редакції:

«Суду апеляційної інстанції не слід допускати повернення апеляційних скарг у разі виникнення у нього сумнівів щодо надходження й зарахування сум судового збору до державного бюджету України. У таких випадках суд може і повинен згідно з пунктом 4 статті 65 ГПК витребувати від особи, яка подала апеляційну скаргу, відповідне підтвердження територіального органу Державного казначейства України»;

2.2.4. Абзац дев’ятий викласти в такій редакції:

«Треті особи користуються правами і несуть обов’язки сторони у справі (за деякими винятками щодо третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору); прокурор, який бере участь у справі, несе обов’язки і користується правами сторони (статті 26, 27, 29 ГПК). Тому якщо до апеляційної скарги не додано доказів надіслання її копії третім особам, прокурору, який бере участь у справі, то така апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається господарським судом (пункт 2 частини першої статті 97 ГПК)»;

2.3. Пункти 5 і 6 замінити пунктами 5, 5-1, 5-2 і 6 у такій редакції:

«5. Якщо апеляційну скаргу подано:

особою, яка не має права її подавати, або на процесуальний документ, який не ухвалювався та відсутній у справі, або

повторно після повернення первісної апеляційної скарги на підставі пункту 4 частини першої статті 97 ГПК у разі коли клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги було відхилено, або

повторно після повернення апеляційної скарги на підставі пункту 5 части­ни першої статті 97 ГПК, або

повторно після повернення апеляційної скарги на підставі частини другої статті 93 ГПК у зв’язку з пропуском передбаченого цією нормою річного строку, або

на рішення чи ухвалу місцевого господарського суду, яку вже було переглянуто в апеляційному (касаційному) порядку,

то відповідні обставини виключають перегляд судових актів суду першої інстанції апеляційним господарським судом. У таких випадках останній повинен відмовити у прийнятті апеляційної скарги і винести з цього приводу відповідну ухвалу: щодо апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції — з посиланням на статті 97, 98 ГПК, а щодо апеляційних скарг на ухвали суду — на статті 91, 98 і 106 ГПК.

У разі помилкового порушення апеляційного провадження в зазначених випадках суд апеляційної інстанції припиняє таке провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК.

Якщо апеляційну скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, місцевий господарський суд згідно з частиною другою статті 106 ГПК повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню. Якщо ж місцевий господарський суд помилково не повернув апеляційну скаргу та направив її до апеляційного господарського суду, то останній відмовляє в прийнятті такої скарги з посиланням на статтю 91 та частину другу статті 106 ГПК.

5-1. Частиною третьою статті 22 ГПК на сторони покладено обов’язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, до яких законом віднесено, зокрема, право апеляційного і касаційного оскарження. При цьому за вимогами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, кожний має право на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Таким чином, зловживання процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників цього процесу та вимоги названих Конвенції і Кодексу. Якщо таке зловживання виявляється у повторному (два і більше разів) поданні апеляційних або касаційних скарг на судові рішення, які вже переглянуто відповідно в апеляційному або в касаційному порядку, то:

— суд першої інстанції своєю ухвалою повертає повторно (і більше разів) подану одним і тим же учасником судового процесу апеляційну скаргу на одне й те саме судове рішення місцевого господарського суду, яке вже перевірено в апеляційному порядку, а так само на процесуальний документ, який не ухвалювався та відсутній у справі;

— суд апеляційної інстанції своєю ухвалою повертає повторно (і більше разів) подану одним і тим же учасником судового процесу касаційну скаргу на одне й те саме судове рішення апеляційної інстанції, яке вже перевірено в касаційному порядку, а так само на процесуальний документ, який не ухвалювався та відсутній у справі.

Згадані ухвали про повернення апеляційних і касаційних скарг оскарженню не підлягають, а тому апеляційні і касаційні скарги, подані на такі ухвали, так само підлягають поверненню тими господарськими судами, до яких вони подавалися.

Відповідне повернення в усіх зазначених випадках здійснюється з посиланням на статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частину третю статті 22 і статтю 86 ГПК.

5-2. У розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов’язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК підстав), повинен з’ясувати наявність правового зв’язку між скаржником і сторонами у справі.

Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов’язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв’язку між скаржником і сторонами у справі, в зв’язку з чим відсутній суб’єкт апеляційного оскарження.

6. Статтею 93 ГПК встановлено, що апеляційна скарга, яка подана після закінчення строків, установлених цією статтею, повертається, якщо апеляційний господарський суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Відповідну заяву (клопотання) може бути викладено в апеляційній скарзі чи в окремому документі, і в останньому випадку її має бути подано одночасно з апеляційною скаргою. Заява розглядається, якщо вона надійшла до винесення ухвали про повернення апеляційної скарги.

Заява про поновлення строку розглядається одноособово одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений у встановленому законом порядку.

Наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами частини першої статті 53 ГПК.

Про поновлення або про відмову у поновленні пропущеного строку може зазначатися в ухвалі як окремому документі (за підписом судді, який розглядав відповідне питання у порядку частини другої статті 93 ГПК) або в ухвалах (за підписами суддів) про повернення апеляційної скарги (частина друга статті 93, пункт 4 частини першої статті 97 ГПК) чи про прийняття її до провадження (стаття 98 ГПК).

Ухвалу про відмову у відновленні пропущеного строку подання апеляційної скарги та про повернення останньої може бути оскаржено в касаційному порядку на підставі частини третьої статті 53 ГПК України.

Якщо апеляційну скаргу подано прокурором, органом державної влади чи органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення, то відповідний строк як присічний не може бути поновлено; у таких випадках повернення апеляційної скарги здійснюється на підставі частини другої статті 93 ГПК (а не пункту 4 частини першої статті 97 цього Кодексу).

Господарським судам необхідно мати на увазі, що з урахуванням припису абзацу сьомого пункту 2 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» при апеляційному оскарженні судових рішень місцевих господарських судів, прийнятих до набрання чинності цим Законом, застосовуються, зокрема, правила частини другої статті 93 ГПК (у редакції, яка була чинною на час прийняття таких рішень) щодо можливості відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги протягом трьох місяців з дня прийняття оскаржуваного рішення. Це правило не поширюється на апеляційне оскарження прийнятих до набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» судових рішень місцевих господарських судів особами, які не брали участі у справі і стосовно яких господарський суд вирішив питання про їх права та обов’язки, оскільки ГПК до набрання чинності названим Законом відповідним особам не надавалося право апеляційного оскарження судових рішень і щодо них не застосовувався присікальний тримісячний строк подання апеляційної скарги»;

2.4. В абзаці другому пункту 7 слова «державного мита», «мита» замінити відповідно словами «судового збору», «збору»;

2.5. У пункті 8:

2.5.1. В абзаці третьому цифру «Х» (перед абревіатурою «ГПК») замінити цифрами «ХІ»;

2.5.2. Доповнити пункт абзацом такого змісту:

«Апеляційне провадження у справі може бути припинено з підстав, зазначених у пунктах 1 (у тому числі якщо буде встановлено, що особа, яка подала апеляційну скаргу, не мала права на таке подання) і 6 частини першої статті 80 ГПК»;

2.5.3. Абзац четвертий пункту 9 викласти в такій редакції:

«До згаданих підстав належить, зокрема, необгрунтоване відхилення судом першої інстанції клопотань сторін про витребування господарським судом доказів у порядку статті 38 ГПК. У такому разі суд апеляційної інстанції за відповідним клопотанням сторони самостійно витребує необхідні додаткові докази».

3. У постанові пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 №11 «Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України»:

3.1. Вступну частину після слова і цифри «пункту 6» доповнити словами «частини другої»;

3.2. В абзаці другому пункту 3 слова і цифри «виключно з підстав, визначених у частині першій статті 1113 ГПК» замінити словами і цифрами «лише з підстав, зазначених у частині другій статті 110 і в частині першій статті 1113 ГПК України»;

3.3. У пункті 5:

3.3.1. Абзаци третій, п’ятий-сьомий доповнити словом «або»;

3.3.2. Доповнити пункт після абзацу сьомого новими абзацами восьмим і дев’ятим такого змісту:

«повторно після повернення первісної касаційної скарги на підставі пункту 7 частини першої статті 1113 ГПК, або

повторно після повернення касаційної скарги на підставі частини другої статті 110 ГПК у зв’язку з пропуском передбаченого цією нормою річного строку,».

У зв’язку з цим абзаци восьмий і дев’ятий даного пункту вважати відповідно десятим і одинадцятим.

3.4. У пункті 6:

3.4.1. Абзац третій доповнити знаком «,» після слів і цифр «статті 1113 ГПК»;

3.4.2. Доповнити пункт абзацом такого змісту:

«Якщо касаційну скаргу подано прокурором, органом державної влади чи органом місцевого самоврядування після спливу одного року з моменту набрання оскаржуваним рішенням законної сили, то відповідний строк як присічний не може бути поновлено; у таких випадках повернення касаційної скарги здійснюється на підставі частини другої статті 110 ГПК (а не пункту 5 частини першої статті 1113 цього Кодексу)»;

3.5. Доповнити постанову після пункту 6 пунктами 6-1, 6-2 і 6-3 такого змісту:

«6-1. Треті особи користуються правами і несуть обов’язки сторони у справі (за деякими винятками щодо третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору); прокурор, який бере участь у справі, несе обов’язки і користується правами сторони (статті 26, 27, 29 ГПК). Тому якщо до касаційної скарги не додано доказів надіслання її копії третім особам, прокурору, який бере участь у справі, то така касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом (пункт 3 частини першої статті 1113 ГПК).

6-2. За приписом пункту 4 частини першої статті 111 ГПК у касаційній скарзі має бути зазначена суть порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права. Недодержання цієї вимоги тягне за собою повернення скарги на підставі пункту 6 частини першої статті 1113 названого Кодексу. Отже, якщо в касаційній скарзі не зазначено, порушення або неправильного застосування яких конкретно норм матеріального і/або процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій у прийнятті оскаржуваних судових рішень, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень, то касаційна скарга до розгляду не приймається і підлягає поверненню судом.

6-3. У розгляді касаційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи господарським судом нижчої інстанції і яка вважала, що таким господарським судом вирішено питання про її права та обов’язки, касаційна інстанція, прийнявши касаційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягає поверненню з передбачених ГПК підстав), повинна з’ясувати наявність правового зв’язку між скаржником і сторонами у справі. Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи судовими рішення місцевого та апеляційного господарських судів не порушено та що питання про її права і обов’язки стосовно сторін у справі попередніми судовими інстанціями не вирішувалися, то суд касаційної інстанції своєю ухвалою припиняє касаційне провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв’язку між скаржником і сторонами у справі, в зв’язку з чим відсутній суб’єкт касаційного оскарження»;

3.6. Пункт 10 доповнити абзацом такого змісту:

«Касаційне провадження у справі може бути припинено з підстав, зазначених у пунктах 1 (у тому числі якщо буде встановлено, що особа, яка подала касаційну скаргу, не мала права на таке подання) і 6 частини першої статті 80 ГПК»;

3.7. Пункт 11 доповнити новим абзацом третім такого змісту:

«Суд касаційної інстанції не зв’язаний доводами касаційної скарги щодо порушення чи неправильного застосування нижчими судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права та може встановлювати порушення чи неправильне застосування відповідних норм, на які не було посилання в такій скарзі».

У зв’язку з цим абзаци третій—восьмий даного пункту вважати відповідно абзацами четвертим—дев’ятим.

4. Останній абзац підпункту 8.3 пункту 8 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» доповнити реченням такого змісту: «На відповідний орган покладається обов’язок не лише доведення однотипної і одночасної (синхронної) поведінки суб’єктів господарювання на ринку, а й установлення шляхом економічного аналізу ринку (в тому числі, за необхідності, шляхом залучення спеціалістів та експертів) відсутності інших, крім попередньої змови, чинників (пояснень) паралельної поведінки таких суб’єктів господарювання».

5. У постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №17 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами»:

5.1. В абзаці першому пункту 3 цифри «ХІІ» замінити цифрами «ХІІІ»;

5.2. У пункті 8:

5.2.1. Абзац другий підпункту 8.1 викласти в такій редакції:

«Можливість перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 112 ГПК, обмежена трирічним строком з дня набрання відповідним рішенням законної сили (з урахуванням, водночас, наведеного в пункті 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 20.12.2011 №4176-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдос­коналення порядку здійснення судочинства»). Подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами після закінчення цього строку, який є присічним, тягне за собою повернення відповідної заяви без права на її повторне подання (пункт 4 частини шостої статті 113 ГПК). Подання ж відповідних заяв з інших підстав, зазначених у частині другій статті 112 ГПК, будь-яким строком не обмежується»;

5.2.2. Перші два речення абзацу першого підпункту 8.2 викласти в такій редакції: «Згідно з частиною першою статті 114 ГПК перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами здійснюється тим господарським судом, який прийняв це рішення, але в іншому складі суду, оскільки за приписом статті 20 названого Кодексу суддя, який брав участь у розгляді справи, не може брати участь у перегляді прийнятого за його участю судового рішення за нововиявленими обставинами (з урахуванням, водночас, наведеного в пункті 3 розділу ІІ «Прикінцеві положення» названого Закону України від 20.12.2011 №4176-VI). Втім, обмеження, передбачені зазначеною нормою ГПК, поширюються тільки на суддів, які приймали та підписували саме те судове рішення, що переглядається за нововиявленими обставинами, і не стосується суддів, якими приймалися постанови за результатами апеляційного чи касаційного перегляду цього ж судового рішення чи інших судових рішень у відповідній справі»;

5.2.3. Друге речення абзацу другого підпункту 8.3 доповнити словами і цифрами: «за винятком випадків, зазначених у пункті 4 частини шостої статті 113, та у разі повернення заяви на підставі пункту 1 тієї ж частини в зв’язку з відхиленням клопотання про відновлення строку подання заяви».

5.2.4. Перше речення абзацу першого підпункту 8.5 після слів «яку не може бути оскаржено» доповнити знаком і словами «, або повторне подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами після повернення первісно поданої заяви на підставі пункту 4 частини шостої статті 113 ГПК, або повторне подання відповідної заяви після повернення первісно поданої заяви на підставі пункту 1 частини шостої статті 113 ГПК у зв’язку з відхиленням клопотання про відновлення строку її подання».

6. У постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»:

6.1. У пункті 1:

6.1.1. Абзац перший підпункту 1.2.4 підпункту 1.2 доповнити знаком і словами: «, або у перегляді прийнятих за його участю рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами»;

6.1.2. Абзац другий підпункту 1.6 викласти в такій редакції:

«Відповідно до статті 27 ГПК така третя особа може бути залучена до участі у справі за її заявою, а також за клопотанням сторін, прокурора. З підстав, зазначених у другому реченні частини першої згаданої статті, господарський суд залучає певну особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, й за відсутності згаданих заяви чи клопотання. У будь-якому разі судом виноситься з даного питання ухвала з обов’язковим зазначенням у ній, на стороні кого (позивача чи відповідача) залучається ця третя особа»;

6.1.3. Підпункт 1.7 після абзацу третього доповнити новим абзацом четвертим у такій редакції:

«Необхідно також враховувати, що саме лише зазначення в установчих документах чи положенні про наявність у відокремленого підрозділу права представляти юридичну особу в суді (господарському суді) не свідчить про надання такому підрозділові відповідних повноважень та визначення їх кола».

У зв’язку з цим абзац четвертий вважати абзацом п’ятим;

6.2. У пункті 3:

6.2.1. Перше речення абзацу шостого підпункту 3.12 викласти в такій редакції:

«Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права»;

6.2.2. В абзаці третьому підпункту 3.17.4 підпункту 3.17 цифри «223» замінити цифрами «233»;

6.3. Останнє речення підпункту 4.7 пункту 4 викласти в такій редакції: «Від імені останнього в суді з підстав, передбачених частиною першою статті 28 ГПК та частиною четвертою статті 105 Цивільного кодексу України, виступають голова і члени названої комісії, ліквідатор юридичної особи».

Голова Вищого господарського

суду України

В.ТАТЬКОВ

Секретар пленуму Вищого

господарського суду України

Г.КРАВЧУК