Закон і Бізнес


ВРЮ vs. ВККС

Олександр Гончаренко: «Новим законом створено певну конкуренцію між ВРЮ та ВККС»


№14 (1053) 01.04—06.04.2012
3350

Добір кандидатів на посади суддів за новими правилами вже показав себе на практиці. Про недоліки оновленої процедури та їх наслідки, а також про те, чи вдається Вищій раді юстиції дійти консенсусу з Вищою кваліфікаційною комісією суддів, «ЗіБ» розповів керівник служби голови ВРЮ Олександр ГОНЧАРЕНКО.


«Якість знань кандидатів, рекомендованих ВККС, сьогодні значно вища»

 — Які недоліки процедури добору кандидатів на посади суддів за новими правилами вже дали про себе знати? Яким чином, на вашу думку, варто було б удосконалити механізм добору?

— Законом «Про судоустрій і статус суддів» значну роль у процесі добору кандидатів відведено Вищій кваліфікаційній комісії суддів. Що ж стосується Вищої ради юстиції, то в процедурі добору вона фактично виконує контрольні функції та остаточно приймає рішення про відповідність кандидата посаді судді, на яку він рекомендований. Ось чому саме ВРЮ звертає увагу ВККС на недоліки процедури добору кандидатів на посади суддів. Звісно, варто відзначити, що ВККС подолала величезний шлях: те, що було написано на папері, вже реалізовано на практиці. І як би там не було, якість знань кандидатів, рекомендованих ВККС, сьогодні значно вища. Проте, як відомо, не допускає помилок лише той, хто не працює. Якими ж є недоліки процедури добору?

По-перше, це створення ВККС екзаменаційних комісій для оцінювання практичних завдань кандидатів у складі члена ВККС, судді відповідної юрисдикції та науково-педагогічного працівника. Тобто не було дотримано вимог пп.7, 8 ст.66 закону «Про судоустрій і статус суддів» про складання кваліфікаційного іспиту саме перед ВККС. Фактично іспит складався перед особами, які не мали стосунку до кваліфкомісії.

По-друге, ВККС не були розроблені тестові завдання для виявлення моральних і особистих якостей кандидатів на посади суддів та не були перевірені ці якості, хоча норма ч.2 ст.70 згаданого закону це передбачає. На моє переконання, саме високі моральні і особисті якості є першочерговою вимогою до майбутнього судді та запорукою успішного формування суддівського корпусу.

По-третє, ВРЮ встановила непоодинокі факти суперечливих результатів кваліфіспитів. Система тестування не дала можливості персоніфікувати роботи кандидатів, що призводило іноді до комічних випадків — невідповідності інформації про результати кваліфіспиту в кандидата на посаду судді з відомостями, наданими комісією на вимогу ВРЮ.

Також ВККС не створила резерву кандидатів на посади суддів. До проведення конкурсу було допущено значно менше людей, ніж існує вакансій у судах. Як наслідок, виникла нагальна потреба в повторній процедурі добору. І це, незважаючи на те, що значна кількість кандидатів, які склали перший іспит, уже показали досить високий рівень знань.

Крім того, при проведенні конкурсу не були дотримані вимоги щодо юрисдикції. Так, у ч.2 ст.70 закону «Про судоустрій і статус суддів» указано, що «кваліфікаційний іспит полягає у вия­вленні належних теоретичних знань та рівня професійної підготовки кандидата на посаду судді, ступеня його готовності здійснювати правосуддя з питань юрисдикції відповідного суду». Натомість з’ясувалося, що особи, які складали іспит із питань цивільної та кримінальної юрисдикції, подавали заяви та перемагали в конкурсі на зайняття посад у господарських та адміністративних судах і навпаки. Також на офіційному веб-сайті ВККС часто розміщувалася некоректна інформація: одні й ті самі особи були зазначені як учасники на заміщення вакансій у різних судах; деякі прізвища з’являлися після оголошення про завершення прийняття документів.

Вважаю, що конкурс мав би бути організований інакше. Логічно, що особа, яка набрала більшу кількість балів, повинна мати більший вибір серед вільних посад у судах. Тобто після оголошення конкурсу ВККС повинна була б у кожного кандидата в порядку його рейтингу з’ясувати, до якого суду він хоче піти працювати, і потім рекомендувати на цю посаду. Наприклад як це відбувається в Португалії при схожій процедурі добору. Водночас прорахунком процедури стало те, що багато з тих кандидатів, котрі мали високий рейтинг, не потрапили до суду, бо не знали, чи є їхній бал достатнім, у зв’язку з відсутністю повної інформації про всі вакансії в судах на час подання заяв.

Як наголошувалося на підсумкових семінарах з питань добору, недоліки є і в організації спеціальної перевірки кандидатів на посади суддів. Питання виникають і в контексті проведення конкурсів при переведенні людей в інші суди.

Більшість із озвучених недоліків при проведені процедури добору кандидатів на посади суддів були предметом дослідження ВРЮ ще на початку оголошення процедури добору. За участю представників ВРЮ та ВККС проводилися семінари й конференції, на яких відкрито висловлювалися думки про оптимізацію процедури добору кандидатів, необхідність унесення змін до документів, що регулюють діяльність ВККС. На жаль, більшість висловлених пропозицій не була врахована, хоча можна було уникнути значної кількості помилок.

 «Вимога написання реферату — не забаганка ВРЮ»

 — Дехто з працівників ВРЮ брав участь у доборі й успішно пройшов усі етапи. Чи не було у вас бажання випробувати себе в ролі кандидата на посаду судді?

— Питання цікаве. Особливо, коли згадати штовханину серед майбутніх суддів при поданні документів. Довелося навіть викликати наряд міліції. Як біля крамниць у радянські часи... Усе це наштовхнуло на думку: чи не доцільніше було б приймати матеріали поштою?

У мене особисто бажання випробувати себе в ролі кандидата на посаду судді поки що не виникло.

Кілька працівників секретаріату ВРЮ брали участь у доборі, хоч дехто й не склав кваліфікаційного іспиту.

Знаю кожного з працівників секретаріату, які тепер підуть працювати в суди. Ці люди гідні не тільки посади судді, а й будь-якої іншої важливої посади в державі. Особисто мені прикро, що більше не побачу їх у стінах ВРЮ серед наших працівників. І це ще раз підтверджує, що загалом закон «Про судоустрій і статус суддів» мав позитивний вплив на процедуру добору кандидатів на посади суддів.

— Зважаючи на значну кількість кандидатів на посади суддів, навантаження на працівників секретаріату ВРЮ, мабуть, посилилося. Чи вистачає робочих рук і часу для опрацювання матеріалів?

— Навантаження на працівників секретаріату ВРЮ, звісно, збільшилося. Хоч обов’язок проведення спеціальної перевірки кандидатів на посади суддів законом покладено на ВККС, ВРЮ також досліджує документи, що встановлюють відповідність претендента вимогам Конституції, а саме: «на посаду судді може бути рекомендований… громадянин України, не молодший двадцяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою» (ч.3 ст.127).

— На шляху до посади судді ВРЮ встановила ще один бар’єр у вигляді реферату, а ВККС була проти того, щоб кандидати писали реферати, мовляв, це лише затягне процес призначення. На вашу думку, написання реферату було принципово важливим?

— Вимога написання реферату — не забаганка ВРЮ. Закон «Про Вищу раду юстиції» чітко визначає, що разом з поданням Президентові направляється, зокрема, примірник реферату з питань правознавства та рецензія на реферат. До речі, раніше реферат так само не був частиною кваліфікаційного іспиту, тому твердження, що ВРЮ створено ще один бар’єр у вигляді реферату, є помилковим. Наявність реферату дозволяє певним чином вирішити проблему оцінювання ступеня готовності кандидата здійснювати правосуддя (йдеться про питання юрисдикції відповідного суду), чому, як уже говорилося, ВККС не приділила належної уваги. Реферат готується кандидатами згідно з питаннями обраної юрисдикції. Водночас наявність реферату дозволяє ВРЮ перевірити не тільки інтелектуальні здібності претендента, а й аналітичні, психологічні якості.

Яким би досконалим не був тест, він не завжди стовідсотково дасть змогу встановити відповідність кандидата посаді судді. Наприклад, людина може мати вади вимови, які перешкоджають йому нормально вести судові засідання. Тест виявити цього не зможе. Тому необхідність проведення особистої співбесіди з кандидатом залишається вкрай актуальною.

— Які найпоширеніші помилки допускали кандидати у своїх рефератах? Як часто в роботах доводиться бачити плагіат?

— Як не раз зазначали члени ВРЮ, плагіат у рефератах трапляється часто. Проте нерідко виникає питання щодо підтвердження цього факту. Тому негативна рецензія члена ВРЮ через порушення кандидатом правил цитування літератури не завжди була підставою для відмови у внесенні подання про призначення на посаду судді. Інша річ, коли були випадки звичайного копіювання рефератів з Інтернету, коли автор посилався в рефераті на норми вже нечинних актів, наприклад на закон «Про судоустрій України» від 7.02.2002 (досить часта помилка), або допускав правові помилки при написанні реферату. Все це значно ускладнювало проходження кандидатом співбесіди у ВРЮ.

 «ВРЮ, по суті, є «апеляційною інстанцією» відносно ВККС»

 — Чи вдається знайти спільну мову з представниками ВККС у питаннях добору та в інших сферах?

— З боку ВРЮ таких проблем немає. Та, на жаль, мусимо констатувати, що новим законом створено певну конкуренцію між двома органами, яка іноді перешкоджає їх нормальній співпраці. Слід відзначити, що ВРЮ є конституційним органом, відповідальним за формування суддівського корпусу. Саме на її членів покладений обов’язок остаточного вирішення питання щодо відповідності кандидата посаді судді та прийняття рішення про внесення подання про звільнення судді з посади. Відповідно до закону ВРЮ, по суті, є «апеляційною інстанцією» відносно ВККС у питаннях розгляду скарг кандидатів у судді на рішення за результатом кваліфіспиту та скарг суддів на рішення про притягнення їх до дисциплінарної відповідальності. Значний досвід розгляду скарг кандидатів і суддів дає ВРЮ підстави робити певні висновки й узагальнення, які не зовсім подобаються ВККС.

З огляду на особливий статус судді питання притягнення його до відповідальності потребує уважного ставлення. Аналіз рішень ВРЮ за результатом розгляду скарг суддів, притягнутих до дисциплінарної відповідальності, свідчить про суттєві порушення ВККС закону при здійсненні дисциплінарного провадження. Так, до ВРЮ суддями було оскаржено близько 20 рішень ВККС про накладення дисциплінарних стягнень (доган), з яких 10 скарг розглянуто. У 8 випадках скарги задоволені або частково задоволені, а рішення комісії скасовані.

Підставами скасування рішень було:

Також до ВРЮ надійшло 15 рекомендацій ВККС про звільнення суддів з посад за порушення присяги. З них 7 розглянуто та прийнято рішення про їх відхилення.

Підстави такі:

Така статистика розгляду скарг підтверджує те, що кваліфкомісії слід доопрацювати механізм здійснення дисциплінарних проваджень та внесення рекомендацій про звільнення суддів з посад за порушення присяги.

В останніх рекомендаціях експерти Ради Європи вказують на необхідність об’єднання функцій ВРЮ й ВККС. Тому варто подумати над тим, щоб в одному органі вирішувалися всі питання, пов’язані з призначенням на посади суддів та їх кар’єрою. Тим більше що у складі ВРЮ й так функціонують дві секції: з питань призначення суддів на посади і звільнення їх з посад та дисциплінарна секція. Доцільним було б створення у складі ВРЮ кваліфікаційної та дисциплінарної секцій з правом самостійного прийняття рішень. Найбільш важливі питання діяльності або розгляд скарг на рішення секцій розглядалися б ВРЮ в повному складі. Засідання такого органу мог­ло б відбуватися під головуванням Президента, який підписував би прийняті рішення. До речі, така форма діяльності рад юстиції звичайна для європейських країн.

— Двоє кандидатів, яких ВРЮ не підтримала, звернулися до неї із заявами, в яких просили повторно розглянути їхні питання. За яких умов Рада може дати цим людям другий шанс?

— Важко відповісти на запитання, оскільки рішення щодо повторного допуску кандидатів на посади суддів до проходження співбесіди приймалося членами ВРЮ в закритому режимі, як це й передбачено законом. Єдине, що можна сказати: мотивувати такі заяви необхідно дійсно вагомими обставинами.

 «Рішення ВАС не стане підставою для скасування результатів добору в цілому»

 — Чимало кандидатів, які не погоджувалися з результатами кваліфіспиту, оскаржили рішення ВККС до ВРЮ, а потім і до суду. Яка доля цих скарг?

— Як відомо, ВРЮ відмовила в задоволені скарг кандидатів на результати кваліфіспиту. Частина з них потім звернулася до Вищого адмінсуду, який ще не прийняв рішення.

Як би там не було, але більшість кандидатів на посади суддів погодилися з рішенням ВККС, прийнятим за результатами тестування, кваліфіспиту та конкурсу. І тут важливим є те, що рішення комісії було ними сприйняте як справедливе. А ось вердикт Вищого адмінсуду вплине лише на правовідносини за участю тих кандидатів, які звернулися до нього, і не стане підставою для скасування результатів добору в цілому.

— Як відомо, 26 січня цього року ПАРЄ прийняла резолюцію щодо України «Функціонування демократичних інститутів в Україні» №1862(2012), частина якої стосується складу ВРЮ. Чи вплине це на діяльність цього органу?

— Дійсно, в резолюції ПАРЄ зазначено, що «склад Вищої ради юстиції суперечить принципу поділу влади, а також підриває незалежність судової влади. Тому асамблея просить унести поправки до відповідних законів, які б ефективно усували представників Верховної Ради, Президента та прокуратури від членства у ВРЮ. Для прийняття таких поправок ці три установи повинні призначити неполітичних членів Вищої ради юстиції».

Із засобів масової інформації відомо про створення главою Адміністрації Президента робочої групи з метою опрацювання вказаної резолюції. Тому, мабуть, і закон «Про Вищу раду юстиції» буде змінюватися. У цьому випадку повністю підтримую позицію голови ВРЮ Володимира Колесниченка щодо можливості виконати вимоги ПАРЄ в частині формування складу ВРЮ без унесення змін до Конституції, зокрема, шляхом надання права конференціям суддів формувати список суддів. Саме з нього Президент, Верховна Рада будуть призначати по два, а з’їзд адвокатів, з’їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ і всеукраїнська конференція працівників прокуратури — по одному члену ВРЮ .

Цілком обгрунтовано право формування вказаного списку надати відповідним конференціям суддів, оскільки, по-перше, вони, поряд, наприклад, із з’їздом суддів репрезентують більшу частину суддівської спільноти, оскільки формуються по юрисдикціях, по-друге, саме конференції обирають делегатів на з’їзд суддів і, по-третє, конференції суддів значно частіше збираються. Крім того, з’їзд суддів і так призначає трьох членів Ради, у зв’язку з чим виникає певний конфлікт інтересів при формуванні списку осіб, з-поміж яких будуть призначатись інші члени ВРЮ.