Золото — не гроші
Якщо договором передбачено сплату процентів шляхом видачі зливків банківських металів, відсутні правові підстави для покладення на банк відповідальності за порушення зобов’язання. Такого висновку дійшов Верховний Суд України в своїй Постанові від 02.04.2014 №6-21цс14, текст якої друкує газета "Закон і Бізнес".
Верховний Суд України
Іменем України
Постанова
2 квітня 2014 року м.Київ №6-21цс14
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
головуючого — Патрюка М.В.,
суддів: Григор’євої Л.І., Гуменюка В.І., Лященко Н.П., Онопенка В.В., Охрімчук Л.І., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Особи 9 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про стягнення процентів за договором строкового банківського вкладу та 3% річних від простроченої суми процентів за порушення грошового зобов’язання, за заявою Особи 9 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.09.2013,
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2012 року Особа 9 звернулася до суду з позовом до ПАТ «КБ «Надра» про стягнення процентів за договором строкового банківського вкладу та 3% річних від простроченої суми процентів за порушення грошового зобов’язання.
Зазначала, що 19.02.2008 між нею й Відкритим акціонерним товариством комерційним банком «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра», було укладено договір строкового банківського вкладу (депозиту) в банківських металах «Золотий вклад для фізичних осіб» на строк до 19.02.2009, за умовами якого банк прийняв від неї банківський метал — золото у зливках 999,9 проби номіналом 100 г
у кількості 1 шт. — і зобов’язався виплатити їй зазначений вклад та 5% річних на вклад на умовах і в порядку, встановлених цим договором.
Згідно з п.4.4 договору банківського вкладу банк видає вкладникові суму нарахованих процентів зливками банківського золота вагою не менше ніж 20 г; залишок від суми нарахованих процентів, що не є кратним 20 г, банк сплачує в гривнях за офіційним (обліковим) курсом банківських металів Національного банку України на дату сплати процентів.
Посилаючись на те, що ПАТ «КБ «Надра» повернуло їй вклад у банківському металі — золоті 4.11.2011, тобто з порушенням строку, встановленого договором банківського вкладу, а проценти у банківському металі — золоті — на вклад нарахувало лише за період з 19.02.2008 до 19.02.2009 та виплатило їх у період з лютого до серпня 2009 року, просила згідно з п.3.4.6 договору банківського вкладу стягнути з банку 5% річних на вклад за період з 20.02.2009 до 3.11.2011, а саме — 14,1465 г банківського золота 999,9 проби, та на підставі ст.625 Цивільного кодексу стягнути 3% річних від простроченої суми процентів за порушення грошового зобов’язання за період з 19.02.2009 до 3.11.2011, а саме — 8,12 г банківського золота 999,9 проби, а всього — 22,2665 г банківського золота 999,9 проби (20 г банківського золота 999,9 проби та 2,2665 г банківського золота 999,9 проби в гривнях за офіційним (обліковим) курсом банківських металів Національного банку на дату сплати процентів).
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Кіровського районного суду м.Кіровограда від 11.05.2012 в задоволенні позовних вимог Особи 9 відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 14.08.2013 рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від 11.05.2012 змінено частково; у задоволенні позовних вимог Особи 9 про стягнення 3% річних від простроченої суми процентів за порушення грошового зобов’язання, що складає 8,12 г банківського золота 999,9 проби, відмовлено.
Ухвалою ВСС від 16.09.2013 відмовлено Особі 9 у відкритті касаційного провадження з підстав, передбачених п.5 ч.4 ст.328 Цивільного процесуального кодексу.
У заяві про перегляд ухвали ВСС від 16.09.2013 Особа 9 порушує питання про часткове скасування зазначеної ухвали та прийняття нового рішення, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції ст.625 ЦК, що потягло за собою ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
На обгрунтування заяви Особа 9 надала ухвалу ВСС від 3.12.2012, в якій, на її думку, по-іншому застосовано зазначену правову норму.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах ВСС від 17.02.2014 цивільну справу за позовом Особи 9 до ПАТ «КБ «Надра» про стягнення процентів за договором строкового банківського вкладу та 3% річних від простроченої суми процентів за порушення грошового зобов’язання допущено до провадження Верховного Суду в порядку гл.3 розд.V ЦПК.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві Особи 9 доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду дійшла висновку про те, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.
За змістом ст.3605 ЦПК, суд відмовляє в задоволенні заяви про перегляд судових рішень ВС, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.
У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 19.02.2008 між ВАТ КБ «Надра» і Особою 9 було укладено договір банківського вкладу на строк до 19.02.2009, за умовами якого банк прийняв від вкладника банківський метал — золото у зливках 999,9 проби номіналом 100 г у кількості 1 шт. — і зобов’язався виплатити їй зазначений вклад та 5% річних на вклад на умовах і в порядку, установлених цим договором.
Згідно з п.3.4.6 договору банківського вкладу банк зобов’язався повернути вкладникові вклад та сплатити нараховані за ним проценти шляхом видачі через касу банку зливків банківських металів. При цьому повернення вкладу здійснюється неподільними зливками банківського золота проби не нижче 999,9 у зливках номіналом не менше 100 г. Сплата нарахованих процентів здійснюється відповідно до п.4.4 цього договору.
За п.4.4 договору банківського вкладу, банк видає вкладникові суму нарахованих процентів зливками банківського золота вагою не менше ніж 20 г; залишок від суми нарахованих процентів, що не є кратним 20 г, банк сплачує в гривнях за офіційним (обліковим) курсом банківських металів Національного банку на дату сплати процентів.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з банку процентів за договором банківського вкладу з 20.02.2009 до 3.11.2011 та 3% річних від простроченої суми процентів за порушення грошового зобов’язання з 19.02.2009 до 3.11.2011, оскільки обов’язок банку нараховувати проценти за користування вкладом припинився із закінченням строку дії цього договору; крім того, з 10.02.2009 до 10.08.2009 банком введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, який було продовжено до 10.02.2010.
Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині підстав для відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних від простроченої суми процентів за порушення грошового зобов’язання, суд апеляційної інстанції, з висновком якого погодився суд касаційної інстанції, виходив з того, що дія мораторію на сплату 3% річних від простроченої суми процентів за порушення грошового зобов’язання не поширюється, крім того, відповідальність у вигляді сплати 3% річних від простроченої суми процентів за порушення грошового зобов’язання, яка передбачена ст.625 ЦК, може покладатися на боржника за порушення саме грошового зобов’язання, проте зобов’язання, які виникли між сторонами, не є грошовими, тому положення ст.625 ЦК до цих правовідносин не застосовуються.
Разом з тим в ухвалі ВСС від 3.12.2012, яка надана заявником як приклад, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції, який вважав, що за невиконання зобов’язання за договором банківського вкладу зі сплати процентів у банківському металі — золоті — на боржника покладається відповідальність за порушення грошового зобов’язання у вигляді 3% річних у порядку ст.625 ЦК.
Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми матеріального права, а саме — ст.625 ЦК.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції вказаної норми матеріального права, Судова палата у цивільних справах ВС виходить із такого.
Частиною 2 ст.625 ЦК передбачено обов’язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу, з урахуванням установленого індексу інфляції, за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Згідно із ч.1 ст.509 ЦК зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Відповідно до положень стст.524, 533, 625 ЦК грошовим є зобов’язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов’язання зі сплати коштів.
Таким чином, грошовим зобов’язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
За договором банківського вкладу (депозиту), одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) грошову суму (вклад), зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (ч.1 ст.1058 ЦК).
Водночас законом «Про банки і банківську діяльність» поняття «вклад (депозит)» визначається як кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на певний строк зберігання.
Загальний порядок залучення банками України банківських металів від юридичних і фізичних осіб на їх вкладні (депозитні) рахунки регулюється Положенням про порядок здійснення банками вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженим постановою правління Національного банку від 3.12.2003 №516, зареєстрованим у Міністерстві юстиції 29.12.2003 за №1256/8577.
Згідно із цим положенням операції банків із банківськими металами здійснюються — або з фізичною поставкою банківських металів, або без фізичної поставки банківських металів — відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань здійснення операцій з банківськими металами (п.1.1 положення); банк сплачує вкладнику суму вкладу (депозиту) і нараховані за ним проценти у банківських металах, якщо вкладний (депозитний) рахунок відкритий у банківських металах, або на умовах та в порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника — у національній валюті (п.1.6 положення).
З огляду на те що у справі, яка переглядається, за умовами укладеного сторонами договору банківського вкладу був відкритий вкладний рахунок у банківському металі, відповідно, банк узяв на себе зобов’язання сплатити вкладнику суму вкладу й нараховані за ним проценти в банківському металі, а не в грошових одиницях, слід дійти висновку, що таке правовідношення не є грошовим зобов’язанням, тому до спірних правовідносин не застосовуються положення ст.625 ЦК.
Саме з такого розуміння зазначеної норми матеріального права виходив суд касаційної інстанції у справі, яка переглядається, погоджуючись із висновком суду апеляційної інстанції, який, установивши, що договором банківського вкладу передбачено зобов’язання банку зі сплати нарахованих за вкладом процентів шляхом видачі через касу банку зливків банківських металів, дійшов обгрунтованого висновку про відсутність правових підстав для покладення на банк відповідальності за порушення грошового зобов’язання, яку передбачено ст.625 ЦК.
Таким чином, обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, а тому відповідно до ч.1 ст.3605 ЦПК в задоволенні заяви про перегляд рішення суду касаційної інстанції Верховним Судом слід відмовити.
Керуючись п.1 ч.1 ст.355, п.2 ч.1 ст.3603, ч.1 ст.3605 ЦПК, Судова палата у цивільних справах ВС
ПОСТАНОВИЛА:
У задоволенні заяви Особи 9 про перегляд ухвали ВСС від 16.09.2013 відмовити.
Постанова ВС є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п.2 ч.1 ст.355 ЦПК.