Повноваження та обмеження

Мін’юст роз’яснив окремі аспекти діяльності нотаріусів як спеціальних суб’єктів держреєстрації прав на нерухомість

Наразі нотаріуси добре виконують нові повноваження й здатні самостійно впоратися з непростими питаннями, що виникають у їх практичній діяльності. Водночас існує низка проблем, які потребують нормативного вирішення. Про це, а також про окремі повноваження та обмеження нотаріусів як держреєстраторів речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень йдеться в роз’ясненні, підготовленому начальником відділу організаційного забезпечення та контролю у сфері нотаріату департаменту нотаріату та банкрутства Міністерства юстиції Оленою ЗАХАНДРЕВИЧ.

Гарантована послуга, або День у день

З 1 січня 2013 р. набрали чинності зміни до закону «Про державну реє­страцію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», які полягають у тому, що державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб’єкт, на якого покладені функції держреєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Метою прийнятих змін є спрощення процедури державної реєстрації речових прав, набутих за правочинами та виданими нотаріусами свідоцтвами про право на спадщину, запобігання порушення прав фізичних та юридичних осіб у сфері держреєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, гарантування належної та своєчасної реалізації цих прав, підвищення ефективності функціонування Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Забезпечення нотаріусом держреєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за нотаріально посвідченим правочином, виданим свідоцтвом здійснюється шляхом реєстрації нотаріусом в єдиних та державних реєстрах відомостей про посвідчений ним правочин чи видане свідоцтво і подання заяви та всіх документів, необхідних для держреєстрації речових прав та їх обтяжень.

Надаючи право держреєстрації за нотаріально посвідченими правочинами та виданими свідоцтвами про право на спадщину, предметом яких є нерухоме майно, нотаріусу, законодавець потурбувався про те, щоб ця послуга була прозорішою та гарантованою з юридичної точки зору.

Нотаріус може перевірити правильність оформлення документів на стадії посвідчення правочину чи видачі свідоцтва, попередити порушення прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, забезпечити вірогідність внесення записів до держреєстру без помилок, тому що, посвідчуючи правочин чи видаючи свідоцтво, він дуже ретельно перевіряє всі реквізити документів і водночас вносить відповідні записи до єдиних та державних реєстрів тощо.

Крім того, державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії проводиться одночасно з її вчиненням відповідно до ст.15 закону. Тобто нотаріальне посвідчення та реєстрація речового права здійснюються в один день, що дозволяє забезпечити належний рівень захисту гарантованих Конституцією речових прав фізичних та юридичних осіб на нерухоме майно.

Таким чином мінімізується кількість інстанцій, отримання інформації від яких необхідне для вчинення нотаріальних дій, та впроваджується принцип «єдиного вікна», коли нотаріус сам здійснює роботу з держреєстром шляхом отримання необхідних відомостей для вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном та з одночасним здійсненням процедури державної реєстрації речового права, що виникло внаслідок посвідчення правочинів чи видачі свідоцтва про право на спадщину, предметом яких є нерухоме майно.

«Нотаріальні» обмеження та алгоритм дій

Законодавець наділив нотаріуса окремими повноваженнями держреєстратора прав на нерухоме майно, які виникають у результаті нотаріальних дій, а саме: нотаріус здійснює державну реєстрацію прав власності, реєстрація яких була проведена раніше, тобто до 1 січня 2013 р., а також здійснює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно в результаті нотаріальної дії з такими об’єктами.

Також нотаріусу безпосередньо при вчиненні нотаріальної дії надана можливість отримати витяг з держреєстру.

Разом з цим нотаріус як спеціальний суб’єкт не здійснює функцій щодо ведення реєстраційних справ про об’єкти нерухомого майна та не видає свідоцтв про право власності на нерухоме майно.

Частиною 3 ст.9 закону «Про нотаріат» встановлені аналогічні обмеження щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на своє ім’я і від свого імені, на ім’я і від імені свого чоловіка чи своєї дружини, його (її) та своїх родичів.

Алгоритм дій нотаріуса для забезпечення належного одночасного посвідчення правочину і реєстрації речового права складається з таких етапів:

• прийняття документів для проведення реєстрації;

• прийняття документів для вчинення нотаріальної дії;

• встановлення факту можливості вчинення нотаріальної дії;

• встановлення факту можливості проведення реєстрації;

• реєстрація заяви для проведення державної реєстрації;

• вчинення нотаріальної дії;

• здійснення реєстрації речового права за новим власником у держреєстрі.

Процес — на контролі

Наразі нотаріуси добре виконують нові повноваження, здатні самостійно впоратися з непростими питаннями.

Проте розв’язати деякі з проблем неможливо без нормативного вирішення. Законодавчого вирішення потребують питання збільшення строку передання документів для формування справ до органів Укрдержреєстру нотаріусами; державна реєстрація відступлення прав за договорами факторинга та договорами застави нерухомого майна (іпотеки), право власності на яке не зареєстроване в держреєстрі; проведення певних реєстраційних дій перед вчиненням нотаріальної дії, зокрема питання здійснення держреєстрації за дублікатами, тощо.

З метою подальшого спрощення процесу державної реєстрації внесено зміни до відповідних наказів Мін’юсту. Зокрема, передбачено запов­нення заяв про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за допомогою загальноприйнятих технічних засобів, надання можливості нотаріусу отримувати інформацію з відповідних реєстрів до здійснення ним держреєстрації прав перед учиненням нотаріальної дії з нерухомим майном.

Процес надання реєстраційних послуг населенню нотаріусом постійно перебуває на контролі Мін’юсту, й надалі планується суттєве його вдосконалення.