Палати узгодили позиції

Нарахування протягом дії мораторію штрафних санкцій суперечить приписам статей 58, 85 закону «Про банки і банківську діяльність». На це звернув увагу Верховний Суд України у своїй Постанові від 10.12.2013 №21-224а13, текст якої друкує газета "Закон і Бізнес".

Верховний Суд України

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

10 грудня 2013 року м.Київ №21-224а13

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах та Судової палати у господарських справах Верховного Суду України у складі:

головуючого — Кривенка В.В.,

суддів: Барбари В.П., Балюка М.І., Берднік І.С., Гуля В.С., Гусака М.Б., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Колесника П.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Потильчака О.І., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., Фесенка Л.І., Шицького І.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом управління Пенсійного фонду в м.Марганець Дніпропетровської області до Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) (в подальшому змінило назву на «Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк») про стягнення штрафу,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2009 року управління ПФУ звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з Банку штраф у сумі 1793 грн. 18 коп.

Позов мотивовано тим, що Банк на порушення вимог §3 ст.8 розд.ІV договору від 3.01.2008 №20 «Про зарахування і виплату пенсій та допомог через Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство)» після надходження відомостей про смерть одержувачів своєчасно не повертав суми пенсій та грошової допомоги, зарахованої на поточний рахунок пенсіонера, за що §1 ст.6 розд.ІІІ договору передбачена відповідальність. Окрім цього, позивач зазначив, що мораторій, який було введено на 6 місяців із 7.10.2008, не поширюється на обслуговування поточних пенсійних рахунків, а також на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв’язку із зобов’язаннями Банку за вказаним договором під час здійснення тимчасової адміністрації.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 24.02.2010, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 8.06.2011, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд ухвалою від 27.02.2013 рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.

Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, Банк звернувся із заявою про його перегляд Верховним Судом з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.237 Кодексу адміністративного судочинства.

На обгрунтування заяви додано копії постанов ВАС від 3.03 та 15.06.2011 (справи №№16/147-10, 16/263-10 відповідно), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове правозастосування.

Ухвалою від 30.05.2013 ВАС допустив цю справу до провадження Верховного Суду.

У справі, що розглядається, касаційний суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, погодився з їхнім висновком про те, що дія мораторію, який було введено Національним банком з 7.10.2008 по 6.04.2009, не поширюється на зобов’язання Банку перед управлінням ПФУ щодо повернення на банківські рахунки виконавчих органів ПФУ сум коштів, не використаних для здійснення пенсійних виплат, які знаходились на поточних рахунках пенсіонерів, які померли, за умови своєчасного і в повному обсязі їх фінансування, а отже, управління ПФУ правомірно застосувало до відповідача штраф за порушення поточних зобов’язань.

У справах, судові рішення в яких додано до заяви на підтвердження неоднакового правозастосування, Вищий господарський суд дійшов висновку, що нарахування пенсійними органами штрафних санкцій в період дії у відповідачів мораторію на задоволення вимог кредиторів є безпідставним та суперечить приписам стст.58 та 85 закону «Про банки та банківську діяльність» від 7.12.2000 №2121-ІІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції положень ст.85 закону №2121-ІІІ, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах та Судової палати у господарських справах Верховного Суду виходить із такого.

Частиною 11 ст.106 закону від 9.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що виконавчими органами Пенсійного фонду за несвоєчасне повернення на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду сум коштів, не використаних для здійснення пенсійних виплат, за умови своєчасного і в повному обсязі їх фінансування, на банки, які здійснюють виплату і доставку пенсій, накладається штраф у розмірі своєчасно не повернених сум пенсійних виплат. Аналогічний розмір штрафу за таке несвоєчасне повернення коштів визначено і в §1 ст.6 розд.ІІІ договору.

З метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, який відповідав би встановленим цим законом та нормативно-правовими актами НБУ вимогам, Національному банку надано право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більш ніж шість місяців (ч.1 ст.85 закону №2121-ІІІ).

Відповідно до ст.2 вказаного закону мораторій — це зупинення виконання банком майнових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною 2 ст.58 закону №2121-ІІІ встановлено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов’язань, зокрема у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань перед кредиторами та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) (п.2 ч.3 ст.85 закону №2121-ІІІ).

У справі, яка розглядається, суди встановили, що правопорушення Банку щодо несвоєчасного повернення коштів на рахунок управління ПФУ мало місце під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного постановою правління Національного банку від 7.10.2008 №308 «Про призначення тимчасової адміністрації у АКБ «Промінвестбанку» з 7.10.2008 по 9.04.2009.

За таких обставин та з урахуванням наведеного, на думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах та Судової палати в господарських справах ВС, нарахування протягом дії мораторію штрафних санкцій суперечить приписам стст.58, 85 закону №2121-ІІІ, а отже, управління ПФУ неправомірно застосувало до Банку штраф за несвоєчасне повернення коштів на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду.

Ураховуючи наведене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах та Судової палати в господарських справах ВС дійшла висновку, що касаційний суд при вирішенні справи неправильно застосував норми матеріального права.

Керуючись стст.241—243 КАС, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах та Судової палати в господарських справах ВC

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» задовольнити.

Ухвалу ВАС від 27.02.2013 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого п.2 ч.1 ст.237 КАС.