Напередодні напіврозпаду

Бельгійські політики схиляються до конфедеративного устрою

Віце-прем’єр, міністр соціальних справ і охорони здоров’я Лоретт Онкелінкс, яка представляє соціалістів-франкофонів, передбачила поділ Бельгії.

«Більше не можна ігнорувати, що цього (незалежності Фландрії, найбільш економічно розвиненого регіону Бельгії. — Прим. ред.) хоче більша частина фламандського населення. Тому треба готуватися до кінця Бельгії», — заявила Л.Онкелінкс.
Те, що в Бельгії не все гаразд у відносинах між двома найбільшими громадами (валлонською та фламандською), не є таємницею. Багато хто якраз дивується, що держава, де змушені уживатися один із одним представники таких різних народів, змогла проіснувати 180 років. Міжна¬ціональні протиріччя існували в цій країні з моменту створення.
Фламандці, які складають більше половини населення, практично завжди були невдоволені своїм становищем. Довгі роки в по¬літичному і громадському житті повністю домінувала французька мова. Нею досі говорить більшість жителів Брюсселя (історично фламандського міста), переважно французькою спілкувалися всі королі Бельгії.
Король бельгійців Альберт II звільнив лідера франкофонної Соціалістичної партії Еліо ді Рупо на особисте прохання того від дорученої йому монархом місії ведення попередніх переговорів щодо формування нового федерального уряду Бельгії. Замість нього посередниками з питань виведення переговорного процесу з глухого кута призначені голови Палати представників і Сенату Андре Флао і Данні Петерс, які розпочали чергові консультації з лідерами політичних партій.
Е. ді Рупо вже заявляв, що він намагався «примирити непримиренне»: фламанд¬ські політичні партії, насамперед Новий фламанд¬ський альянс на чолі з лідером націоналістів Бартом де Вейвером, котрий отримав переконливу перемогу на дострокових парламентських виборах 14 червня, як і раніше наполягають на зміні федеративного устрою Бельгії на конфедеративний, тоді як політичні об’¬єднання франкомовних бельгійців виступають проти зміни чинного адміністративно-територіального поділу країни. Франкофонам і Новому фламандському альянсу потрібно сформувати більшість в уряді.
Після складення повноважень головного парламентера Е. ді Рупо передрік політичний хаос у країні.
Рішення провести вибори в червні 2010 року, за підсумками яких нині формується уряд, було прийняте після відставки колишнього Кабінету міністрів, члени якого продовжують тимчасово виконувати свої обов’язки. Причиною цього стала чергова невдала спроба бельгійських полі¬тиків вирішити проблему адміністративного поділу двомовного виборчого округу Брюссель — Галле — Вілвоорде, яку фламандські та валлонські партії тривалий час безрезультатно намагаються врегулювати.
Федеральний уряд країни досі беззмінно очолювали політики-фламандці.