Неконституційна послідовність
ВРЮ намагаються позбавити «керівних» повноважень за допомогою КС
Важко здивувати тим, що прогнозувалося заздалегідь. 54 бютівці на минулому тижні внесли до Конституційного Суду подання, в якому поставили під сумнів низку положень закону «Про судоустрій і статус суддів», зокрема в частині наділення Вищої ради юстиції повноваженнями призначати та звільняти керівників судів.
Як прогнозував наш тижневик, відсутність в Основному Законі згадки про таке право ВРЮ і послідовна позиція КС у питанні розширення законодавчими актами повноважень будь-якого конституційного органу, навряд чи дає підстави сподіватися на збереження за Радою нових функцій.
Де тонко — там і рветься
Судова реформа, яку здійснили фактично за 4 місяці, має головний недолік: намагання авторів закону запровадити нововведення, залишаючись у межах чинних конституційних положень. Якщо, наприклад, у питаннях призначення, обрання та звільнення суддів знайшовся спосіб формально усунути Верховну Раду та Президента від виконання конституційних функцій, то розширення повноважень ВРЮ, які чітко окреслені в ст.131 Конституції, від самого початку ставилося під сумнів.
У поданні, яке наприкінці серпня направили на вул. Жилянську 54 народні депутати, вони на півсотні сторінках виклали аргументи щодо неконституційності цілої низки нововведень. Зокрема, щодо:
- мови судочинства, в частині обов’язковості для органів судової влади користуватися при здійсненні правосуддя виключно державною мовою;
- «декоративних» фун¬к¬цій Верховної Ради у формуванні суддівського корпусу;
- надання Президентові права ліквідовувати суди та переводити суддів, обраних безстроково, що не передбачено в його конституційних повноваженнях, водночас позбавлення глави держави права визначати кількість суддів у судах, що, на думку авторів подання, є складовою процедури утворення суду;
- підходів до побудови судової системи, включаючи скасування повноважень Верховного Суду як найвищого судового органу;
- запровадження положень, які уможливлюють учинення «законного впливу» на суддів;
- необхідності прохо¬дження кандидатами спе¬ціальної підготовки при їх доборі на посаду судді;
- дискримінаційних норм стосовно законників загальних судів при формуванні вищих органів суддівського самоврядування;
- звуження, всупереч ч.3 ст.22 Конституції, змісту, обсягу та гарантій реалізації громадянами права на судовий захист, що полягає в значному скороченні строків позовної давності, термінів і можливостей апеляційного та касаційного оскарження, зниженні рівня гласності та відкритості судового процесу, незабезпеченні основних засад судочинства тощо.
При цьому найбільше зауважень «назбирали» саме процесуальні новели, а також норми стосовно статусу ВС та повноважень ВРЮ.
Так, у поданні наголошується, з посиланням на рішення КС від 21.05.2002 №9-рп/2002, що «Вища рада юстиції є органом, статус якого встановлено Конституцією». Отже, відповідно до ч.2 ст.19 Основного Закону він зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А, на думку нардепів, новий закон наділив ВРЮ такими функціями, які в ці межі не вписуються. Йдеться про право призначати та звільняти керівників судів, а також можливість перегляду чи скасовування рішення Вищої кваліфіка¬ційної комісії суддів.
На перехресті позицій
Через великий обсяг зауважень, які містяться в поданні, наразі лише спробуємо з’ясувати, чи можна віднайти орган, який, не змінюючи Конституції, міг би отримати право призначати керівників судів, з урахуванням правових позицій, які раніше висловлювали судді КС.
Позбавляючи у 2007 році цього права главу держави, а згодом, у 2009-му, — Раду суддів України, КС констатував, що такі функції мають бути застережені за певним органом у законі, але — з урахуванням переліку повноважень із Закону Основного.
Певною мірою можна було б послатися на п.1 ч.1 ст.131 Конституції, який дає право ВРЮ вносити подання про призначення суддів на посади. І, послуговуючись схожістю термінів, стверджувати, що під поняття «посади» підпадають й адміністративні призначення в судах. Однак Суд уже давав офіційне тлумачення цього пункту й у рішенні від 13.10.2001 №14-рп/2001 констатував, що йдеться лише про право ВРЮ вносити подання Президентові про перше призначення на посаду професійного судді. Тому єдиний орган конституційної юрисдикції зауважив, що «зі змісту положень Конституції не випливає належність до відання Вищої ради юстиції внесення подань про призначення суддів на адміністративні посади в судах загальної юрисдикції та про звільнення їх з цих посад».
Крім того, за більш розширеного тлумачення цієї норми право призначення на адмінпосади належало б не ВРЮ, а главі держави. Однак у Президента також обмежене актом найвищої юридичної сили коло пов¬новажень, яким адмінпосади в судах не охоплюються. Що й констатував оновлений склад Суду в першому ж своєму рішенні від 16.05.2007 №1-рп/2007.
З другого боку, в його мотивувальній частині відзначено, що, заперечуючи право Президента призначати голів судів та їхніх заступників, КС урахував і низку рекомендацій міжнародних організацій, які радять задля незалежності третьої гілки влади унеможливити вплив Уряду та парламенту на кар’єру суддів. Також Суд узяв до уваги положення Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, схваленої указом Президента від 10.05.2006 №361, яка передбачає, що судове керівництво мають призначати органи суддів¬ського самоврядування.
Саме на перетині всіх цих позицій Верховна Рада й мала б відшукати орган чи органи, яким довірити призначення на адмінпосади в судах. З огляду на попередні позиції суддів КС, європейським стандартам відповідало б віднесення цієї функції до відання рад суддів відповідної спеціа¬лізації. В окремій думці до рішення №1-рп/2007 суддя КС Володимир Кампо, зо¬крема, наголошував, що при прийнятті нових законів «суддівське самоврядування як елемент конституційного устрою та гарантії самостійності судів і незалежності суддів не може звужуватися».
З наступного рішення дізнаємося, чи змінилася за 3 роки позиція суддів КС. А до того часу саме по собі подання не завадить Вищій раді юстиції вже на най¬ближчому засіданні, яке за¬плановане на 6 вересня, скористатися новими повноваженнями й заповнити керівні вакансії в судах. На цілком законних підставах.
Роман ЧИМНИЙ
P.S.Інші зауваження нар¬депів до закону «Про судоустрій і статус суддів» проаналізуємо у наступних числах нашого тижневика.
Пряма мова
Сергій КІВАЛОВ, голова Комітету ВР з питань правосуддя:
—Перспективи для цього подання в Конституційному Суді просто не існує. Я здивуюсь, якщо воно буде прийняте до провадження. Ухвалений закон «Про судоустрій і статус суддів» не порушує жодного пункту Конституції.