Соціальні спори в пошуках істини
Адмінсуди намагаються виробити єдиний підхід до захисту пільгових категорій громадян
Інститут адміністративного судочинства покликаний поставити суб’єкта владних повноважень на один щабель з громадянином і зобов’язати першого довести в суді правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності. Проте, як убачається з аналізу судової практики, дотепер у завершеному вигляді відсутній правовий захист фізичних та юридичних осіб у відносинах з державними адміністративними органами в окремих категоріях справ.
Судочинство на рівних
За загальними конституційними принципами, держава гарантує для своїх громадян належні умови для життя, належний рівень освіти, належне медичне обслуговування, належне соціальне забезпечення та інші гарантії, які мають реалізовуватись у країні шляхом прийняття відповідних нормативно-правових актів. Відповідно до ч.2 ст.3 Конституції права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, особливо щодо захисту нужденних верств населення. Адже відповідно до ст.46 Конституції громадяни мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, у старості тощо.
За останнє десятиріччя приймалися закони, які теоретично гарантували соціальну допомогу пільговим категоріям громадян, проте фактично не виконувалися. Так, після ухвалення у 2004 році закону «Про соціальний захист дітей війни» з'явилася нова категорія осіб. «Дітьми війни» цим законом визначено громадян, яким на 2 вересня 1945 року не виповнилося 18 років.
Україна була першою (і дотепер є єдиною) державою у світі, яка встановила правовий статус «дитина війни» понад 6 млн своїх громадян. Проте через невиділення в державному бюджеті коштів на такі виплати, норми важливого соціального закону тривалий час не виконувалися. Починаючи з 2007 року Конституційний Суд своїми рішеннями визнавав неконституційними положення законів щодо соціальних виплат. Відтоді позовні заяви від «дітей війни» заполонили вітчизняні суди.
З огляду на те що завданням судочинства є вирішення спору, пошук та встановлення істини, суд не може бути пасивним спостерігачем, коли заручниками цієї ситуації сьогодні стали тисячі громадян та фактично вся система адміністративного судочинства. З метою вироблення єдиної судової практики у справах щодо соціальних виплат, які є наразі найпоширенішими, орієнтуючись на високопрофесійну діяльність та позитивний результат, уже з початку своєї діяльності Вінницький апеляційний адміністративний суд розпочав роботу над пошуком шляхів урегулювання проблем, виявлених під час здійснення правосуддя.
Вже за перших півроку діяльності наш суд розглянув 6437 справ, серед яких левову частку займають соціальні спори, предметом яких є рішення та дії відповідних державних органів щодо нарахувань та виплат різноманітних видів соціального забезпечення.
Проблема масовості справ, що торкаються інтересів найбільш уразливих верств української спільноти, залишається актуальною для всієї адміністративної юстиції та спонукає до дієвих організаційних заходів у цій сфері, оскільки своєю масштабністю витісняє інші проблеми, які також потребують вирішення.
Проблеми з особливостями
Задля надання рекомендацій, керуючись п.4 ч.1 ст.27 закону «Про судоустрій і статус суддів», ми провели семінари для місцевих загальних судів, зокрема на тему «Проблемні питання застосування законодавства під час розгляду та вирішення адміністративних справ, пов'язаних із соціальними виплатами». Такі заходи відбулись для голів та суддів місцевих загальних судів Вінницької, Хмельницької та Чернівецької областей. У даних заходах також узяли участь керівники головних управлінь Пенсійного фонду в зазначених областях та головних управлінь праці та соціального захисту населення обласних державних адміністрацій. Під час семінарів було обговорено низку проблем, що стосуються особливостей розгляду справ, пов'язаних із соціальними виплатами громадянам, віднесеним до категорій «діти війни», «чорнобильці» та «працюючі пенсіонери».
Особливу увагу ми приділили питанню запровадження процедури прискорення розгляду справ індивідуального характеру (ст.1832 КАС), до яких віднесені справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання соціальних виплат, доплат, послуг, допомоги, захисту, пільг. Адже метою цієї процедури, введеної до КАС законом «Про судоустрій і статус суддів», було прискорення розгляду таких справ та забезпечення негайного виконання рішень заради оперативного та ефективного судового захисту порушених прав.
Також було окреслено питання застосування строків звернення до адміністративного суду. Так, під час обговорення судді Вінницького апеляційного адміністративного округу дійшли висновку, що, враховуючи ч.2 ст.99 КАС, у разі відсутності спору про право, право позивача на перерахунок пенсії підлягає захисту в період з дати, що передує 6 місяцям до дня звернення до суду. Проте суд не може обмежувати орган, відповідальний за здійснення періодичних виплат, певним часом, а отже, і не повинен установлювати кінцевого терміну виплати пенсії.
Судді ж апеляційної інстанції звернули увагу на те, що судам першої інстанції необхідно застосовувати строк звернення до суду залежно від виду платежу та тривалості періоду, за який виник спір, ураховувати можливі випадки, коли в частині вимог позовну заяву слід залишати без розгляду з огляду на норми ст.100 КАС, а в іншій частині відкривати провадження.
Недоліки захисту
Не зупиняючись на шляху врегулювання питань справедливого соціального захисту громадян у судовому порядку, Вінницький апеляційний адмінсуд ініціював проведення круглого столу з адвокатами округу. Проаналізувавши практику перегляду рішень судів першої інстанції у цій категорії спорів, ми зробили висновки, що в позовних вимогах допускаються неточності: не враховується специфіка здійснення правосуддя в таких справах, у деяких випадках позовні заяви не відповідають змісту та формі, які встановлені КАС, що, своєю чергою, гальмує своєчасний та ефективний захист осіб, передбачений таким видом процесуального розгляду, як скорочене провадження.
Крім виявлених недоліків оформлення позовних заяв, було обговорено останні зміни в законодавстві, яким регулюються соціальні виплати. При розгляді адміністративних спорів цієї категорії донедавна суди керувалися законами, якими встановлені відповідні розміри виплат, доплат, допомоги та пільг, зокрема такими, як «Про соціальний захист дітей війни», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». З 19 червня цього року, після набуття чинності законом «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2011 рік» від 14.06.2011, норми і положення цих законів застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду на 2011 рік.
Винесені на обговорення круглого столу проблеми викликали гарячу дискусію серед присутніх. Запрошені на захід адвокати вказували на низку прогалин у законодавстві при розгляді справ, пов'язаних із соціальними виплатами, а також наголосили на необхідності запровадження єдиного підходу до вирішення цих питань.
***
Підсумовуючи, можемо зробити висновки про важливість такої діяльності. Адже обговорення нагальних проблем у правозастосовній діяльності із суддями сприяє виробленню єдиної судової практики та вдосконаленню здійснення судочинства. По-друге, дискусії з представниками захисту засвідчили посилений інтерес у суспільстві до цієї проблеми. Разом з тим такі комунікативні заходи сприяють тому, що всі органи державної влади спрямовуватимуть свої зусилля на подолання назрілих проблем та на забезпечення передбачених Основним Законом прав та гарантій громадян.
Проте, на жаль, на сучасному етапі розвитку судової гілки влади нерозв'язаним залишається питання виконання судового рішення, оскільки саме це є запорукою ефективного правосуддя. Основним законодавчим механізмом, покликаним забезпечити виконання рішень суду, є відповідальність за його невиконання. Саме тому судам необхідно активізувати застосування наданих ст.267 КАС повноважень щодо такого контролю та зобов'язувати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання вердикту. Тож судовий захист набуде реального змісту тільки тоді, коли суд сповна використає всі необхідні для цього механізми.
Підбиваючи підсумки проведеної роботи, можна зауважити, що, попри ще наявні недоліки, досвід на цьому шляху є обопільно корисним і продуктивним.