Радник Президента — представник Президента у КС Олена ЛУКАШ

«Своїм рішенням КС підтвердив, що верховенство права — це актуальна практика, а не порожні декларації»

Леонід Кучма від моменту створення єдиного органу конституційної юрисдикції постійно звертався до нього задля розв'язання законодавчих суперечок з Верховною Радою. Віктор Ющенко взагалі вів конституційні баталії на два фронти — з парламентом та Урядом. А ось за півтора року президентства Віктора Януковича з вул. Банкової до КС не надійшло жодного подання. Кореспондент «ЗіБ» вирішив з'ясувати причину такого «мовчання» у радника Президента — представника Президента у Конституційному Суді Олени ЛУКАШ.

«Дискусій стосовно обсягу владних повноважень сьогодні виникає значно менше»

— Олено Леонідівно, з чим пов'язана відсутність конституційних подань глави держави до КС? У нас не залишилося сумнівних законодавчих норм чи обирається інший шлях їх усунення?

— Дійсно, компетенційні спори, тобто спори щодо повноважень конституційних органів державної влади становили левову частку справ, які розглядав Конституційний Суд, особливо після набрання чинності законом «Про внесення змін до Конституції України» від 8.12.2004 №2222-ІV. Загальновідомо, що цим законом у Конституцію, зокрема в установлений нею механізм здійснення державної влади, було закладено низку системних супе­речностей, створено передумови для гострої політичної кризи.

Водночас відновлення, за рішенням КС від 30.09.2010 №20-рп/2010, дії норм Конституції в редакції 1996 року та прийняття закону від 1.02.2011 №2952-VI сприяло тому, що вдалося досягти політичної стабілізації та консолідації влади, а отже, дискусій стосовно обсягу владних повноважень сьогодні виникає значно менше.

Окрім того, не слід забувати, що дієвим способом гарантування додержання Конституції, прав і свобод людини і громадянина є не лише звернення глави держави до Конституційного Суду, а й застосування гарантом права вето, зокрема стосовно прийнятих парламентом законів, які містять неконституційні норми, ще до набрання ними чинності. Це право Президент неодноразово реалізовував.

— За якими показниками оцінюється робота представника Президента у КС: за кількістю виграних справ, унесених конституційних подань чи за якимись іншими критеріями?

— Такі критерії значною мірою залежать від суспільно-політичної ситуації в країні та мети, що ставить перед собою особа, яка займає президентський пост. Якщо всередині владного механізму йде безперервна політична війна, а відносини між найвищими органами держави нагадують, як ви влучно відзначили, поле битви, то для учасників баталій найважливіше — це перемога за будь-яку ціну, нейтралізація політичного противника, зокрема шляхом зупинення дії його актів та відповідного звернення до Конституційного Суду, як це передбачалося щодо актів Кабінету Міністрів ст.106 Конституції в редакції закону №2222-ІV.

Натомість в умовах нормального функціонування системи державної влади роль представника Президента в Конституційному Суді полягає насамперед у забезпеченні фахового представництва глави держави як гаранта додержання Основного Закону, прав і свобод людини і громадянина в конституційному провадженні.

— Що складніше: захищати власну позицію чи спростовувати аргументи інших суб'єктів права на конституційне подання та звернення?

— По суті, захистити власну позицію (тобто позицію Президента під час розгляду справи в КС) часто означає спростувати аргументи іншої сторони, довести свою правоту. Причому грунтуючись не на принципі «моя позиція правильна, бо вона моя», а виходячи із засадничих положень Конституції, системного аналізу її норм, практики застосування та тлумачення Основ­ного Закону Конституційним Судом, а також досягнень конституційного права.

— Коментуючи прийняття пенсійної реформи, міністр соціальної політики Сергій Тігіпко зауважив, що деякі нововведення є сумнівними з огляду на конституційні гарантії. Але зміни усе-таки схвалили, сподіваючись на розсуд суддів КС. Чи проводите ви попередній аналіз конституційності проектів законів, які до Верховної Ради вносить Уряд чи Президент?

— Звичайно, глава держави як гарант додержання Конституції, прав і свобод людини і громадянина не може залишатись осторонь законодавчого процесу, є його активним учасником, зокрема на стадії промульгації закону. Тому в Адміністрації Президента ведеться робота щодо аналізу прийнятих парламентом законів, у тому числі стосовно їх відповідності Конституції. У разі необхідності готуються пропозиції та зауваження, які подаються главі держави.

Відповідними підрозділами Адміністрації Президента забезпечується підготовка і здійснюється юридична експертиза проектів законів, які вносяться Президентом до парламенту в порядку законодавчої ініціативи. Також вивчаються і законопроекти, які ще Верховна Рада не ухвалила.

Стосовно можливого розгляду Конституційним Судом питань щодо пенсійної реформи. Цілком очевидно, що після набрання чинності відповідним законом, він, як і будь-який інший чинний закон або його окремі положення, може бути оскаржений до КС за поданням визначених суб'єктів, зокрема не менш як 45 народних депутатів, й у разі відкриття конституційного провадження стати предметом конституційного контролю.

«Суди повинні застосовувати при розгляді справ конвенцію та практику Євросуду як джерело права»

— Під час візиту до Києва голова Євросуду Жан-Поль Коста наголосив на значній кількості заяв, що надходять до Страсбурга від українців, — майже 11000. Це ті, які попередньо визнані прийнятими. Чи будете ви пропонувати главі держави певні механізми, які принаймні зменшать цей потік скарг?

— Стаття 55 Конституції гарантує кожному право звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ, у тому числі до Європейського суду з прав людини.

Така велика кількість заяв від громадян України значною мірою є індикатором рівня довіри до діючої системи судового захисту прав і свобод, упевненості у відновленні справедливості. Отже, вдосконалення судового захисту в Україні є на сьогодні одним із пріоритетних завдань держави. Серйозні кроки в цьому напрямку вже зроблено, зокрема завершено перший етап реформування судової системи.

Крім того, відповідні механізми щодо створення передумов для зменшення кількості заяв до Євросуду проти України визначені законом «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», яким урегульовано питання, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення Європейського суду в справах проти України, з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколів до неї, з упровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини. Зокрема, вказаним законом передбачається обов'язкове здійснення відповідними державними органами юридичної експертизи всіх законопроектів, а також підзаконних нормативних актів, на які поширюється вимога державної реєстрації, на відповідність Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

— Якщо із судовою тяганиною можна боротися хіба що збільшенням чисельності суддів, то, здавалося б, простіше виконувати ті рішення, які вже стали остаточними. Чи тільки брак фінансів заважає цьому?

— Рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України є обов'язковими для виконання нашою державою відповідно до ст.46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Порядок виконання рішення у справі проти України визначається законами «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», «Про виконавче провадження» та іншими актами. Так, державна виконавча служба впродовж 10 днів з дня надходження відповідних документів повинна відкрити виконавче провадження.

Також законом «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено порядок виплати відшкодування, зокрема суми справедливої сатисфакції, визначеної рішенням Європейського суду, та фінансування витрат на виконання такого рішення.

— У сусідній Росії також назріває конфлікт зі Страсбургом, але дещо іншого гатунку: щодо визначення меж втручання Євросуду в національне судочинство. Адже європейські судді можуть дати інше тлумачення обсягу гарантованих людині конвенційних прав, ніж судді КС РФ, які спираються на верховенство норм конституції РФ. Водночас рішення конституційних судів є остаточними і не підлягають перегляду. Чи не варто нам заздалегідь замислитися над цією проблемою і, можливо, внести відповідні правки до власної Конституції? Україна — не Росія, з нами особливо панькатися не стануть.

— Вбачається, що окреслена проблематика може мати правове вирішення. Наша Конституція та Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод закріплюють основні права та свободи, що випливають з гідності, притаманної кожній людині, а також установлюють гарантії їх охорони та захисту.

Згідно з ст.9 Конституції та законом «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (ст.17) суди повинні застосовувати при розгляді справ конвенцію та практику Євросуду як джерело права. Зокрема, Конституційний Суд у своїх рішеннях ураховує практику застосування конвенції, беручи до уваги тлумачення Європейським судом її норм, що стосуються окремих прав і свобод.

Разом з тим зауважу, що Європейський суд з прав людини не є вищою інстанцією стосовно національної судової системи України і, відповідно, не має повноважень переглядати і скасовувати рішення національних судів. Європейський суд розглядає та приймає рішення в окремій справі, визначаючи, чи мали місце порушення конвенції в конкретних правовідносинах.

«КС, навіть стикаючись із гострим політичним протистоянням, зобов'язаний гарантувати верховенство Конституції»

— 10 років тому в інтерв'ю «ЗіБ» суддя КС Павло Євграфов наголосив на необхідності запровадження інституту конституційної скарги. Як ви ставитеся до спрощення доступу громадян до КС? Можливо, це також зменшить кількість звернень до Євросуду.

— Павло Борисович є авторитетною людиною, а його позиція — слушною. Ефективність захисту прав людини через конституційну скаргу підтверджена практикою європейського конституціоналізму.

Також зверну увагу, що забезпечення індивідуального доступу громадян до конституційної юстиції визначено одним із пріоритетів головування України в Комітеті міністрів Ради Європи протягом травня — листопада цього року.

У цілому проблема забезпечення доступу фізичних та юридичних осіб до конституційної юстиції шляхом запровадження інституту конституційної скарги є актуальною, що має бути враховано при формуванні концепцій реформування Основного Закону.

До речі, відповідні питання обговорюватимуться на міжнародній конференції «Захист прав людини органами конституційної юстиції: можливості і проблеми індивідуального доступу», яка проводитиметься у вересні з нагоди відзначення 15-ї річниці діяльності Конституційного Суду.

— Яка справа з тих, що розглянув Конституційний Суд за всі 15 років своєї роботи, вам як юристу запам'яталася найбільше?

— Насамперед треба виокремити ті рішення КС, якими були відновлені порушені неконституційними нормативними актами права людини і громадянина. Це рішення КС у справах про смертну кару, платні медичні послуги, свободу утворення профспілок, право на правову допомогу, низка рішень щодо гарантій судового захисту прав і свобод та багато інших.

Важливими для утвердження суверенітету народу та розвитку демократії в Україні є рішення КС у справах про всеукраїнський референдум за народною ініціативою, здійснення влади народом та про прийняття Конституції та законів України на референдумі.

Важко переоцінити значення, яке має для подальшого суспільно-політичного розвитку України рішення КС №20-рп/2010 (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України). Цим рішенням підтверджено, що верховенство права, пріоритет прав і свобод людини для України — це актуальна практика, а не порожні декларації.

— Чи є таке рішення КС, з обгрунтуванням якого ви були не згодні?

— Конституція — це основа правової системи демократичної держави та її стабільного розвитку. Конституційний Суд, навіть стикаючись із гострим політичним протистоянням, зобов'язаний гарантувати верховенство Конституції на всій території України. Рішення КС, як відомо, є остаточними й обов'язковими до виконання. Тому, висловлюючись як представник Президента в КС, вважаю за правильне утриматися від своїх приватних, можливо, суб'єктивних оцінок.

—І наостанок: якими будуть ваші побажання читачам газети «Закон і Бізнес»?

— Незадовго до відзначення 20-ї річниці незалежності нашої держави хочеться побажати читачам газети «Закон і Бізнес» та всім громадянам Украї­ни добробуту, громадянської злагоди, міцного здоров'я, сімейного затишку та плідної результативної праці.

 

Довідка

Олена ЛУКАШ народилася 12 листопада 1976 р. у м.Рибниці Молдавської РСР.

У 2000 р. вона закінчила Академію праці та соціальних відносин Федерації профспілок України за спеціальністю «Правознавство». З того ж року займається юридичною практикою.
З березня 2004 р. — старший викладач кафедри цивільних та кримінально-правових дисциплін Української академії зовнішньої торгівлі.
У 2006 р. обрана народним депутатом, очолила підкомітет з питань судоустрою та статусу суддів Комітету ВР з питань правосуддя.
Наприкінці 2007 р. обійняла посаду першого заступника міністра Кабінету Міністрів — начальника управління правового забезпечення секретаріату Уряду.
За підсумками дострокових парламентських виборів 2007 р. знову стала народним депутатом, а згодом — секретарем Комітету ВР з питань правової політики.
У березні 2010 р. призначена на посаду першого заступника глави Адміністрації Президента — представника глави держави в Конституційному Суді.
З квітня 2010-го — радник Президента і його представник у КС.
Заслужений юрист України. Має 2-й ранг державного службовця.