«Морські бої без правил»

Відсутність жорсткої реакції світової спільноти на захоплення українського екіпажу фактично благословляє «скривджених» бізнесменів на самоправство

Захоплення в лівійському порту Бенгазі вантажного судна «Етель» з українським екіпажем мимоволі викликає асоціації з тим, що відбулося з кораблем «Фаїна» біля берегів Сомалі у 2008 році. Наших моряків, пам’ятається, звільнили майже через 5 місяців, а захоплення назвали «піратським». Як кваліфікують захоплення судна «Етель» і скільки залишилося до звільнення його екіпажу? Відповіді на ці запитання поки що повисли в повітрі.

Бізнес-спір чи політика?

Цікаво, що в цьому випадку асоціації з «Фаїною» цілком виправдані тому, що, за припущеннями лівійських ЗМІ, не можна виключити те, що екіпаж судна «Етель» виявився заручником (у прямому і переносному сенсі) через недопостачання вантажу, що був на «Фаїні». Але, на відміну від епопеї в Сомалі, в лівійській ідеться не про танки, а про більш мирну продукцію — автомобілі. Саме їх, як пише газета «Лібія геральд», з регулярністю човника доставляла «Фаїна» з порту Акаба (Йорданія) в Бенгазі (Лівія).

Точкою відліку все ще не завершеного позиційного «морського бою» можна вважати березень 2013 року. Тоді «Фаїна», прийнявши на борт 597 легкових автомобілів, придбаних у вільній економічній зоні Зарга (Йорданія), відправилася до Бенгазі. Чи був застрахований вантаж, вартість якого згідно з накладними становила $11,7 млн, з’ясувати не вдалося.

Судно в порт прибуття спізнювалося. Як випливає з листа лівійських бізнесменів, оприлюдненого інтернет-виданням «Морський бюлетень», через деякий час уповноважений представник фірми-судновласника — компанії Waterlux (Панама) — повідомив, що судно через поломку запізниться на п’ять годин. Проте вантаж до Бенгазі так і не прибув. Ні через п’ять годин, ні через десять. З невідомих причин (їх зараз намагається встановити Генеральна прокуратура України) паром-вантажовоз замість Бенгазі пришвартувався в Іллічівську, де був благополучно розвантажений.

Далі, за версією лівійських вантажоодержувачів, події розвивалися цілком логічно: прихопивши з собою агента із фрахту, бізнесмени прибули до Іллічівська, щоб на місці розібратися в ситуації. Там, як ідеться в листі, надісланому від імені 25 лівійських бізнесменів, які не дочекалися «Фаїни» в Бенгазі, з’ясувалося, що накладні на вантаж підроблені. Оскільки автомобілі могли залишити територію порту не без допомоги штатних працівників лівійського посольства в Україні, було подано відповідну заяву в правоохоронні органи, після чого всі операції з цією партією автомобілів були тимчасово призупинені.

Здавалося б, ситуація знаходиться під контролем, сміливо можна чекати остаточного вердикту цих органів, після чого подавати до суду й вимагати компенсації. Для логічного завершення, напевне, цілком сприятливого для лівійців, від них було потрібно тільки одне: надати правоохоронним органам документальні докази належності вантажу. А ось із цим, не виключено, виникли б проблеми. Можливо, не в усіх, а лише в деяких із 25 потенційних власників автомобілів, які з відомих тільки їм причин не поспішають оприлюднювати своїх імен.

На цьому причинно-наслідковий зв’язок між захопленням «Фаїни» й «Етель» обривається. Чи то лівійська делегація, що перебувала в Україні, поскаржилася колегам, мовляв, непогано було б надати справі «прискорення», чи то ті бізнесмени, котрі залишилися в Бенгазі, вирішили перейти до силового сценарію — невідомо. Але 17 липня судно «Етель» під прапором Сент-Кітса й Невіса, що доставило до Бенгазі 220 автомобілів, після розвантаження було захоплено. При цьому, як можна зрозуміти з публікації в «Морському бюлетені» з посиланням на членів екіпажу, претензій від представників влади ні щодо якості перевезення, ні щодо кількості вантажу не було.

19 липня, о 2.00, коли екіпаж готувався до відплиття, на борт піднялися невідомі озброєні люди, які не пред’явили жодних документів. Екіпаж забарикадувався в надбудовній частині корабля, а невідомі спробували зламати двері. Увірвавшись усередину, за свідченнями членів екіпажу, «лівійські лицарі» нікого не били, зате зайнялися грабунком і вандалізмом. 21 липня на судно прибули співробітники портової адміністрації й підрозділ лівійських військових, проте переговори між представниками влади, ватажком загарбників і капітаном судна ні до чого не призвели.

Більше того, якщо вірити представникам оператора судна, озброєних людей не цікавили автомобілі. Їх турбували «недружні» дії України, яка домагається звільнення 19 українських громадян, захоплених майже 2 роки тому, — 27 серпня 2011 року — і засуджених Верховним судом Лівії до 10 років тюрми «за пособництво режиму Муаммара Каддафі». (Цього тижня Вищий військовий суд Лівії скасував вирок і направив справу на новий розгляд до суду загальної юрисдикції. — Прим. ред.) Найцікавішим є те, що після того, як були озвучені ці вимоги, влада, за інформацією «Морського бюлетеня», в ситуацію більше не втручалася.

Недружня акція чи тероризм?

З’ясуємо мотивацію дій «лівійських лицарів». І «Фаїна», яка здійснює рейси під прапором Беліза, і «Етель», що бороздить океани під прапором Сент-Кітса і Невіса, належать одному операторові. Тому акцію, здійснену найманцями з Бенгазі, які, за їх власним зізнанням, представляють інтереси 25 ліванських (це не друкарська помилка! — Авт.) бізнесменів, особливо якщо врахувати згаданий вище інтерес до справи Генпрокуратури України, тільки дипломатичною мовою можна назвати недружньою. Жодні евфемізми, на зразок «здійснюємо правосуддя самостійно», не приховають того, що йдеться винятково про акт тероризму. А якщо, як випливає із заяви МЗС України, підтвердяться оприлюднені факти, що «свідчать про нездатність офіційної лівійської влади контролювати ситуацію з дотриманням законності в країні», то про державний тероризм.

Уявімо лишень таку ситуацію: у порту Одеси найманці затримують якесь іноземне судно, «пригадавши», що їм якось чогось недовезли. Можна безпомилково стверджувати: всі зарубіжні ЗМІ негайно заговорять про українських терористів, а не про якихось «правдошукачів». Але ситуацію в Лівії ніхто з незацікавлених країн оцінювати не поспішає, тим самим фактично благословляючи на самоправство «скривджених» бізнесменів.

Наразі очевидним є те, що екіпаж судна став заручником якоїсь сумнівної операції, за яку моряки не повинні відповідати. «Чому є рішення суду, є всі документи, але автомобілі, на які повинні обміняти наших рідних, з України не виходять?» — запитує дружина старшого моториста «Етель» Олена Байбокас.

Запитання по суті, проте не варто забувати про заяву Генпрокуратури про наявність 2 підозрюваних і постанову Печерського райсуду м.Києва про їх затримання. Не виключено, що саме їх арешт має забезпечити зворотну доставку автомобілів до Бенгазі: врешті-решт, хтось же повинен оплачувати вантаження й доставку автомобілів, заарештованих в Іллічівську?

Загальновідомо, що в усіх куточках планети бізнесмени прагнуть мінімізувати свої витрати. Купити дешевше, продати дорожче — чи це не їхнє кредо? А коли ще й податків до казни не сплатити — це взагалі ідеальна оборудка. Схоже, що саме через пристрасть до такої «оптимізації» існують і процвітають офшори. Саме через схеми ухиляння від сплати податків абсолютно сухопутна країна Монголія володіє досить значним морським флотом (більше 1600 суден ходять під її прапором), а судна, що колись належали Чорноморському морському пароплавству («Етель» у 1991 році була «Механіком Федоровим»), ходять під прапорами далеких від України земель.

Можливо, з цієї причини ще немає офіційного тлумачення, чиї ж все-таки інтереси — ліванських чи лівійських бізнесменів — захищають на борту «Етель». І поки така «оптимізаційна» діяльність кваліфікується як законна, ймовірність повторення «морських боїв без правил» залишається доволі високою.

Але найбільший парадокс полягає в іншому: політика невтручання (адже «офшорна» ситуація багатьох влаштовує, хоча на словах її намагаються вирішити) породила таке величезне павутиння причинно-наслідкових зв’язків, що мало хто ризикне ініціювати кардинальну зміну системи.