З молотом у руці й римою в серці
Віктор ПОДОРОГА: «Ми зможемо самі навести порядок у судовій системі, не треба тільки заважати»
Суддя, голова обителі Феміди. Хто він, який він, про що думає і що відчуває? Як відомо, людина як особистість формується з дитинства, а перетинаючи поріг отроцтва, визначає свої погляди на життєвий порядок речей, з’являється бажання їх удосконалення, що є визначальним при обранні професії. «ЗіБ» дізнався, що в Черкаській області голова Апеляційного суду Віктор ПОДОРОГА, обираючи професію, вже мав покликання з дитинства — митця слова. Поєднання нібито різних рис характеру позначилось і на його ставленні до професії судді.
Суддя, голова обителі Феміди. Хто він, який він, про що думає і що відчуває? Як відомо, людина як особистість формується з дитинства, а перетинаючи поріг отроцтва, визначає свої погляди на життєвий порядок речей, з’являється бажання їх удосконалення, що є визначальним при обранні професії. «ЗіБ» дізнався, що в Черкаській області голова Апеляційного суду Віктор ПОДОРОГА, обираючи професію, вже мав покликання з дитинства — митця слова. Поєднання нібито різних рис характеру позначилось і на його ставленні до професії судді.
«Якщо приходить натхнення, воно не запитує, робочий у тебе час чи ні»
— Вікторе Миколайовичу, нам відомо, що, крім суддівської роботи, ви займаєтеся творчою діяльністю. Можете розповісти про свої захоплення?
— Коли б я не став юристом, то, певно, був би письменником. Скільки себе пам’ятаю, весь час щось римував. До того ж уже з п’яти років грав на гармошці, потім освоїв гру ще на кількох музичних інструментах та здобув музичну освіту за класом баяна.
Так того часу і товаришую з музикою та поезією. Маю п’ять своїх поетичних збірок і працюю над видавництвом ще кількох. Ставав лауреатом кількох творчих конкурсів. Наприклад, з піснею «Козацький рід» став лауреатом міжнародного фестивалю козацької народної та сучасної пісні «Куяльник-2008».
Творча робота не заважає основній професії, скоріше навпаки — знімає стреси, піднімає настрій. І не лише мені одному, а й людям, які читають мої вірші, слухають мої пісні. Думаю, що найближчим часом світ побачить ще й диск пісень на мої вірші та музику.
Мені також приємно й тому, що вношу і свою частинку в культурний розвиток свого народу.
— 1 квітня цього року має набрати чинності закон «Про засади запобігання та протидії корупції» №1506-VI. Суддям заборонятиметься займатися творчою діяльністю в робочий час. Інакше вона прирівнюватиметься до корупційної. Яка ваша думка стосовно таких методів боротьби з корупцією? Що робитимете, якщо натхнення заскочить у робочий час?
— Мабуть, це було б смішно, якби не було так сумно. Очевидно, законодавець (а це все-таки певні люди з їхніми думками, фахом, переконаннями) не все продумав у цьому питанні, дійшовши висновку, що заняття викладацькою, науковою та творчою діяльністю в робочий час прирівнюється до корупції. Суддя, який прочитав лекцію в університеті чи брав участь у художній самодіяльності, виступав на телебаченні, завжди зробить свою роботу в робочий чи позаробочий час.
А згадайте правовий всеобуч населення, коли судді, працівники правоохоронних органів ішли в трудові колективи, роз’яснювали людям законодавство, читали лекції, проводили зустрічі за круглим столом. Невже це було погано, чи, може, була заподіяна якась шкода державі? Звичайно, ні!
По-друге, неможливо наступити на горло пісні, якщо приходить натхнення, воно не запитує, робочий у тебе час чи ні. Мабуть, ураховуючи вимоги антикорупційних законів, однозначно доведеться працювати обома руками: однією писати все те, що стосується роботи, а другою — вірші, якщо на той час наші «мудреці» не придумають чогось іншого — більш абсурдного.
До речі, встановлюючи такі обмеження, парламентарі не врахували, що п.2 ст.127 Конституції гарантує судді право на наукову, викладацьку або творчу діяльність, без уточнення — в робочий чи позаробочий час.
— Один з віршів під назвою «Суд України» ви позиціонуєте як гімн суддівства нашої держави. Ви вважаєте, що судовій системі не вистачає гімну?
— Дійсно, нещодавно мною була написана пісня-символ під назвою «Суд України», в кількох куплетах якої я намагався відобразити суть судової влади, її місце та роль серед інших владних гілок, а також роль кожного судді в здійсненні судочинства, в долі нашої держави, її народу. Саме таких пісень нам, суддям, і не вистачає, як не вистачає художніх творів про працівників усієї судової системи.
Ви, мабуть, помітили, що, крім репортажів про судові процеси, ухвалені рішення та інтерв’ю із суддями з питань судової реформи, в засобах масової інформації не висвітлюються інші питання, пов’язані з особистостями, які працювали в судовій системі, а їх — чимало. Нам є з кого брати приклад.
«Коли трапляються спокуси в роботі, потрібно згадувати слова присяги»
— Як ідеться в перших рядках вашої музичної поезії, в Україні «три владні гілки навіки єдині», здійснюється «справедливий незалежний суд». Ви дійсно вважаєте реалії такими, чи це — ідеалістичні настанови поета?
— Вислів «три владні гілки навіки єдині» чи «справедливий незалежний суд» — це не просто поетична фантазія, це вимоги, закріплені Конституцією. Очевидно, треба було б іще написати, що ці гілки влади рівні між собою. Але якщо йти саме по цьому шляху, то ми прийдемо до того, що це буде коментар до положень Конституції та інших законів.
У даному випадку я виступаю як поет і можу допускати якісь неточності чи фантазії, розуміючи, що реалії сьогодення не зовсім збігаються зі словами пісні. Але я хочу, аби так було і по закону, і по правді, і налаштовую своїх колег саме на це, тому що вірю: з часом ми зможемо говорити про єдність владних гілок та справедливий незалежний суд.
— Також у вірші ви говорите про присягу судді, жар якої не в змозі загасити «ні слави блиск, ні камінці коштовні». Розкажіть про свою присягу судді та своє ставлення до неї. Чи випадала вам нагода особисто перевірити силу жару присяги і спокуси коштовних камінців?
— Слово «присяга» означає клятву вірності якій-небудь справі, і складається вона, як правило, в урочистій обстановці. Ще наші предки давали клятву боротися за волю України, за її незалежність, за краще майбуття. З того часу народилося не одне покоління. Але ж людина повинна жити не для того лише, щоб наситити свої егоїстичні бажання. Повинні бути ідеали, обов’язок перед сім’єю, колективом, народом України.
Коли суддя урочисто клянеться в присутності своїх колег «служити чесно правді і закону», він усвідомлює важливість цієї клятви, на нього дивиться безліч очей. Люди вірять, що він не схибить у майбутньому, не зганьбить звання судді. І коли трапляються спокуси в роботі, потрібно згадувати слова присяги, яку ти давав. Присяга — це твій дороговказ і порадник відносно того, яке рішення потрібно прийняти.
Коли мені надходили пропозиції переступити закон, я перш за все думав про свій колектив, про авторитет суддівського корпусу, про свою суддівську честь. І просто вказував на двері. А найкращою оцінкою саме такого мого ставлення до цього питання є слова всіляких заздрісників, недругів, людей з нечистою совістю: «До нього не треба йти, бо він не вирішує справ». Очевидно, «вирішити справу» означає примусити суддю за кілька срібників ухвалити незаконне рішення.
— На вашу думку, для чого потрібна присяга? І чи виправдана наявність такої підстави для звільнення судді, як її порушення?
— Думаю, що я вже дещо відповів на це питання. Присяга — це святе. І якщо суддя порушив її, то йому немає місця в суддівській спільноті. Він не гідний здійснювати судочинство. Суддівський корпус України повинен очищатися від тих людей, які порушують присягу і тим самим підривають авторитет судової влади, ганьблять честь судді.
«ВС для всієї судової системи як Запорізька Січ, яка боролася за незалежність своєї держави»
— Також ви говорите, що «всі суди єднає Суд Верховний». У чому саме ви вбачаєте єдність між судами різних інстанцій та спеціалізацій?
— Якщо говорити взагалі, то чим менше буде різних видів судів, тим краще людям, оскільки громадянам буде легше визначитися, в який суд звертатися по захист своїх прав. Нині існує безліч протиріч між судами загальної юрисдикції та спеціалізованими щодо того, де повинна розглядатися та чи інша справа.
Нерідко лише Верховний Суд ставить крапку, розв’язуючи спір у питаннях підсудності. Приймаючи постанови, Пленум ВС досить часто попереджує виникнення питань щодо застосування чинного законодавства. Роз’яснення Пленуму сприяє однаковій практиці розгляду тієї чи іншої категорії справ.
Верховний Суд організовує систему так, щоб вона забезпечувала доступність, справедливість, об’єктивність і вирішення спорів у розумні строки. Саме Верховний Суд, який існує вже більш ніж 80 років, має у своєму надбанні величезну практику. Судді ВС — це фахівці з великим досвідом роботи, багато з них мають учені звання, неодноразово брали участь у розробці різних законопроектів, підзаконних актів. Виходячи саме із цих підстав, я писав слова пісні «Всі суди єднає Суд Верховний», а не лише з норм Конституції, що найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд.
У період жорсткої політичної боротьби за владу, коли бачимо намагання «приватизувати» суди, Верховний Суд для всієї судової системи держави як Запорізька Січ, яка захищала людей від поневолення, боролася за незалежність своєї держави.
— Існують закиди, що українські судді перейняли з радянського минулого принцип корпоративності. Чи не в цьому проявляється ця єдність?
— Звичайно, ні. Це питання вже не один раз висвітлювалося в засобах масової інформації, і вже не раз давалася відповідь. Чомусь завжди забувалося, що Конституцією державна влада поділена на законодавчу, виконавчу та судову. Всі внутрішні питання кожна гілка влади вирішує сама та відповідає за свої рішення. Але вирішення судовою гілкою влади самостійно своїх внутрішніх питань чомусь не подобається іншим гілкам влади, Президенту, фракціям політичних партій і блоків у парламенті і багато ще кому.
Призначати суддів на адміністративні посади теж хочеться всім, щоб потім контролювати й управляти. Ми зможемо самі навести порядок у судовій системі, не треба тільки заважати. Багато подань Голови ВС про звільнення суддів з посад за порушення присяги залишаються поза увагою, законопроекти, що стосуються судової реформи, розроблені Верховним Судом, парламентом не розглядаються, як не розглядаються і питання про призначення суддів безстроково та звільнення їх у зв’язку з виходом у відставку. А ви кажете про корпоративність!
— Як голова Апеляційного суду Черкаської області скажіть, якими досягненнями можуть пишатися суди загальної юрисдикції вашої області, а також з якими проблемами їм доводиться стикатися?
— Суди Черкаської області теж працювали в складних економічних умовах. Але ні один суд не зупинив своєї роботи зі здійснення судочинства, підтримувався якісний рівень розгляду справ.
Я вдячний суддям за те, що жоден із них не був утягнутий у розгляд справ за політичними замовленнями й не ухвалив судового рішення саме із цих міркувань.
***
— Якими будуть ваші побажання своїм колегам — читачам «ЗіБ»?
— Перш за все хочу виразити велику подяку редакції «ЗіБ» за те, що вона торкнулася не лише теми правосуддя, а й душі людини, яка його здійснює. Адже ніщо не зможе так відобразити сутність людини, як її творчість. Вам удалося поєднати суддю як професіонала і суддю як людину. За це вам дуже вдячний. Не тільки я, багато моїх колег-суддів — творчі люди. Одні пишуть картини, інші грають на музичних інструментах, складають вірші, пісні тощо.
Своїм колегам бажаю завойовувати авторитет спільними зусиллями серед простих людей, зміцнювати судову владу гідними вчинками та справедливими судовими рішеннями, а крім того, і колегам, і читачам бажаю:
Щастя, радощів без краю,
Щоб усі майбутні дні
Не були для вас сумні.
Хай завжди здоров’я буде,
Хай не старіють роки,
А в житті лиш щирі люди
Перетинають ваші стежки.
Розмову вела
Ірина ЧАЛЬЯН
Суд України
Три владні гілки, навіки єдині,
Народу волю впевнено несуть,
А правосуддя здійснює в країні
Наш справедливий незалежний суд.
Феміди слуги — не царі на троні.
Народ довірив їм, і не на мить,
Служити чесно правді і закону,
Як того Конституція велить.
Приспів:
Суворий суд, гуманний суд
Держави Україна.
В його вердиктах істина жива.
Він захищає кожної людини
Свободи сувереннії права.
В усі часи міцною є держава,
Де владні гілки творять в унісон.
І стверджується верховенство права,
І торжествують правда і закон.
Ні слави блиск, ні камінці коштовні
Не в змозі жар присяги загасить.
Усі суди єднає суд Верховний
Й на варті Конституції стоїть.
Приспів:
Довідка «З&Б»
Віктор Миколайович ПОДОРОГА народився 31 липня 1954 р. в м.Шпола Черкаської області.
У 1976—1980 рр. учився в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е.Дзержинського за спеціальністю «Правознавство».
Із серпня 1980 до жовтня 1981 р. працював стажистом Вінницького районного суду.
З жовтня 1981 до червня 1987 р. — суддя Літинського районного суду Вінницької області.
З червня 1987 до січня 2006 р. — голова Городищенського районного суду Черкаської області.
У березні 2000 р. обраний суддею безстроково.
У грудні 2005 р. обраний суддею Апеляційного суду Черкаської області безстроково.
Із січня 2006 до червня 2007 р. — суддя Апеляційного суду Черкаської області.
З червня 2007 р. — голова Апеляційного суду Черкаської області.
Віктор Миколайович має I кваліфікаційний клас судді, заслужений юрист України.